Основні ідеї Декларації прав людини і громадянина 1789 р

«Декларація прав людини і громадянина», прийнята 26 серпня 1789 р. французькими Установчими зборами, стала ніби своєрідним програмним документом нового суспільства,однаково застосовним як для самої Франції, так і для інших країн світу. Нова державна доба породжувала й нове право - з його ідеєю рівності громадян перед законом та принциповими положеннями співрозмірності злочину і покарання, презумпції невинуватості, відмови від «уявних» злочинів (чаклунство) тощо.

Декларація стверджувала рівність людей перед законом, суверенітет нації, виключне право народу на створення законів, відповідальність і підзвітність посадових осіб, принцип поділу властей (законодавча, виконавча, судова), рівномірне (відповідно до майнового становища громадян) обкладання податками. Заключна 17 стаття проголошувала священність і недоторканність приватної власності.

На той час «Декларація прав» стала в цілому документом великого революційного значення. Знаменна триєдина формула «Свобода, рівність, братерство» громовим відлунням прокотилося світом. Вона сповіщала: царству феодально-абсолютистської монархії підходить кінець.

Важливо: Декларації передував не менш важливий документ, прийнятий 5 серпня - «Про знищення феодальних прав і привілеїв». Цим актом скасовувалась церковна десятина та особисті повинності селян (піша і кінна панщина, мито із забою худоби, обов'язкове користування панським млином тощо). Однак землю селяни могли отримати лише за викуп, одноразово сплативши 30-кратну вартість попереднього річного грошового внеску. Ця ж ідея - особистої свободи при недоторканності самих основ приватної власності - була наріжним каменем і у «Декларації прав людини і громадянина».