Стрільба по рухомих цілях

158. По цілях, що рухаються в площині стрільби (на стріляючого чи від нього), вогонь вести з установкою прицілу, що відповідає тій відстані, на якій ціль буде знаходитися у момент розривів гранат. Для цього або ведуть пристрілку до захоплення цілі у вилку, рівну в залежності від швидкості цілі одній чи двом широким вилкам, або обмежуються одержанням недолітньої (при відході цілі – перелітної) черги на шляху руху цілі (Мал. 53.).

Мал. 53. Стрільба по цілі, що рухається в площині стрільби.

До стрільби на ураження переходити на тій границі,
до якої рухається ціль, з розрахунком упередження

До стрільби на ураження цілі переходять на тій межі широкої вилки, до якої рухається ціль. Момент відкриття вогню вибирається з таким розрахунком, щоб за час польоту гранати (додаток 3.) ціль, що рухається з визначеною швидкістю, підійшла до цієї межі. Відстань, на яку переміститься ціль за час польоту гранати до неї, називається випередженням.

159. При русі цілі під кутом до напрямку стрільби, крім того враховується бічне випередження, визначене по таблиці (Додаток 6).

Випередження може бути до початку стрільби узято за допомогою кутоміра (мал. 53, б); при цьому, якщо ціль рухається зліва направо, бічне випередження, зазначене в таблиці, додається до 30-00 і прицілювання здійснюється по рухомій цілі; якщо ціль рухається справа наліво, то випередження віднімається з 30-00. Воно може бути узяте в поділках сітки прицілу (мал. 53, а); при цьому поділки шкали бічних поправок вибираються в тій частині сітки, звідки рухається ціль.

а	б

Мал. 54. Стрільба по цілі, яка рухається до площини стрільби.

Упередження враховується: а – по шкалі бічних поправок сітки прицілу; б – за допомогою кутоміра

160. Вогонь по рухомих цілях звичайно ведеться способом вичікування цілі (вогневого нападу). Навідник наводить гранатомет у пристріляний місцевий предмет та з підходом цілі до нього на величину потрібного попередження робить довгу чергу.

Стрільба на поразку атакуючої (контр атакуючої піхоти противника ведеться звичайно з установкою регулятора на максимальний темп стрільби безперервним вогнем з розсіюванням гранат по фронту цілі.

При виході цілі з зони розривів змінюють установку прицілу у бік руху цілі. Величина стрибка прицілом залежить від направлення і швидкості руху цілі, а також від знаків отриманих спостережень; при цьому варто уникати одержання перелітних (при відході цілі – недолітніх) розривів.