Рішення

1. По головній таблиці (додаток 3) знаходимо поправки на сильний боковий вітер та деривацію; вони відповідно дорівнюють 12 та 4 тисячним (0-12 і 0-04).

2.Визначити установку кутоміра: вона може бути
30-00 і береться бокова поправка по шкалі сітки прицілу в правій її частині, дорівнює 0-16 (0-12 + 0-04) чи 29-84
(30-00 – 0-16).

139. В усіх випадках, коли дозволяє обстановка, початкові дані для стрільби з гранатомета повинні бути підготовлені заздалегідь, при цьому враховуються відстань до цілі (орієнтира, місцевого предмета), поправки на температуру повітря, перевищення місцевості над рівнем моря, кут місця цілі та деривація.

Перед відкриттям вогню у підготовлені дані вносяться виправлення на боковий та поздовжній вітер.

140. Якщо вибирається точка прицілювання при стрільбі прямою наводкою по одиноких цілях і по групових цілях, які мають фронт не більше 20 м, то намічається декілька точок прицілювання з інтервалами, як вказано у статті 157, чи під час стрільби з розсіюванням по фронту вона вибирається на лівому (правому) фланзі цілі.

141. Способи стрільби з гранатомета:

- вогонь у точку, який ведеться по одиноких цілях;

- вогонь з розсіюванням по фронту чи з призначенням декількох точок прицілювання – для ураження широких цілей;

- вогонь з розсіюванням у глибину чи з призначенням декількох установок прицілу – для ураження глибоких цілей;

- вогонь з одночасним розсіюванням по фронту і у глибину - для ураження широких та глибоких цілей, які розташовані на деякій площині, а також по добре замаскованих цілях.

Швидкість кутового переміщення стволу гранатомета під час стрільби з розсіюванням залежить від дальності стрільби і повинна бути такою, щоб розриви гранат один біля одного були в межах 15 м.

142. Темп стрільби з гранатомета, як правило, назначається мінімальним.

Стрільба з максимальним темпом ведеться після пристрілки цілі для її швидкого ураження, при відбитті атак та контратак противника та по широких (глибоких) цілях з розсіюванням по фронту (в глибину) для одержання більшої щільності вогню.

143. Вид вогню та витрати боєприпасів залежать від поставленої задачі, дальності стрільби і характеру цілі. Вогонь на придушення цілі, як правило, ведеться короткими чергами, на її знищення – довгими чергами. Зі збільшенням дальності стрільби довжина черги збільшується. Стрільба з розсіюванням гранат по фронту та в глибину ведеться безперервним вогнем. Середня витрата гранат по поразку цілі в залежності від поставленої задачі вказана в таблиці (Додаток 5.).

144. Віяло під час стрільби з закритої вогневої позиції декількох гранатометів призначається: зосереджене – для ураження одиночної цілі; дозволяється призначати зосереджене віяло під час стрільби по цілі, яка має фронт не більше 20 м; по ширині цілі – для ураження широких цілей, при цьому інтервал віяла повинен бути не більше 15 м.

Для визначення інтервалу віяла (відстань між центрами розривів гранат сусідніх гранатометів) необхідно фронт цілі розділити на кількість призначених для стрільби гранатометів.

Довороти в поділках кутоміра при переході від паралельного віяла до віяла зосередженого по ширині цілі визначаються по формулі «тисячної». Для переходу до зосередженого віяла необхідно інтервал між гранатометами розділити на одну тисячну дальності стрільби (на 0,001 Д), а при переході до віяла по ширині цілі необхідно від інтервалу віяла відняти інтервал між гранатометами та розділити на 0,001 Д.

Приклад. Визначити довороти для другого гранатомета при переході від паралельного до зосередженого віяла та до віяла по ширині цілі з інтервалом між розривами 15 м, якщо відстань до піхоти, яка залягла, 800 м, а інтервал між гранатометами 10 м.