Обч дир. кут стор теод ходу

Обч дирекційних кутів сторін полігона і перехід від них до румбів. Далі визначаються дирекційні кути сторін полігона (за відомим азимутом першої сторони А1-2) і переходять до румбів. Дирекц кути всіх сторін полігона обч за початковим значенням a.Для правих кутів вико такі формули:

і завершують обчислення відшуканням a1-2=А5-1+180°-b1.

Для лівих кутів застосовують такі формули:

a2-3=А1-2+b2-180°;

a3-4=А2-3+b3-180°;

a4-5=А3-4+b4-180°;

a5-1=А4-5+b5-180°;

a1-2=А5-1+b1-180°.

В ході обчислень при необх додають або віднімають 360° з тим, щоб остаточне значення дирекц кута не було від’ємним або більшим від 360°. Контролюють підрахунки за таким правилом: обчислений початковий дирекц кут повин =вихідному значенню (вирахований a1-2 повинен= aвихід.).

Далі з метою спрощення подальших підрахунків від дирекц кутів переходять до визначення румбів r сторін на основі залежності між ними. Записи цих підрахунків ведуть у відповідній графі.

32.лін та відн невя теод ходу

Абс лінійна нев’язка характ собою величину не замикання теод ходу на його кінцевій точці внаслідок похибок кутових і лінійних вимірювань. Після обч лінійного невʹязки знах відносну нев’язку ходу. Знайдена відносна нев’язка ходу не повинна перевищувати допуску, але якщо перевищує допустиму нев’язку, то необхідно перевірити записи у польових журналах. Якщо х відносна нев’язка ходу не перевищує встановленого допуску, то якість лінійних вимірювань призначають задовільною і виконують зрівнювання приростів коор, яке полягає у введенні в них відповідних поправок.

33.Обч та врівні приро корд

Приріст координат Dx і Dy визн за фор-ми прямої геодез задачі (на калькуляторі чи за п’ятизначними матем-ми табл, табл приросту коорд чи табл логарифмів; попередньо слід ознайомитися із правилами користув таблицями): Dx=S·cosr; Dy=S·sinr. Визн алгебраїчну суму значень Dx і Dy (вона повинна дорівнювати 0). Однак, внаслідок помилок польових вимірювань і обчисл виникають лінійні нев’язки приростів координат – ±Dx і ±Dy.

За величиною ±Dx і ±Dy визначається загальна абс лінійна похибка за формулою:

fабс. =Öf2Dx+f2Dy.

Відносна помилка визначається за формулою: fвідн.=1/(Р:fабс),

де Р – периметр полігону.

35.Обч кут невяз теод ходу та її

Якщо fвідн. не перевищ 1:2 000, поправки fDx і fDy із оберненим знаком розприділяються між приростами Dx і Dy. Для цього спочатку одержують поправки у визначені прирости координат за формулами:nxi=(fDx:P) ´Si; nуi=(fDу:P) ´Si, де P і S виражають у десятках або сотнях метрів з метою спрощення підрахунків. З формул видно, що значення поправки пропорційне довжині сторони полігона (його горизон прокладині). Знак поправки зажди обернений до знака нев’язки. Поправку визн до 0,001, а потім заокруглюють до 0,01 м. Контролюють цей етап такою вимогою: сума поправок повинна=нев’язці з протилежним знаком.Знайдені значення поправок необхідно звірити їх значенням нев’язки. Якщо отримана сума відрізняється на деяку величину від нев’язки за рахунок заокруглень, то слід виправити так, щоб їхня сума за модулем не відрізнялася від значення нев’язки. Знайдені поправки додають алгебраїчно до відповідних приростів. Для контролю підсумовують виправлені значення приростів, їхня сума повинна дорівнювати 0.

У замкнутому полігоні-багатокутнику теоретична сума внутрішніх кутів визначається за формулою Sbтеор.=180°(n-2), де n – число вершин (кутів)полігона. Однак сума зміряних кутів Sbфакт. буде відрізнятися від теоретичної суми на певну величину – величину кутової нев’язки:

fbпракт.=±Sbфакт. – Sbтеор.

Допустима помилка повинна складати: fbдоп. = ±1,5t¢Ön,

де n – кільк кутів полігона, t¢ – точність приладу. Для точних вимірювань ця формула виглядає так:fbдоп. = ±1кореньn.Якщо фактична помилка не перевищує величину допустимої, її розприділяють на всі кути із оберненим знаком і отримують виправлені кути.

Ув’язка кутів складається з визначення поправок n1, n2, n3,... nn, внесення їх у польові виміри і отримання виправлених значень кутів, сума яких повинна= теоретичній. У теодолітних ходах кутову нев’язку розподіляють з оберненим знаком порівну на всі кути, тобто поточна поправка визн за формулою:

ni = fbпр.: n.

Контроль підрахунків кутових поправок такий: сума поправок повинна =нев’язці з оберненим знаком, тобто

Sn = – fbпр.

Виправлені значення кутів одержують за формулою:

bвип.i = bвип.i +ni.

Контроль обчислень на етапі: сума виправлених кутів дорівнює теоретичній

36.Призначення теод ходів Теодо ходом наз хід, кути якого вимірюють теодолітом, а довжини ліній – за допомогою світло- або оптичного віддалеміра, землемірної стрічки. Довжина сторони ходу не повинна первищ 350 метрів і бути не меншою 20 метрів.

Перед початком вимірювань т. теод ходу, або т. повороту, закріплюють на місцевості. При виборі місцеполо точок керуються зручністю подальшого викор їх та забезпеченням довготривалого збереження. Закріплюють точки тимчасовими або постійними геодез знаками. За тимчасові знаки служать дерев’яні стовпи і кілки, металічні костилі та труби. Центри знаків маркірують (тобто позначають) фарбою або цвяхами. Тимчасові знаки викор на невеликих ділянках, а також і тоді, коли немає необхідності у тривалому їх зберіганні. Довговічні т. закріплюють залізобетонними пілонами, трубами, дерев’яними стовпами, встановленими на залізобетонний моноліт, та обкопують рівчаками встановленої форми. Як правило, вимірюють кути між сторонами ходу (кути повороту), що лежать праворуч за ходом і більш зручні в подальших обчисленнях (можна вимірювати й ліві кути). Вимірювання виконують одним повним прийомом, коливання значень кутів у напівприйомах не повинні перевищувати 1,5. Довжини сторін вимірюють світловіддалемірними насадками, оптичними віддалемірами, електронними та тахеометрами, землемірними стрічками, рулетками та іншими приладами, які забезпечують потрібну точність вимірювань. При необх визначають кути нахилу, якщо вони більші від 1,5° вводять поправки у виміряні довжини сторін.Для визнач коорд точок ходу за допом формул прямої геодез задачі необхідно знати початковий дирекц кут вихідної сторони та коорд вихідних точок ходу (в існуючій чи умовній системі). Ці дані модна отримати шляхом так званої прив’язки теодолітного ходу до пунктів держ геоїд мережі, тобто включенням у нього пунктів існуючої опорної мережі. Хід, не прив’язаний до пунктів геодез мережі, має назву вільного. Таким ходом може бути замкнутий теод хід. Вихідні коорд однієї з т. ходу та вихідний дирекц кут у ньому вибирають умовно. Знімання місцевості ведеться із точок опорної мережі полярним способом: за далекоміром визн відстані до точок, на горизонт крузі знімаються горизонт кути. Результати знімання запис в журнал. Одночасно викреслюється абрис.

37.Сутн геом. нівелірування

Суть геом нівелюван полягає у вимірюванні відстаней від деякої умовної рівневої пов до точок фізич пов З. Оскільки обмежені ділянки рівневої пов без помітної похибки можна прийняти за горизонт площину, то сист таких рівневих поверхонь можна схематично подати у вигляді горизонт паралел прямих, а перевищення h – перпенд до них відрізків.Положення точок при гео нівелюванні визначається шляхом візування горизонт променя на дві нівелірні рейки, встановлені у відомій точці А (точці із відомою абсолютною висотою HA), та шуканій Б – HБ. Різниця довжин відрізків рейок від поверхні землі до візирного променя і дасть шукане перевищення: h=a-b. Цю формулу читають так: перевищення між двома точками дорівнює відліку на задню рейку мінус відлік на передню рейку.

Рейка, встановлена в початковій точці із відомою висотою, називається задньою, а рейка, яка встановлена попереду, за ходом руху, – передньою. При такому виді нівелювання перевищення між двома точками буде=відліку на задній рейці- відлік на передній рейці. Залежно від висотного положення точки Б по відношенню до точки А перевищення може бути додатнім (якщо а>b) або від’ємним (а<b). Тоді:

HБ=HA+h.

Перевищення між 2 точками можна визн й іншим способом, якщо нівелір поставити на одній із точок (А) і взяти відлік на рейку, встановлену в точці Б. Цей спосіб наз ”нівелюванням вперед“. Замість величини а, визначають висоту приладу i, тоді:h=i-b, а висота точки Б:

HБ=HA+i-b, де сума HA+i – горизонт інструмента (приладу, ГП), тоді:HБ=ГП-b.

”Нівелювання із середини“ має переваги перед ”нівелюванням вперед“: а) збільшується відстань між пікетами; б) компенсуються помилки відліків, які виникають за рахунок можливого відхилення візирної осі нівеліра від горизонтального положення.

На точність визначення перевищень впливають кривизна Землі та рефракція. На практиці враховують заг відхилення візирного променя f, якщо відстань між точками перевищує 300 метрів.

38.Оберн геод зад.Сутн і заст

Сутність оберненої геодезичної задачі полягає в тому, щоб за наведеними коорд кінцевих точок А(х_А;у_А) і В (х_В, у_В) лінії АВ визначити її дирекц кут α_АВ і горизон довжину L_ав Для обчислення дирек кута викор форм: tgα_АВ=

При виконані обчислень спочатку знаходять румб: t =arctg За знаками приростів коорд визначають в якій коорд чверті знах дирек кут, а далі корист формулами приведення знаходять саме значення дирекц кута.

39.Пряма геод зад, сут і заст.

Пряма геодезична задача наз зада в якій відомі коорд т. А (х_А,у_А), горизонтальне покладення d_АВ і дирекційний кут α_АВ, необхідно визначати коорд точки В.

У формуліх_В=х_А+(х_В-х_А)=х_А+∆х; у_В=у_А+(у_В-у_А)=у_А+∆у величини ∆х і ∆у називають приростами коорд. Прирісти корд можуть бути обчислені за формулою:

∆х = d_АВcosα_АВ; ∆у=d_АВsinα_АВ.

Знаки приростів корд визнач знаками відповідних тригонометричних функцій cos і sin дирек кута α_АВ

40.Визн геогр корд на карті

При визначені геогр коорд точки по топографічній карті корист градусною рамкою, розбитою на мінутні поділки чорного та білого кольру. На бокових сторнах рамки (зх та сх) поділки нанесені по широті, на верхній і нижній (пн та пв) – по довготі. Мінутні поділки розділені на шість рівних між собою інтервалів по 10 секунд кожна. Широти і довготи кутів рамок листа підписані…

41.Виз прям корд на карті

Прямокутні коорд точок (х,у) визначають на основі ліній коорд сітки, яку на топографічних картах масштабів 1:10000 та менше проводять та підписують через кілометрові інтервали. Прямокутні корд обч за формулою: х=х_І+∆х у=у_І+∆у

Де хі, уі – координати пд-зх кута координатної сітки, ∆х, ∆у – прирости коорд точки відносно пд.-зх кута.Різниця не повинна перевищувати 0,2 мм в масштабі карти.

42.Ніел. рейки, їх перев. і дослі

Нівелірна рейка служить для вимірювання перевищень і віддалей. За державним стандартом випускають три типи рейок: РН-05, РН-3,РН-10. РН- означ рейку нівеліра, а число показує середню квадратичну похибку вимірюв. перевищ. у мілім. на 1 км подвійного ходу.

РН-05 – рейка одностор., штрихова з інварною смугою. Має основну і додаткову шкалу. Ціна поділки – 5 мм. Похибка вимірювань перевищень - 0,5 мм на 1 км ходу.

РН-3 – рейка двостороння, шашкова. Вимірювання перевищень 3 мм на 1 км ходу.

Рейка РН-10 – призначена для технічного нівелювання, похибка вимірювання перевищення – 10 мм на 1 км ходу.Виконують такі перевірки: 1.Визначення стрілки прогинання рейки. Для перевірки цієї умови рейку укладають горизон на ребро і вздовж шкали чорної сторони натягують нитку, придавлюючи її до кінців рейки. Якщо поверхня плоска, то нитка буде щільно притиснута до неї. Так само перевіряють червону сторону. Якщо рейка увігнута, то лінійкою з міліметровими поділками вимірюють найбільшу віддаль між ниткою і площиною рейки.2. Визначення середньої довжини метра пари рейок. Рейку вкладають горизонт, так, щоб вона не прогиналась. Спеціальною контрольною лінійкою вимірюють на рейці інтервали 01-10, 10-20, 20-29 у прямому та зворотному напрямках за чорною стороною. За червоною стороною рейки вимірюють інтервали 48-58, 58-68, 68-77. Аналогічно вимірювання виконують для другої рейки комплекту. Допустима різниця між середньою довжиною метра пари рейок комплекту – 1,5 мм.

3.Визначення різниці висот нулів пари рейок. На відстані 15 -20 м від нівеліра забивають у землю три костилі. На кожний костиль по черзі встановлюють одну та другу рейки і беруть відлік за чорною і червоною сторонами. Ці дії складають один прийом. Виконують три прийоми. Між прийомами змінюють висоту нівеліра. Обчислюють середнє значення трьох прийомів з двох сторін. Різниця середніх відліків за чорними сторонами обох рейок повинна =нулю. Так само і за червоною стороною.

43.Перев гол ум нів та компен

полягає у такому: візирна вісь - зор труби нівеліра повинна бути верт і перпен до прямовисної лінії. Перевірка вик так само, як і в нівеліра Н-3. Різниця полягає в тому, що виправлений відлік а2` = а2 - х. за рейкою в точці А встановлюється зміщенням гориз штриха сітки ниток обертанням верт виправних гвинтів сітки ниток. Зарубіжні фірми випускають нівеліри з компенсатором різної конструкції і точності. Тому перевірки та юстирування додається в паспорті до приладу.

44.Перевір гол умов нівел НЗ(пом Х)

Візирна вісь зор труби нівеліра повинна бути парал до осі циліндричного рівня.На місц на відстані 30-40см закріплюють точки А і Б.Спочатку нівелір встанов біля точки А і приводять у робоче положення(бульбашку круглого рівня виводять на сер, зорову трубу встанов «на око»). В т Б верт-но встан-ть рейку. Наводять візирну вісь зор труби на рейку, елеваційним гвинтом суміщають кінці бульбашки рівня і беруть відлік за поділками рейки а1.

Висоту приладу і1 вимірюють за доп рулетки чи рейки. Для цього на точку А встанрейку, а зорову трубу нівеліра повертають окуляром до рейки. Дивлячись в об’єктив, беруть відлік за центром окуляра, який буде дорівнювати висоті і1.

Потім міняють місцями: нівелір - на точку Б, а рейку – на точку А.. Аналогічно беруть відлік і визн-ть висоту.

Похибка х нівеліра обчисл-ся за формулою

45. Перевірка сітки ниток. Гориз-ий штрих сітки ниток повинен бути перпенд-м до осі обертання нівеліра, а верт-ий штрих – парал-м до осі оберт-ня.

Перевірку виконують так само, як і перевірку верт-ї нитки зорової труби теодоліта. По підвішеному на відстані п’яти метрів ниткового виска суміщають верт-ий штрих сітки ниток нівеліра з ниткою виска. У разі відхилення послаблюють закріпні гвинти оправи окуляра зорової труби нівеліра і розвертають його до виконання умови. Гвинти закріплюють.

46. Перевірки круглого нівеліра Н3.

Вісь круглого рівня має бути парал-на осі обертання нівеліра. Обертанням трьох підйомних гвинтів підставки виводять бульбашку круглого рівня в нуль-пункт (на середину). Трубу нівеліра повертають на 180 град. Якщо бульбашка рівня змістилась з центра не більше 0,5 величини поділки шкали, то умова виконана.

Для виправлення зміщують бульбашку рівня в напрямку центра на половину величини зміщення обертанням виправних гвинтів круглого рівня. З метою контролю перевірку повторюють.

47.Нівелір з компенсатором

Нівел.з компенсат і лімбом має опт сист, яка після поперед приведення осі обертання нівеліра у верт положення за допомог круглого рівня автомат встановлює зорову вісь труби в гориз положення.Лімб призначений для вимір горизонт кутіві напрямів.

48. Будова нівеліра Н3. Нівелір Н3 призначений для викон. нівелюв. 3 та 4 класів, а також технічн. нівелюван. В комплект входить нівелір, штатив, бленда(фільтр від сонця), дві 3х метрові дерев. двосторон. шашкові рейки із сантим. поділками. Основн. шкала рейки чорна, а інша червона. До складу повинно входити два башмаки(трикутна металева пластина на 3х ніжках зі сферичн. наступом). Нівелір скл. з тригерної підставки з 3-ма підйомн. гвинтами. На вертик. осі обертан. зорова труба. До неї наглухо прикріплено циліндр. контактний рівень. Рівень в контакт вводять за доп елеваційного гвинта. Циліндричн. контактн. рівень має 4 юстирувал. гвинти, які закрив. шторкою. Для приведен. нівеліра в робоч. полож.використ. круглий рівень, що має 3 юстирув. гвинти. Зорова труба має закріпн. та навідний гвинти. Фокусування по рейці здійсн. гвинтом кремальєри.

49.Класифікац нівел рейок

Нівелірна рейка служить для вимір-ня перевищень і віддалей. За держ стандартом випускають три типи рейок: РН-05, РН-3,РН-10. РН- означ рейку нівеліра, а число показує середню квадратичну похибку вимірюв. перевищ. у мілім. на 1 км подвійного ходу.

РН-05 – рейка одностор., штрихова з інварною смугою. Має основну і додаткову шкалу. Ціна поділки – 5 мм. Похибка вимірювань перевищень - 0,5 мм на 1 км ходу.

РН-3 – рейка двостороння, шашкова. Вимірювання перевищень 3 мм на 1 км ходу.

Рейка РН-10 – призн-на для тех нівелювання, похибка вимірювання перевищення–10 мм на 1 км ходу.Рейки РН-3, та РН-10 за конструкц можуть бути суцільними, складаними, розсувними.

50.Методи нівелірування

Нівелірув-вид геод робіт для вимір перевищень між точкми земн пов чи споруд.за методами розрізняють:1)геоме-викор принцип горизонтальності візирного променя зор труби.2)тригономе-викор прицип нахиленя промення зор труби.3)гідростатичне-грунтується на властивості вільної пов. рідини у сполучених посудинах знах на однаковому рівні.4)барометричне-грунт на залежності атмосферного тиску від залежн висоти точки.5)автоматичне-викор принцип перетворення похилого вектора переміщень приладу на верт складові за допомог спец приладів(велесопеди,машини)6)стереофотограметричне-грунтується на вимір перевищень за моделлю об’єкта,отриманого в результаті розглядання стереопари фотознімків місц.

В уд справі преважно вкиор-1,2,3,нівелірув.Геом нівелірування зручне для викор і забезпечує необх точність вимірювання перевищень під час виконання геодез робіт, розв інженерних задач.

51. Вимірювання віддалей світловіддалемірами. Вимір-ня довжин ліній світловіддалемірами є одним з найточніших швидкісн. методів виконання лінійних вимір-нь при створен. геодезичн. мереж, знімальн. роботах, вишукуваннях, будівн., й експлуатації інж.споруд.Під час вимірюв. довжин лінії на початков. точці встан-ться прийомопередавач, який випромін. електромагн. хвилі, а в кінцев. точці – відбивач, який віддзеркалює їх у бік прийомопередавач. Якщо зафіксув. інтервал часу t,за який проход. електромагн. хвиля у прямому і переносному напрямках, то довжина лінії визначат. за формулою D=1/2νt, де ν (ню) – це швидк. розповсюдж. електром. хвиль (ν= 299 792 456 м/с)

52. Теорія оптичного віддалеміра.

Віддалеміри – це геодприлади для непрямого визн-ня довжин ліній. Вимір-ня ліній викон. геометр. способом або з використ. електромагн. Випром-ня. За конструкцією їх поділ на 2 типи: оптичні відд-ри, світловідд-ри та радіовідд-ри. Оптичніза конструкцією поділ на ниткові та подвійного зображення. В осн. конструкції лежить геометр. принцип розв’язання прямокутних рівнобедр. паралактичних трикутників та між фокусом зорової труби та відомою з високою точністю базою. Розрізняють 2 типи оптичних відд-ірів: з постійним паралактичним кутом і змінною базою, з постійною базою і змінним паралактичн. кутом. Другий тип оптичн. віддалем. подвійн. зображен. морально застарілий і уже практичн. не використ-ся. перший тип ниткових віддалемірів має широке застосування.

53. Джерела похибок при лінійних вимірюваннях.

54. Лінійні вимірювання. Класиф-іяприладів для вимір-ня ліній.

Вимір-ня довжин ліній викон-ся під час топогр-х знімань місцевості, виконання вишукувальн. робіт для проект-ня у ході зведення інженерн. споруд. Вимір-ня ліній викон-ся практично при викон. всіх видів геодез. робіт. Залежно від наявності приладів, вимог точн., умов місцевості лінії вимірюють такими способами: 1). прямим способом за доп мірних стрічок, рулеток, підвісних мірних дротів та інших лінійн. приладів; 2). непрямим способом за доп ниткових віддалемірів та електрооптичн. приладів, геометричн. побудов фігур на місцевості. Лінії на місцевості закріплюють в залежності від терміну зберігання дерев. кілками, довжиною 15-20 см. І діаметром 3-4 см, шматками арматури, обрізками металевих труб, залізничн. костилями (фіксують в асфальті). На місцевості точки забивають в рівень із поверхн. землі і оформ. окопкою у вигляді кола або трикутника (розміри до 0,5 м). Поряд встановл. сторожок, на якому пишуть номер точки. Кожне укладення стрічки становить 20 метрів.

Мірні стрічки, штрихові або шкалові, - це сталева смужка довжиною 20 м(рідко 24 м), шириною 15-20 мм і товщиною 0,4-0,6 мм. Позначення – Л3-20. Сталеві або пластикові рулетки довжиною 1,2,3,5,10,20,30,50,100 м з сантиметровими та міліметровими поділками.

55. Джерела похибок при кутових вимірюваннях.

Точність вимірювання кутів обумовлена похибками: - центрування-зміщення центра віхи(марки) з центра точки; - редукції-зміщення з центра точки; - візування зорової труби; - відліку за мікроскопом; - впливу зовнішнього середовища.Відповідно призміщенні осі теодоліта l_ц і віхи l_pз точкою

Сер квадрат похибки візування (m_B) та відліку (m_BП) визн за форм.

Де Г^*-величина збільш зорової труби

Де t-точність відлікового пристрою теодоліта

Сер квадрат похибка зовн середовища m_зс залеж від його стану, але не повинна перевищувати m_в або m_вп

(за окремим напр.-м)

(сер кВ пох кута бетта визн з двох напр.)

56. Перевірка місця нуля верт-го кругатеодоліта.

Місцем нуля (МО) назив. відлік за верт-м кругом при гориз-му полож. візирної осі труби й осі циліндр. рівня. Воно повинне бути постійним і близьким до нуля.Є 2 способи визн-ня і юстирування МО верт-го круга теодоліта: 1). за відліком по рейці; 2) за відліками по верт-му кругу. Для теодолітів типу Т30 при визначенні МО використ-ть рейку з поділками. Теодоліт встановлюють на відстані 30-50 м, проводять у гориз полож, навідним гвинтом зорової труби встан-ть відлік за вертик кругом КЛ 0°00`. Наводять зорову трубу на рейку підйомним гвинтом, який направл. по лінії спостережень АВ, виводять бульбашку рівня до «нуль-пункту» і беруть відлік а1. Переводять трубу через зеніт і при КП встан-ть відлік за рейкою а2. Переводять трубу через зеніт і при КП встановлюють відлік за вертик. кругом 180°. Так само отримують відлік за рейкою а2. Обчислюють середній відлік а0 = 0,5(а1 + а2). Якщо мікрометреним гвинтом при положенні КЛ навести перехрестя сітки ниток на відлік за рейкою а0, то отримаємо знач. місця нуля вертикально круга МО.

57. Перевірка циліндричного рівня теодоліта Т30 (2Т30). Перевірка викон. за умов, коли вісь циліндричн. рівня перпенд до осі обертання теодоліта. 1) встанов. вісь рівня паралельн. двом підйомним гвинтам, одночасн. обертан. гвинт. 3:2 привод. бульб. до нуль-пункту. 2) оберт. вісь рівня на 180° і слідк. за відхилен. рівня. Якщо бульбашка рівня відхил. більше, ніж на 0,5, то викон. юстирування: за допом. підйомн. гвинтів привод. бульбаш. на пол. дуги відхилення. Іншу половину виправл. за доп юстирув. шпильки на двох підйомн. гвинтів рівня. Перевірку повторюють.

58. Перевірка колімаційної похибки теодоліта Т30(2Т30). Викон. за умови,якщо вісь зоров. труби перпенд. до її осі обертан. Кут неперпенд. осей зоров. труби і обертання назив. колімаційною похибкою. На віддалену, добре видиму на горизонті точку М візують перехрестя ниток при полож. КП і беруть відлік за лімбом горизонт. круга КП. Відкріпляють алідаду і візують на точку М при положен. круга вліво та беруть відлік КЛ. Колімаційна похибка обчисл. за формулою: С= (КЛ-КП+або- 180°)/ 2. Якщо С>2`, то її виправляють: КП0=КП+С або КЛ0=КЛ – С +або - 180°.

59. Класифікація нівелірів. Нівелір – це оптико-механ. прилад для побудови у просторі горизон. променя. За конструкц. розрізн.:1) нівеліри з циліндр. рівнем біля зорової труби;2) нівеліри з компенсат. для автоматичн. приведення візирн. осі зорової труби в горизонт. положен; 3) електронні нівеліри. Залежно від від точності виділяють три групи нівелірів: - високоточн. нівеліри типу Н-05, Н-1, Н-2; - точні –типу Н-3, Н-3К, Н-3КЛ; - технічні – типу Н-10. (Цифри означ. середню квадрат. похибку вимірюв. перев.. на 1 км відстані).

60. Пряма геодезична задача. Її сутність та застосування. Пряма геодезична задача наз зада в якій відомі коорд т. А (х_А,у_А), горизонтальне покладення d_АВ і дирекційний кут α_АВ, необхідно визначати коорд точки В.

У формуліх_В=х_А+(х_В-х_А)=х_А+∆х; у_В=у_А+(у_В-у_А)=у_А+∆у величини ∆х і ∆у називають приростами коорд. Прирісти корд можуть бути обчислені за формулою:

∆х = d_АВcosα_АВ; ∆у=d_АВsinα_АВ.

Знаки приростів корд визнач знаками відповідних тригонометричних функцій cos і sin дирек кута α_АВ

61. Що назив. основою лінійного(поперечного) масштабу? У лінійному(поперечному) масштабі лінію(у лінійному – подвійну), яку розбивають на поділки а=2 см, назив. основою масштабу.

62. Класифікація і призначення топографічних карт.

Топографічна карта – це зменшене узагальнене відображення земної поверхі, побудоване за обумовленими математичними закономірностями. топографічні карти складають в рівнокутній поперечно-циліндричній проекції Гаусса. Ділянки місцевості на карті відображають в зменшеному вигляді. На топографічних картах відображається територія земної поверхні, яка обмежена на заході і сході меридіанами, на півночі і півні – паралелями з відомими довготою і широтою.

Великомасштабні топографічні карт и (1:1000…1:50000) використовують для детального вивчення місцевості, орієнтування на ній, а також для різних за призначенням точних вимірювань та розрахунків.

Середньомасштабні топографічні карти (1:100000…1:200000) є підґрунтям для вибору трас доріг, проведення геологічних вишукувань, для попередніх розрахунків при проектуванні відповідальних споруд.

Дрібномасштабні топографічні карти (1:50000…1:1000000) використовуються для вирішення задач науково-дослідного й прикладного характеру з використання ресурсів й економічного освоєння територій. Всі топографічні карти є основою для створення різних тематичних карт.

64. Введення поправки за нахил лінії до горизонту, привести формулу.

Укладення стрічки-фіксування стрічки. d-домір(залишок).кожне укладення 20м.Після 100м відбувається «ПЕРЕДАЧА». Довжина стрічки: D=100k+20(n-1)+d,де n- к-сть шпильок у задньому вимірюванні.

Розходження між прямими та зворотн результатами визначається за допомогою абсолютної похибки вимірювань. Точність вимірю характ відносною похибкою Відносна похибка виражається числом.

При несприятливих умова х вимірювань високотравн рослин, риллю, пісок, відносно похибка допуск не більше 0,001.

Вимоги: відхилення стрічки від створу не більше 30см, провисання не більше 14 см.

В остаточно варіант довж вимірю лінії буде визн за формулою.D=Dсер+dк+dt+dυ, де dк – поправка порівняно з еталоном, dt- за температурю, dυ- за нахилом лінії.

dk=

Компарування-процес визначення довжини роб стрічки порівняно з еталоном. Поправка вводить в довжину лінії, якщо L буде більшою 2мм.

– не обчислюється, якщо буде меншою 8°.

поправка по верт.кругу

. - завжди відємне.

65. Міжнародне розграфлення карт масштабу 1:1000000.

Розграфлення – це сист поділу топокарт на частини з метою одержання карт більш крупного масштабу. 1:1000000 – це основа для одержання інших карт. Паралелі проводять через кожні 4˚ від екватора на пд. І пн.. смуга між двома суміжними паралелями – колона, пояс або ряд. Колони позначаються арабськими цифрами від 1 до 60, починаючи від меридіану 180° з заходу на схід. Смуга між суміжними меридіанами – колона. Рахунок ведуть від 180-го меридіану(поблизу району Курил. Островів). На відміну від зон, колони ведуть не від 0˚, а від 180˚. До позначення номенклатури міжнародної карти 1:1000000 входить буква пояса(ряду), яку записують великими буквами латин.алфавіту. наприклад, київ знаходить в поясі М. До позначення пояса через дефіс додається номер колони (М-36). Існує зв’язок між зоною та колоною: №зони=№колони-30. Шоб знайти координати листа користуються формулами: пн.=№букви*4, φп=пн.-4,λсх=№зони*6,зх.=λсх-6. Якщо поділити трапецію1:1000000 на 4, утвориться чотири трапеції масштабу 1:500000.

66. Обчислити колімаційну похибку, якщо КЛ=60˚18, КП=240˚20.

67. Що таке схилення магнітної стрілки?

це кут між істинним та магнітним меридіанами назив схиленням магнітної стрілки. Позначається δ(дельта). Схилення може бути західним і східним. При відхиленні магнітної стрілки на сх схилення вважається східним (додатнім), при відхиленні на захід - західним (від’ємним).Зміна річна, добова та вікова.

68. Що називають істинним азимутом?

Істинний азимут- назив кут, який відраховують від північного напряму істинного меридіана за ходом годин-ї стрілки до напряму на даний предмет в межах від 0° до 360°. Для вимір-ня на карті азимутів заданого напряму в початковій точці проводять лінію до істинного меридіану і транспортиром вимірюють кут між меридіаном і заданим напрямом.