ТЕМА 13. Типи експериментів (2 год)

1. Проблема емпіричної завантаженості психологічної теорії

2. Типи експериментів

2.1. Відмінності в предметній області або в змісті гіпотез

2.2. Відмінності у формах здійснення експерименту

2.3. Можливість переходу до конкуруючих пояснень

2.4. Можливість отриманих даних проти вихідної гіпотези

2.5. Різні інтерпретаційні підходи

2.6. Детермінація і саморегуляція в підході до мислення з позиції культурно-історичної концепції

3. Вимоги до оформлення наукової статті.

Розрізняють дві уяви про емпіричну підкріпленість або «доведеність» гіпотези: 1) – встановлення причинного пояснення або його відкинення на основі емпіричних даних; 2) співставлення різних психологічних пояснень з точки зору накладення їх на одну і ту ж емпіричну реальність. Емпіричну завантаженість теорії або наукової гіпотези не слід розуміти як можливість описання емпіричних даних, які самі по собі, тобто без прийняття рішення про їх «даність», не являються емпіричним фактом. Для експериментального методу характерно вимагати усвідомити, що факти встановлюються.

Питання для контролю:

1. В чому сутність проблеми емпіричної завантаженості психологічної теорії?

2. Вкажіть на основні типи експериментів.

3. Проаналізуйте можливість переходу до конкуруючих пояснень при аналізі дослідження.

4. Розкрийте основні вимоги до оформлення наукової статті.

Література:

1. Мостепаненко М.В. Философия и методы научного познания. - Лениздат, 1972.

2. Методологические и теоретические проблемы психологии.- М.: Наука, 1969.

3. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі.- К.: Форум, 2002.

4. Никандров В.В. Экспериментальная психология. – Изд. 2-е, дополненное.- СПб.: Речь, 2007. - 512с.

5. Дружини В.Н. Экспериментальная психология: Учебник для вузов. – Изд. 2-е, дополненное.- СПб.: Питер, 2007.- 320с.

ТЕМА 14. Експериментальне спілкування (2 год.)

1. Експериментальне спілкування.

2. Експериментатор: його особистість та діяльність.

3. Досліджуваний: його діяльність в експерименті.

4. Ситуація психологічного експерименту.

Спілкування – це одна із основних сфер життя людини. Види і форми спілкування різні та багатогранні. Воно може бути безпосереднім, «прямо в лице», опосередковане різними технічними засобами (телефон, комп’ютер і т.д.), включеним в контекст професійної діяльності, дружнім, суб’єкт-суб’єктним (діалогічним, партнерським) або суб’єкт-об’єктним (монологічним).

Психологічний експеримент – це сумісна діяльність досліджуваного і експериментатора, яка організовується експериментатором і направлена на дослідження особливості психіки досліджуваних.

Доекспериментальне спілкування. В самих перших контактах дослідник виясняє придатність кандидатів на роль досліджуваних, створює у них настанову на експеримент і співпрацю, а також формує їх відношення до себе. Експериментальна взаємодія. Вся важливість попереднього спілкування дослідника з потенційним досліджуваним ніяк не затьмарює головного етапу їх взаємодії на стадії проведення дослідів. Післяекспериментальне спілкування. По завершенні дослідів дослідник знову змінює роль і стає у визначеному сенсі другом досліджуваного, зацікавленим його особистістю, його проблемами, і його долею. Асиметричність позицій практично відсутня. У спілкуванні взаємовідношення домінують над взаємодіями. Психолог починає працювати на майбутнє.

Питання для контролю:

1.Вкажіть на основні ознаки сумісної діяльності.

2. Охарактеризуйте основні фактори спілкування, які можуть спотворювати результат експерименту.

3. Розкрийте сутність «ефекту Хотторна».

4. Вкажіть на особливості до експериментального спілкування.

5. Проаналізуйте основні завдання власне експериментальної взаємодії.

Література:

1. Мостепаненко М.В. Философия и методы научного познания. - Лениздат, 1972.

2. Методологические и теоретические проблемы психологии.- М.: Наука, 1969.

3. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі.- К.: Форум, 2002.

4. Никандров В.В. Экспериментальная психология. – Изд. 2-е, дополненное.- СПб.: Речь, 2007. - 512с.

5. Дружини В.Н. Экспериментальная психология: Учебник для вузов. – Изд. 2-е, дополненное.- СПб.: Питер, 2007.- 320с.