Існують різні підходи до визначення ефективності управління

• Розраховують синтетичні показники ефективності управління (ко­ефіцієнт оперативності, надійності тощо).

• Фактичні дані порівнюють з нормативними, плановими або з показ­никами за попередні роки (нормативи чисельності апарату управління, продуктивність, економічність управління тощо).

• Застосовують якісну оцінку ефективності за допомогою експертів.

• Застосовують емпіричні формули для розрахунку показників, що ха­рактеризують ефективність управління.

При визначенні ефективності управління обчислюють абсолютну і по­рівняну ефективність витрат на управління. Абсолютна ефективність ви­ражається загальною величиною ефекту, одержаного в результаті здійснен­ня заходів удосконалення системи управління виробництвом. Порівняль­на ефективність показує, наскільки один варіант ефективніший за інший, проектований або діючий.

Залежно від характеру розроблених заходів об'єктом оцінки ефектив­ності управління можуть бути:

управління в цілому (система, організація, методи), його структура, рівень використання управлінської праці, ефек­тивність роботи кожного структурного підрозділу.

Для оцінки ефективності управління використовують трудові, вартісні, інформаційні, технічні (технологічні) показники. Найбільш загальні із них - оперативність роботи апарату управління, надійність і оптимальність систем управління.

Надійність системи управління виявляється у безпосередньому п фун­кціонуванні, яке забезпечує досягнення цілей виробництва. Показники надійності системи такі: безвідмовність (безперервне збереженні працез­датності), готовність (ефективне збереження працездатності), відновлю-ваність (швидке усунення збоїв у роботі і відтворення здатності функціо­нувати у заданому режимі).

На практиці висока надійність управлінської системи підприємництва (об'єднання) забезпечується при науково обгрунтованій структурі управлін­ня та інформаційної системи, раціональній технології процесів управління, правильному підборі і розстановці кадрів, ефективному стилі управління тощо.

Оптимальність системи управління характеризується рівнем застосу­вання сучасних економіко-математичних методів для розробки управлі­нських рішень, обгрунтованістю співвідношення централізації і децент­ралізації управління, керованістю підприємства та ін. Керованість підприє­мства або структурного підрозділу показує рівень забезпечення заданої організаційної стійкості підприємства (цеху, бригади) і своєчасність пере­ведення його з одного кількісного (якісного) стану в іншій, що відповідає поставленій меті.

Ефективність організації управління можна оцінити за іншими загаль­ними показниками, які характеризують стан системи управління на підприємстві:

а) коефіцієнтом якості використання управлінських робіт;

б) коефіцієнтом стабільності кадрів;

в) коефіцієнтом, що характеризує співвідношення між темпами зрос­
тання обсягу виробництва і витратами на управління.

Як часткові показники, що характеризують організацію праці управ­лінського персоналу, застосовують також коефіцієнт використання робо­чого часу і кваліфікації кадрів, коефіцієнт умов праці і організації робочих місць та ін. На підставі зазначених коефіцієнтів визначають зведений ко­ефіцієнт рівня організації управлінської праці.

Для визначення ефективності удосконалення управління використо­вують і такі показники:

а) порівняння витрат на раціоналізацію з результатами діяльності об'єк­та управління;

б) співвідношення витрат на удосконалення управління і на сам про­
цес управління;

в) динаміку витрат на управління порівняно із загальними витратами
виробництва.

На практиці для оцінки ефективності системи управління найчастіше використовують три групи показників:

1) загальні результативні показники виробничо-фінансової діяльності підприємства - валова продукція в динаміці, вихід валової продукції на одного середньорічного працівника, фондовіддача, прибуток на одного працівника, рентабельність виробництва тощо;

2) показники продуктивності управлінської праці — виробництво вало­вої продукції на одного управлінського працівника або на 1 людино-день, затрачений в управлінні, вихід валової продукції на 1 грн. витрат на управ­ління, сума прибутку на 1 людино-день, затрачений в управлінні, тощо;

3) показники економічності апарату управління - питома вага персо­налу управління в загальній чисельності працюючих і загальному фонді оплаті праці, питома вага витрат на управління в собівартості продукції тощо.

Для визначення ефективності роботи кожного структурного підрозді­лу використовують дані про виконання конкретних завдань і рівень досяг­нення поставлених перед ними цілей.

Практичним результатом удосконалення системи управління може бути зниження витрат на управління, яке досягається за рахунок скоро­чення чисельності працівників апарату управління і підвищення продук­тивності праці. Проте не будь-яке вдосконалення управління призводить до зниження питомих витрат на управління. Оскільки управління є скла­довою виробничо-фінансової діяльності підприємств, то свідченням підви­щення його ефективності може бути зростання економічних показників господарювання при незмінних або навіть дещо зростаючих витратах на управління.

Ефективність окремих заходів, пов'язаних з раціоналізацією системи управління (зміна структури управління, норм управління і обслуговуван­ня, забезпеченості кваліфікованими кадрами тошо), можна оцінити за до­помогою факторного аналізу. При цьому треба обов'язково забезпечити елімінування впливу інших факторів на формування кінцевих результатів виробничо-фінансової діяльності підприємств (якість земель, забезпе­ченість основними фондами, робочою силою, характер спеціалізації тощо).