Шлях до самозбереження

Визначивши студентство найбільш чутливою і рухливою соціальною категорією, яке невдовзі стане основною інтелектуальною силою в державі, варто замислитись над розв’язанням тих проблем, які стоять на заваді формування його соціальної зрілості та становлення особистості. Для цього замало лише озброїти студентів знаннями. Закон України „Про вищу освіту” головними завданнями вузу визначає: „Забезпечення культурного і духовного розвитку особистості, виховання осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України”1.

На практиці маємо напівзреформовану навчально-виховну систему, похапцем нав’язаний болонський процес. Як бачимо, транзит проїхався й по вищій школі. Задеклароване створення інтегрованого освітнього простору відбувається без урахування вітчизняного педагогічного досвіду, з легковажним ставленням до гуманітарної складової у навчальних програмах. Разом з тим розуміємо, що гуманітарна освіта забезпечує фундамент ідентифікації та самоідентифікації людини. Вона формує гносеологічні засади її взаємодії зі світом, морально-етичні принципи, критерії оцінки подій і діячів, країн, моделей поведінки тощо. Сучасна освіта вимагає відходу від полярносі й наближення до мультиверсуму цінностей, що можливе за умови прищеплення молоді почуття людської гідності та вироблення навичок самостійного критичного мислення. Натомість, аналізуючи програми навіть спеціальних морально-орієнтованих, культурологічних, історичних дисциплін, спостерігаємо їх штучність, відірваність від нагальних потреб сьогодення. Хто в цьому винен і що робити – одвічні запитання людства. Відповідь відома: недосконалість суспільного виховання, яке сьогодні потребує докорінної зміни у напрямку посилення моральної складової. Щодо цього вітчизняна педагогіка надає чіткі орієнтири. Ще за часів Київської Русі в основу морального виховання покладено поняття страху Божого. Історико-культурні, літературні, педагогічні пам’ятки ХVI – XVII ст. засвідчують гуманістичну спрямованість виховання. Виховну місію в дусі християнської моралі здійснювали відомі церковні та релігійні діячі минулого: І.Вишенський, П.Могила, М.Шашкевич, Я.Головацький, викладачі й випускники Київської духовної академії як носії православної моралі, впроваджуючи її через масову духовну періодику („Воскресное чтение”, „Православное обозрение”, „Руководство для сельских пастырей” тощо). Відомий український історик М.Костомаров також вважав за необхідне враховувати у виховному процесі традиційну релігійність українців1. У радянський період абсолютизація атеїстичного виховання змінила виховну парадигму, орієнтуючи на світські, загальнолюдські моральні цінності. Проте не варто безапеляційно заперечувати їхню гуманістичну суть, засновуючись на особистому несприйнятті радянської влади. Чимало педагогів – практиків і вчених того часу зробили вагомий внесок у розвиток педагогічної думки. Зокрема, „зірка першої величини” у вітчизняній педагогіці В.О.Сухомлинський у виховному процесі виділяв чотири культи: культ Вітчизни, Людини, Книги та Рідного слова, які формують високі моральні якості молодої особи2.

Один із творців української освітньо-виховної системи Г.Г. Ващенко також надавав важливого значення морально-етичній складовій національного виховання. Він вкладав у нього, поряд з іншим, оволодіння народною мораллю, готовністю жити за принципами гуманізму. На його переконання, виховання повинно базуватись на основі християнської моралі та духовних цінностях українського народу3. Педагог – гуманіст зазначав, що виховний ідеал залежить від державного устрою, світогляду, рівня розвитку культури, релігійних, національних особливостей. Критикуючи більшовицький виховний ідеал, Г.Г. Ващенко віддавав належне чіткості, великій увазі керівництва СРСР і союзних республік до справ виховання молоді. У розробленій ним педагогічній системі переважають християнські моральні цінності, окреслені у книгах Святого Письма. Він приписував вселюдського характеру загальноєвропейському виховному ідеалу, незалежно від часу, політичної системи, країни, в якій живе людина. (На наш погляд, це суперечить його вищенаведеному висловлюванню про залежність виховного ідеалу1). Свою думку вчений аргументував тим, що загальноєвропейський виховний ідеал базується на класичній греко-римській культурі та християнстві. Проаналізувавши педагогічні погляди багатьох учених стародавньої, середньовічної та нової доби, він вказував на поступову переорієнтацію виховання у бік прагматизму, техніцизму й матеріалізму. Вважаємо некоректним поставлений ним знак рівності між комуністичною і націонал-соціалістичною педагогічними системами2 (остання, як відомо, заснована на профашистських ідеях філософії Ф.Ніцше).

Комуністична ідеологія та виховний ідеал як її елемент докорінно відрізняються від буржуазної і зокрема націонал-соціалістичної, що культивувалась у Німеччині. Моральний кодекс будівника комунізму (тут не вдаємось до дискусії про утопічність чи науковість комуністичної теорії, бо іноді вони ґрунтуються на вибірково - суб’єктивному тлумаченні творів класиків) передбачав виховання нової людини.

У наш час відсутнє жорстке атеїстичне або чітке ідеологічне виховання: у навчальних закладах викладається історія світових релігій, релігієзнавство, у деяких школах факультативно – Закон Божий, існують недільні школи з вивчення основ релігії. Зовнішні прояви релігійності спостерігаємо серед різних верств населення, а в душі, тобто внутрішній стан людей не відомий. Найчастіше його можна схарактеризувати як еклектику: релігія, наука, марновірство, магія, астрологія, політичні і соціальні міфи тощо, а іноді – це суцільна пустеля. Нам наав’язана ідеологія споживацького суспільства, в якому нічого не потрібно робити, крім того, щоб їсти, пити, розмножувати подібних собі, встигати за шаблоном–модою, задовольнятись попмузикою і не нести жодної відповідальності ні за себе, ні за те, що відбувається навколо. Стало очевидним, що на пострадянському просторі вправно впроваджуються „заповіді” колишнього директора ЦРУ Аллена Даллеса, висловлені ним у 1945 р.: „Закінчиться війна, все якось утрусеться, влаштується. І ми кинемо все, що маємо, все золото, всю матеріальну потужність на одурення російських людей, Посіявши там хаос, ми непомітно підмінимо їх цінності на фальшиві і змусимо їх у ці фальшиві цінності вірити. Як? Ми знайдемо своїх однодумців, своїх союзників і помічників у самій Росії. Епізод за епізодом розігруватиметься грандіозна за своїм масштабом трагедія загибелі найнепокірнішого на Землі народу, остаточного, необоротного згасання його самосвідомості...З літератури і мистецтва ми...витравимо їх соціальну суть, відучимо художників, відохотимо їх займатися зображенням, дослідженням тих процесів, які відбуваються в глибинах народних мас...Література, театри, кіно – всі змальовуватимуть і вихвалятимуть самі негідні людські почуття. Ми всіляко підтримуватимемо і підніматимемо так званих художників, які стануть насаджувати і втокмачувати в людську свідомість культ сексу, насильства, садизму, зради – словом, всякої аморальності...В управлінні державою ми створимо хаос і плутанину. Ми будемо непомітно, але активно і постійно сприяти самодурству чиновників, хабарництву, безпринципності...Чесність і порядність висміюватимуться й нікому не стануть потрібні...Хамство і нахабство, брехню і обман, пияцтво і наркоманію, тваринний страх один перед одним і безсоромність, зрадництво, націоналізм і ворожнечу народів, перш за все ворожнечу і ненависть до російського народу, - все це ми будемо вправно і непомітно культивувати, все це розквітне махровою квіткою...І лише невелика кількість людей зрозуміють, що відбувається. Але таких людей ми поставимо в безпорадне становище, перетворимо їх на посьміховисько, знайдемо спосіб їх оббрехати і оголосити покидьками суспільства.

Ми вириватимемо духовне коріння більшовизму, опошлятимемо і знищуватимемо основи народної моральності... Ми розхитуватимемо таким чином покоління за поколінням; ми братимемося за людей з дитячих, юнацьких років, завжди головну ставку робитимемо на молодь, станемо розкладати, розбещувати, розтлівати її. Ми зробимо з молоді пошляків і циніків, шпигунів і космополітів.

Ось так ми це і зробимо!

Як бачимо, в умовах нинішньої зруйнованої системи виховання свою нішу знайшли заокеанські плани деморалізації суспільства. Крім нав’язування низькопробної теле – радіо – відео музичної продукції, останнім часом у духовному розкладі молоді лідирує Інтернет, виконуючи своєрідну ідеологічну програму віртуалізації життя. Про вплив засобів масової інформації на людську психіку і свідомість пишуть багато науковців. Дивлячись, на що вони запрограмовані, отримується відповідний результат. Наш радіо – і телеефір переважно заповнені негативною інформацією. Не хотілось би, але наважимось з метою перестороги навести приклад передвоєнної пропаганди в Німеччині. Як вважає доктор біологічних наук С.Медведєв, головний пропагандист Третього рейху Геббельс за допомогою радіо і преси за кілька років змінив свідомість мільйонів, створивши з німецької культурної нації націю тварин1.

На жаль, нинішнє телебачення не спрямоване на виховання високих моральних якостей, отже, комусь це вигідно. Крім того, тривале перебування перед телевізором згубно відбивається на психіці: подібний до гіпнозу стан людини гальмує аналітичну переробку інформації, натомість фіксує її і програмує поведінку, - зазначають психологи. Якщо згадати радіопередачі „20 хвилин з Володимиром Яворівським”, який виконував політичне замовлення „помаранчевої” влади, стає боляче за письменника, який сіяв не добре, вічне, морально-етичне, а зерна розбрату і ворожнечі і без докору сумління очолює у ВР України комітет з питань культури і духовності. Про його особисту духовність свідчить і той факт, що тепер він ганьбить радянську владу, за вихваляння якої свого часу отримав Шевченківську премію. Отже, наслідуванню цей приклад не підлягає. (Це невеличкий штрих про мораль у політиці).

Новим типом панування над людиною є маніпуляція свідомістю. Маніпуляція (у стислому визначенні) – це спосіб панування шляхом духовного впливу на психічну структуру людини з метою програмування її поведінки; здійснюється приховано та призводить до зміни мотивації і цілей у потрібному владі напрямку2. Цей новаторський тип управління суспільством був створений у США за короткий термін дисидентами з Європи. Відтак, маніпуляція свідомістю перетворилась на технологію панування, а демократія набрала ознак умовного ідеологічного штампу. Зараз у пострадянських країнах, зокрема Російській Федерації та Україні, панує не демократія як антипод тоталітаризму, а нав’язаний гібрид західної демократії. І все це відбувається завдяки маніпуляції свідомістю, одним із способів якої є „прихований вплив і напучування людині бажань, які заздалегідь суперечать її головним цінностям та інтересам”1. Наприклад, споконвічні людські цінності „добро”, „справедливість”, „рівність”, „свобода”, у теперішній буржуазній Україні замінюються протилежними поняттями: зло, несправедливість, нерівність (рівність політична не тотожна рівності економічній), свобода від моральних обов’язків. Така держава, в якій культивується аморальність у політиці й інших сферах суспільного життя, приречена на поступову деградацію, що чаїть у собі загрозу цивілізації* взагалі. На тлі поширення аморальності та усунення з ужитку поняття „гріх” вибухнула „сексуальна революція”2. Моральний розклад у суспільстві відбувається через руйнацію системи цінностей, позбавлення людини моральних орієнтирів, що відкриває двері маніпуляторам свідомістю. У цьому напрямку працюють усі засоби масової інформації: радіо, телебачення, преса. Якщо до появи телевізора розбещувати могли преса і література, та й то лише тих, хто читав, то тепер у кожному домі, квартирі дивляться в „ящик”, переповнений аморальністю. Він же і є потужною зброєю маніпуляторів. Чого варта „свобода” з С. Шустером та інші передачі з заїжджими телеведучими? Зокрема, у „фокусника” С.Шустера брехня, що насправді одурманює суспільство, „розвінчується” шляхом знущання над глядачем, причому без ніякого морального осуду і натяку на докори сумління у тих, хто і кого поливають брудом. Провокаторські витівки цієї „телезірки” (таким його вважають зманіпульовані люди) вправно спрацьовують на задану мету3. Заздалегідь підготовлені учасники шоу (перед мікрофоном і в залі), „слизькі” питання роздмухують недовіру до всієї системи влади, етнонаціональну ворожнечу, підігрівають політичне протистояння, що вигідно певним колам, щоб відволікти народ від думки про своє убоге життя, виявлення справжніх причини і виконавців недолугих реформ і руйнації держави. Масове споглядання шоу Шустер live відбувається тому, що люди чекають змін на краще і наївно думають що вони настануть завдяки цій програмі. Тенденційність його передач лежить на поверхні: викривлене тлумачення радянського минулого, російсько-українських відносин, подій Великої Вітчизняної війни і зокрема Дня Перемоги. Взагалі антирадянщина стала фішкою №1 в арсеналі маніпуляторів різного ґатунку. Мабуть, скучивши за демагогією, С. Шустер 27.05.2011 р. запросив на передачу екс-президента України В. Ющенка (а можливо В. А. сам виявив ініціативу, адже підходящий момент нагадати про наболіле численній аудиторії).. В.А. Ющенко використав ефір для „побиття” своєї колишньої соратниці Ю.В. Тимошенко, яка перебувала на той момент під слідством за перевищення власних повноважень під час підписання газових угод з Російською Федерацією у 2009 р. „Месія” також втокмачував „маленьким українцям” у своєму варіанті ідею примирення учасників Великої Вітчизняної війни з вояками УПА, нагадував про споконвічних ворогів – сусідів України, зокрема Росію, а також про політику, яка, на його думку, є ключем до розв’язання усіх проблем. Ми навели конкретний приклад маніпуляції свідомістю, бо мало обізнані слухачі усе сприймають за чисту монету. Але треба пам’ятати: світом правлять економічні інтереси, а політика є інструментом досягнення будь-яких цілей. (Так, причинами усіх війн були зазіхання на чужі території з метою захоплення ринків збуту, джерел сировини, дешевої робочої сили, придушення національно-визвольних рухів). На жаль, за п’ятирічне перебування на посаді Президента України В.А. Ющенка жодне економічне питання не розв’язувалось, а він так і казав, що це не його справа. Своєю справою, В.А. вважав наприкінці свого президентства присвоєння звання Героя України Р. Шухевичу і С. Бандері, чим поглибив протистояння Сходу і Заходу України, започатковане ним же під час помаранчевої „революції”.

До маніпуляції свідомістю активно долучається „четверта влада” – преса з її поза моральністю, яка сприяє викоріненню в суспільстві, насамперед молодого покоління, почуття сорому. Людською свідомістю маніпулюють політики і науковці, зокрема суспільствознавці. Інтелектуальна верства населення в усі часи використовувалась державою для досягнення своїх цілей. Якщо цілі гуманні – інтелігенція служить народу і для загального добра; якщо мета залякати, спотворити факти, збити з пантелику народ – продажна інтелігенція швидко знайдеться. Отже, заперечувати факти маніпуляції свідомістю, НЛП (нейро-лінгвістичного програмування під час так званої „помаранчевої революції”) немає підстав. Може чекати, доки процес „дегенерації” цінностей дійде критичної точки і після цього почнеться „регенерація”, як, приміром, Відродження в Європі у добу середньовіччя? – Ні, треба зупинитись, поки моральне спустошення не поглинуло все суцільно, поки ще залишаються морально адекватні індивіди. Шлях до спасіння від подальшого сповзання у бездуховну прірву – всенародний бойкот шоу–програми С.Шустера та йому подібних, наповнення ефіру і преси високоморальними передачами з позитивною енергетикою, а головне – створення для людей нормальних умов життя (навчання, робота, пристойне житло і зарплата, культурне дозвілля тощо), а не виживання, що унеможливить маніпулювання їхньою свідомістю. Паростки руху на захист суспільної моралі вже з’явились: форум чернігівських матерів звернувся до Верховної Ради України і міської влади з вимогою припинити показ по телебаченню сюжетів із кадрами пограбування, насильства, заборонити порно-сайти в Інтернеті та ін1.

Як бачимо, сьогочасна інформаційна політика загрожує національній безпеці України, оскільки відсутня юридична відповідальність осіб, що розповсюджують продукцію деструктивного змісту. До вирішення питання захисту підростаючого покоління від аморального впливу медіа–простору залучаються Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі, Національна рада з питань телебачення і радіомовлення та інші державні і громадські установи2.

Моральна деградація суспільства непокоїть також народних депутатів України, які 23.10.2009 р. створили і Верховній Раді України міжфракційну групу „За духовність, моральність та здоров’я України”. Діяльність 68 депутатів, що об’єднались, спрямована на створення законодавчої бази, яка б унеможливила розповсюдження у ЗМІ та Інтернеті продукції, аморальної за своєю суттю. Ними запропоновано Верховній Раді нову редакцію закону „Про захист суспільної моралі”, де перелік явищ, які можуть призвести до руйнації особистості і становлять небезпеку для морального стану суспільства, значно розширений: крім продукції сексуального та еротичного характеру, до них віднесена пропаганда шкідливих звичок, насильства, девіантної поведінки. Забороні передбачається пропаганда девіантної поведінки в мобільному контенті, комп’ютерних іграх, видавничій продукції тощо. Особливо занепокоєні депутати неконтрольованим доступом дітей і підлітків до Інтернету1. Якщо б’ємо на сполох, значить півень уже клюнув!

Настав час докорінної переоцінки накинутих ззовні уявних цінностей, де панує культ матеріального над духовним, моральним, відбувається підміна загальнолюдських чеснот (справедливість, добро, милосердя, людська гідність) зміщенням акцентів у бік абсолютизації багатства, грошей і влади. Запобігти поглибленню цих процесів можна лише спільними зусиллями влади, громади, педагогічних колективів і кожної окремої людини. Для цього рецепт один: зведення до культового рівня питання морального виховання молодого покоління. Загальновідомо, що воно насамперед, здійснюється у родині, триває у дитячому садку і школі та набирає узагальненого характеру у вузі, забезпечуючи його теоретико-методологічне підґрунтя і практичне застосування у самостійному житті. Недарма німецький письменник і мислитель Й.В.Гьоте зазначав: усі беруть участь у створенні нас такими, якими ми є.

Цікаво, чим же наповнений духовний світ сучасного студента? Соціологічні дослідження ціннісних орієнтацій студентської молоді України засвідчують бажання більшості займатись бізнесом, мати власну справу або працювати в недержавних структурах. Відзначаються певні регіональні відмінності в духовних орієнтирах студентів Харкова, Львова, Луганська. Але в цілому, приємно відзначити, спостерігається тенденція надання переваг духовно-гуманітарним цінностям перед матеріальними. Приміром, серед опитаних студентів Харкова і Львова 13% підкреслюють важливість таких моральних цінностей як невибагливість, скромність, помірність у потребах; 54% - доброзичливість, готовність надати допомогу, доброта; 55% - відповідальність; 57% - чесність, порядність, принциповість тощо. Не деталізуючи інших показників, лише зазначимо, що молодь західних областей України надає пріоритет матеріально-економічним і раціонально-ціннісним орієнтаціям, тоді як у східному регіоні – матеріально-економічним і духовно-гуманітарним1.

Універсальної методики і програм з морального виховання не існує, але є загальнолюдські морально-етичні категорії, закладені у християнських заповідях. Погоджуємось із науковцями, які пропонують поділити їх на своєрідні чотири закони, які умовно складають „моральний кодекс” сучасної людини. Відтворюємо дослівно2:

Закони характеру особистості: чесність, милосердя, уміння прощати, співчуття хворим, бідним та знедоленим.

Закони справедливості: рівноправність між чоловіками та жінками, справедливість у суді, розрахунок з боргами та дотримання істини.

Закони милосердя: співчуття та доброта, милосердя у сім’ї, у стосунках з родиною та батьками.

Закони обов’язку: до дітей, до батьків, до старших; обов’язки перед суспільством, друзями, чоловіком та дружиною.

Вчені запевняють, що шляхом цілеспрямованого виховання можна корегувати поведінку. Воно повинно здійснюватись на основі загальнолюдських моральних принципів і норм з урахуванням етно-національних особливостей. (Наприклад, для православного християнина неприйнятна брахманська мораль, яка не відкидає кастового поділу суспільства, або мусульманська з її культом помсти і багатоженства тощо). Сучасна освітня парадигма включає елементи політичного, правового і морального виховання. Гідне місце в ній посідає питання розвитку особистості, виховання свідомого громадянина Української держави. Воно передбачає вироблення у студентів почуття громадянського обов’язку та відповідальності, здатності до самоорганізації, які зумовлюють формування громадянської позиції (громадянськість), що є сукупністю ціннісних орієнтирів і поведінки. Важливу роль у її виробленні відіграють ідеї, бо вони є рухомою силою суспільного прогресу. У теперішньої молоді поки що не простежується цілеспрямованості, вона розгублена, не має чітких орієнтирів і цілей. Разом з тим, пам’ятаємо, що студентське середовище створює найкращі умови для об’єднання заради виявлення спільних інтересів, у т.ч. протистояння аморальній поведінці, антигромадським вчинкам з боку порушників громадського спокою. З історії відомо, що студенти ніколи не залишались байдужими до суспільних процесів, оскільки їм притаманне гостре відчуття сучасності, інтерес до минулого й природнє очікування кращого майбутнього. Недарма ще в середині ХІХ ст. відомий хірург і педагог М.Пирогов (був попечителем Київського й Одеського університетів) університети називав барометром суспільного життя.

У виховному, як у будь-якому серйозному процесі, ключовим моментом є бажання і наполегливість його суб’єктів, тобто студентів. Тому надамо кілька порад стосовно самовиховання як одного з методів морального вдосконалення, що передбачає усвідомлену діяльність людини з вироблення і розвитку своїх особистісних якостей, які відповідають її поняттю про ідеал.

Почни з себе:

- постав за правило постійно працювати над самовдосконаленням, наповнюючи свій внутрішній світ любов’ю до ближнього, чуйністю, почуттям співпереживання (у психології це називається „катарсис”);

- надавай пріоритет духовним потребам над матеріальними;

- звелич морально-етичні принципи власної поведінки;

- бережи честь і гідність з молоду;

- роби справу не заради вигоди, а для користі людям і внутрішнього задоволення;

- намагайся чинити так, щоб кожного дня тобі хоч би десять разів сказали „дякую”;

- шанобливо стався до історії своєї держави, її символів;

- виробляй власну громадянську позицію в оцінці подій минулого і сучасності;

- вдосконалюючи себе, дбай про збереження навколишнього середовища;

- моральність, духовність повинні наповнюватись конкретними справами, а не залишатись лише гаслами.

Пам’ятай:

Ми всі є дійовими особами сучасного історичного процесу і несемо за це відповідальність. Якщо молодь не виявлятиме активної громадянської позиції щодо припинення подальшої моральної деградації суспільства, ситуація приречена на погіршення.

Вихід із морального занепаду у най скорішому подоланні стереотипів поведінки на кшталт „моя хата скраю”, створенні добровільних товариств за інтересами, об’єднань за науковими і культурними уподобаннями, клубів вихідного дня, використанні різноманітних форм зацікавлення студентів громадською діяльністю.

Моральні збитки, які несе наше суспільство, повністю ще не усвідомлені і відшкодовуються вони значно складніше, ніж економічні.

Від втрати духовності прямий шлях до фізичної смерті (наприклад, наркоманія, СНІД...).

Сьогодні недостатньо бути чесним і добрим – треба діяти!

Поради старшому поколінню:

- розробити державну доктрину розвитку особистості і забезпечити механізми її впровадження у життя;

- у реалізації державної молодіжної політики застосовувати інноваційні підходи та технології, диференціацію за віковими особливостями молодих громадян, враховувати історико-культурні традиції регіонів;

- виховувати у молодого покоління почуття людської гідності, прагнення досягати успіху власною працею; надання йому можливості для самовизначення і самоствердження1;

- очистити від „сміття” радіо -і телеефір;

- з метою захисту суспільної моралі, зокрема підлітків та молоді від згубної інформації, зробити регламентованим доступ до мережі Інтернет;

- налагодити духовний зв’язок поколінь;

- сприяти створенню інститутів громадянського суспільства, глибшому усвідомленню цінності прав і свобод людини.

Висновки

Оскільки головною формулою історичного процесу є причинно-наслідкові зв’язки, моральну деградацію суспільства необхідно кваліфікувати як наслідок антинародних політичних і соціально-економічних перетворень на ринкових засадах. Псевдоринкова економіка зруйнувала морально-етичні норми, притаманні українцям з давніх–давен. У нових соціально-економічних умовах православна церква не стала співучасницею створення моральних засад бізнесу, а використовується ним як зовнішня атрибутика.

На будь-якій стадії розвитку суспільства, у т.ч. трансформаційній, нарівні з економікою повинні розв’язуватись питання духовності й моралі, які є продуктом виховання і середовища, визначаються державним устроєм, традиціями, звичаями.

Для того, щоб моральні цінності стали частиною духовного світу людини, потрібна систематична виховна робота, ще змалку свого роду „щеплення” від бездуховності. Найбільш чутливою й уразливою верствою суспільства під час соціальних змін є молодь, зокрема студенти. Їхній духовний розвиток повинен перебувати під неослабною опікою батьків і держави. Підписання Болонської декларації не означає реального доручення України до європейського наукового й освітнього простору. Для практичної реалізації цих устремлінь ще багато треба зробити з адаптації навчальних програм, забезпечення мобільності студентів, піднесення рівня вітчизняної освіти до світових стандартів, у т.ч. посилення її морально-етичної складової. Нерідко спостерігаємо, що життєвими орієнтирами сучасних студентів є професійна кар’єра, здобуття матеріальних благ, задоволення духовних потреб. Але мало хто замислюється над тим, якими шляхами можна отримати бажане. У їхньому арсеналі мають бути цілеспрямованість та гнучкість, креативність, постійне самовдосконалення і самоосвіта, дотримання морально-етичних норм в особистому і суспільному житті. Це стане досяжним завдяки комплексності у підготовці фахівців, піднесенні на п’єдестал загальнолюдських моральних чеснот.

Непідробна мораль передбачає активну життєву позицію і громадянську відповідальність, забезпечуючи суспільну орієнтацію, даючи ключ до самооцінки і всього, що оточує людину в її життєдіяльності. Немає абсолютних критеріїв при визначенні моральності / аморальності поведінки, тому не потрібно роздмухувати чужі недоліки або помилки, натомість до своїх ставитись жорстко, користуючись перевіреним способом: краще хвалити інших, а претензії висувати до себе та пам’ятати, що моральна оцінка і самооцінка людини здійснюється залежно від корисності її праці для суспільства. (В індивідуалістичному капіталістичному суспільстві ця норма не діє).

Чималу роль у підтриманні стабільності в державі,, формуванні суспільних ідеалів відіграє наступність поколінь, передача найкращих здобутків старшими поколіннями своїм нащадкам, які у духовній сфері означають порядність, честь, гідність, працелюбність, чесність, доброзичливість, моральність, уміння співпереживати, готовність прийти на допомогу тому, хто її потребує тощо.

В умовах глобалізації гостро постає питання збереження національної ідентичності, в якій православні духовні цінності мають відігравати цементуючу роль. Враховуючи світові тенденції, Православна Церква повинна виявляти толерантність, терпимість до інших конфесій, вести діалог, не порушуючи цілісності святоотчого вчення1.

Оптимісти покладаються на розуміння важливої ролі духовності у примноженні творчих здібностей людини. Спостерігаючи паростки прагнення людської спільноти до духовного пробудження, вони припускають, що воно може покласти початок новій цивілізації, де пануватиме високий рівень умов життя, відповідальності за збереження природи, відійдуть на другий план цілі збагачення. Її можна б назвати персоналістичною2.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Навчально-наукове видання

Шип Надія Андріївна

Мораль і бізнес

(щирий порадник українського студента)

Комп’ютерний набір І.А. Бабак

Комп’ютерна верстка

1 Малькова М. О. Проблема девіантної поведінки студентської молоді // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2009. - №23 (186). – Ч.ІІ. - С. 286 – 287.

1 Карпунова Н. Г. Теоретико-методологічні основи морально-естетичного виховання // Вісник Луганського Національного університету імені Тараса Шевченка. – 2009. - №23 (186). – Ч.ІІ. - С. 247 – 249.

2 Кобзар Б. Мета виховання, або проблеми духовної культури особистості / Б. Кобзар // Освіта. – 2000. – 20 – 27 травня. – С. 6.

3 Головаха Е.И., Панина Н.В. Социальное безумие. История, теория и современная практика. – К., 1994.

4 Там само. – С. 35.

1 Головаха Е.И., Панина Н.В. Социальное безумие. История, теория и современная практика – С. 34 – 35.

2 Кондратьєва І. В. Релігійно-моральні пошуки мислителів Київської духовної академії: Дис....к. філос. н. – К., 1998. – С. 99.

3 Православні духовні цінності і сучасність: Матеріали науково-практичної конференції. Київ, 21 березня 2003 р. – К., 2003.

4 Православні духовні цінності в контексті формування сучасного світу: Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції. Київ, 26 березня 2004 р. – К., 2005.

1 Релігія і сучасні ідеології: інтеграція або протистояння: Матеріали ХХVІ Міжнародно-практичної конференції 11 грудня 2009 р. – Донецьк: ІПШ „Наука і освіта”, 2009.

2 Чайка Г.Л. Культура ділового спілкування: Навчальний посібник. – К., 2005.

3 Стоян Т.А. Діловий етикет: моральні цінності і культура поведінки бізнесмена: Навчальний посібник – К., 2004.

4 Радченко С.Г. Етика бізнесу: Практикум: Навч. посібник – К., 2006 – С. 8, 47.

* Меценатством називають покровительство мистецтву, науці, літературі,; назване не честь римського дипломата Гая Цільнія Мецената (І ст. до н.е.), який надавав безкорисливу допомогу талановитим людям свого часу.

1 Радченко С.Г. Зазнач. праця – С. 49.

2 Предпринимательство для всех – М.: Финансы и статистика, 1994 – 72 с.

3 Мороз Д.Г. Православні духовні цінності і розвиток бізнесу в Україні // Православні духовні цінності в контексті формування сучасного світу. Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції, Київ, 26 березня 2004 р. – К., 2005.

4 Фадєєв В. Соціокультурні тренди та українські перспективи. – К.: STYLOS, 2009.

5 Солоп А. Тайны бизнеса.

6 Дубинин В. Восстание совести, или как жить так, чтобы всем и каждому было хорошо? – Симферополь: ИТ «Ариал», 2009. – С. 115.

1 Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму / Погорілий О. пер. з нім. – К., 1994. – С. 11, 26 – 27, 38.

* М. Вебер, якого дехто називає „буржуазним Марксом”, дух капіталізму розглядав на його зародковому етапі. Праця викликала широку наукову дискусію. Зокрема, марксисти критикували автора за перебільшення релігійного чинника у супільному житті. (У новітній історії релігійний фактор розвитку капіталізму незначний). В. Зомбарт, один із попередників М. Вебера, зазначав, що капіталізм виріс з глибини європейської душі. Концепція В. Зомбарта і М. Вебера до певної міри дає підстави пояснювати, чому економічна теорія К. Маркса впала на російський грунт, де сповідувалось православ’я з його відмінним від протестантизму ставленням до підприємницької діяльності.

2 Булавка Л. Феномен советской культуры. – М., 2008.

* Термін „ідентичність” запозичений з іноземної наукової літератури, що замінив звичні „самосвідомість”, „самовизначення”. У пострадянський період політологи його застосовують у словосполученнях „ідентичність національна”, етнічна, громадянська (Див.: Гражданская идентичность и сфера гражданской деятельности в Российской империи: вторая половина ХІХ – началоХХ века – М., 2007 – С. 26).

1 Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. – С. 45 – 47.

* Суспільне безумство – стан, що симулюється суспільством з метою уникнення відповідальності за злочинне легкодумство. (Див.: Головаха Е.И., Панина Н.В. Социальное безумие. История, теория и современная практика.

– С. 152).

1 Гражданская идентичность. - С. 40 -41.

* У сучасній науці також урізноманітнюється зміст понять „соціальний клас”, „народ”. (Див.: Куценко О.Д. Общество неравных. Классовый анализ неравенства в современном обществе- Х., 2000).

* Поліфонія у визначенні змісту понять породжує методологічні похибки у дослідженнях, суб’єктивне висвітлення і сприйняття історичних процесів.

^** Маємо пригадати, що думки про відмирання держави як апарату примусу висловлювались давніми мислителями і класиками марксизму-ленінізму. Та й усі вищеназвані ознаки громадянського суспільства нагадують характеристики комуністичного ладу. Чи не так?

1 Очерки истории Украины. – К., 2010. – С. 439, 440.

[†] Трайбалізм – груповий зв’язок, підбір кадрів,здійснення різноманітних операцій за клановим принципом.

2 Костенко Ліна. Записки українського самашедшого. – К., 2011. – С. 416.

1 Дубінін В. Зазнач. праця. – С. 172 – 173.

1 Кара – Мурза С. Демонтаж народа. – М., 2007. – С. 8 – 9.

2 Дубинин Э. Трудный путь реформ. Экономический очерк. – Б.М., 1999. – С. 2 – 3.

[‡] Капіталізм – суспільний лад, заснований на приватнокапіталістичній власності на основні засоби виробництва й експлуатації найманої праці. Соціалізм – суспільний лад, що приходить на зміну капіталізму, знищує приватну власність на основні засоби виробництва (заводи, фабрики, землю).

1 Якість життя в Україні: час жити і час виживати. – К. – 2003. – С. 31.

2 Єщенко П.С., Арсенко А.Г. Подолання ринкового романтизму і фундаменталізму – економічний імператив сучасності // Економіка і прогнозування. – 2010. - №2. – С. 9.

1 Єщенко П.С., Арсенко А.Г. Подолання ринкового романтизму і фундаменталізму – економічний імператив сучасності // Економіка і прогнозування. – 2010. - №2. – С.24.

2 Национально-гражданские идентичности и толерантность: Опыт России и Украины в период трансформации. - К., - 2007. – С. 69.

* Цивілізація – (фр. civilization, лат. civilis – громадянський, державний). 1) ступінь суспільного розвитку, що настає за варварством; 2) ступінь, рівень розвитку матеріальної і духовної культури, досягнутий певною суспільно-економічною формацією, а також ступінь розвитку культури певних епох і народів; 3) стійка спільність країн і народів, схожих за духовними, релігійними і культурними традиціями та близьких за територією проживання; 4) сучасна світова культура з притаманними їй технічними досягненнями.

3 Шиловцев Ю.В. Украина в Великой Отечественной войне 1941 – 1945гг. – К., 2009. – С.3.

1 Варьяс М. Религиозная мораль и политико-правовая действительность: теологический аспект // Общественные науки и современность. – 1993. - №5. – С. 54.

2 Дубинин Э. Трудный путь реформ. – С. 5.

* Об’єктивність, як того вимагає методологія науки, зобов’язує неупереджено і без прикрас або поливання брудом висвітлювати події і явища суспільного життя. Отже, не скидаючи з рахунку недоліки соціалістичної моделі економіки. зазначимо, що вона працювала як злагоджений механізм, де взаємостосунки реального сектору економіки і фінансової системи регулювались автоматично, - зазначають фахівці в галузі економіки і одночасно управлінці. (Див.: Дубинин Э. Трудный путь реформ.– С. 11 – 12).

1 Дубинин Э. Трудный путь реформ. – С.10 – 11.

2 Комуніст. – 2011. №29 (1380), 20 квітня. С. 3.

1 Голос України. – 2011, №66 (5066), 12 квітня – С. 3.

2 Голос України. – 2011, №66 (5066), 12 квітня – С.3.

3 Дубинин В. Восстание совести, или как жить так, чтобы всем и каждому было хорошо? – С. 162 -163.

[§] Поняття „ліві” і „праві” у вітчизняній науковій традиції означають відповідно соціалістичну і капіталістичну орієнтацію.

¹ Якість життя в Україні. – С. 93 – 94.

^** Такий негатив несли радіопередачі „20 хвилин з Володимиром Яворівським” у часи „помаранчевої” влади з теми голодомору-геноциду. З неймовірною злістю нещодавно на засіданні Верховної Ради пан В.Яворівський говорив про червоний прапор – прапор Перемоги. Стає страшно, що цей письменник жив у радянській країні, користувався благами і так її ненавидів, але боявся стати дисидентом як Л.Костенко, Л.Лук’яненко, В.Симоненко, В.Чорновіл і багато інших.

² Дубинин В. Восстание совести, или как жить так, чтобы всем было хорошо? – С. 149-150.

1 Фадєєв В. Зазнач. праця. – С.10 -11.

1 Фадєєв В. Зазнач. праця. - С. 32 -33.

2 Там само. - С. 36 – 37.

3 Там само. – С. 38 – 39.

* Космополітизм – теорія, що пропагує відмову від національних традицій, культури, патріотизму, висуває ідею створення світової держави, встановлення світового громадянства.

1 Национально-гражданские идентичности… - С. 141.

2 Якість життя в Україні: час жити і час виживати. – С. 27 – 28.

3 Черныш Н., Ровенчак О. Вариации на тему идентичности для социокультурного оркестра // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2007. - №1. – С. 37.

1 Гражданская идентичность. – С. 13 – 14.

* Тренд – панівна тенденція, напрям розвитку, течія (громадської думки, моди тощо).

2 Фадєєв В. Зазнач. праця. – С. 129 – 130.

3 Фадєєв В. Зазнач. праця. С.131.

1 Якість життя в Україні: час жити і час виживати. – С.31 -32

2 Национально-гражданские идентичности и толерантность. Опыт России и Украины в период трансформации. – К., 2007. – С. 242.

3 Дулуман Е.К. Зазнач. праця. – С. 65.

1 Панують мафія, злодії, шахраї і політикани...// Сільські вісті. – 2011, №88 (18678), 5 серпня. – С. 1.

2 Якість життя в Україні: час жити і час виживати – С. 68 – 70.

1 Якість життя в Україні: час жити і час виживати. – С.72.

2 Дулуман Є.К. Зазнач. праця. – С. 69 -70.

3 Пасько І., Пасько Я. Громадянське суспільство і національна ідея. – Донецьк, 1999. – С. 172 – 173.

1 Тюріна Т. Феномен духовності. – Львів, 2009. – С. 26 -27.

² Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. – Т. І. – М., 1981. – С. 503; Тлумачний словник сучасної української мови. – К., 2007. – С.125.

1 Тюрина Т. Зазнач. праця. – С. 36 – 37.

2 Булавка Л. Зазнач. праця. – С. 200.

3 Тюріна Т. Зазнач. праця. – С.50.

1 Тюрина Т. Зазнач. праця. – С. 52 – 53.

2 Бердяев Н. А. Смысл истории. Новое средневековье. – М., 2002.- С. 208.

3 Булгаков С. Н. Два града: Исследования о природе общественных идеалов. – Сиб., 1997. – С. 51.

1 Тюріна Т. Зазнач. праця. – С. 87 – 89.

2 Петрова І.М. п Зазнач. праця. – С. 8.

1 Тюріна Т. Зазнач. праця. – С. 104 -105.

* Альтруїзм – етичний принцип, що базується на ігноруванні власних інтересів і безкорисливому піклуванні про інших.

² Тюріна Т. Зазнач. праця.С.108 – 109.

³ Тюріна Т. Там само. С. 112.

1 Лафарг П. Зазнач. праця. – С. 24.

² Лафарг П. Там само. – С. 35.

3 Ступак Ф.Г. Зазнач. праця. – С. 5.

1 Ульянова Г. Благотворительная деятельность в Российской империи как реализация идеи «гражданской сферы» // Гражданская идентичность и сфера гражданской деятельности в Российской империи. Вторая половина ХІХ – начало ХХ века. – М., 2007. – С. 101 – 102.

1 Ульянова Г. Благотворительная деятельность в Российской империи как реализация идеи «гражданской сферы» // Гражданская идентичность и сфера гражданской деятельности в Российской империи. Вторая половина ХІХ – начало ХХ века. – М., 2007. – С. 187.

2 Ульянова Г. Зазнач праця. – С. 103, 104, 108.

3 Ульянова Г. Зазнач. праця. – С. 194.

1 Ульянова Г. Зазнач. праця. – С. 200 – 201.

2 Гражданская идентичность… - С.196 – 198.

3 Донік О. М. Родина Терещенків в історії доброчинності. – К., 2004; Ткаченко Т. В. Громадська та благодійна діяльність Г. П. Галагана: Дис...канд. іст. н. – К., 2003; Товстоляк Н. М. Меценати і суспільні діячі Тарновські, їх місце і роль в історії України ХІХ ст.: Дис... канд.. іст. н. – Дніпропетровськ, 2006; Молчанов В. Б. Життєвий рівень населення Правобережної України (1900 – 1914). – К., 2005; Ковалинский В. В. Меценаты Киева. – 2-е изд., доп. – К., 1998.

1 Киевские епархиальные ведомости. -1864.- №15.- С.490

2 Киевские епархиальные ведомости. – 1864.- №19. – С. 599.

3 Киевские епархиальные ведомости – 1864. - №19. С. 597 – 599.

2 Там само. – 1895. - №4. – С. 179.

1 Киевские епархиальные ведомости. – 1871. - №17.- С. 406.

² Там само. - №16. – С. 377 – 378.

³ Киевские епархиальные ведомости. 1871. -№17. - С. 407 – 409.

⁴ Там само. – 1879. - №11. – С. 7 -8.

5 Заштовт Т. Милосердя як один із проявів християнської моралі // Острозька академія. Наукові записки. – Т. ІІІ. – Острог, 2000. – С. 28 – 29.

6 Степаненко А.В. Благотворительность православной церкви в Украине в период Первой мировой войны. // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. – К., 2002. – Вип.. ІV. – С. 140, 142 – 143.

1 Фаворов Н. О христианской нравственности // Труды Киевской духовной академии. – 1879. - №10. – С. 191 – 192.

² Філософія Словник – Довідник. – К., 2006. – С. 117.

* Світогляд – сукупність поглядів, понять і уявлень людини про оточуючий світ.

1 Фляк М. Мораль, як сутність людського буття і роль у ній християнських цінностей // Острозька академія. Наукові записки. – Т.ІІІ. – Острог, 2000. – С.250.

2 Варьянс М. Религиозная мораль и политико-правовая действительность: теологический аспект // Общественные науки и современность. – 1993. - №5. – С. 61 – 62.

3 Євангелія Г. Н. І. Христа від Луки // Святе письмо старого та нового завіту. – С.82.

4 Історія України. Документи. Матеріали. – К., 2001. – С. 47 – 50.

1 Дулуман Е. К. Место религии в решении моральных проблем // Релігія і сучасні ідеології: інтеграція або протистояння: Матеріали ХХVІ Міжнародно-практичної конференції 11 грудня 2009р. – Донецьк: ІПШ „Наука і освіта”, 2009. – С. 65.

* „Мораль” та „етика” іноді вживаються як синоніми, однак треба мати на увазі, що перше має фундаментальний зміст, а друге – більш конкретне застосування, приміром, в оцінці дій і рішень, для визначення стандартів поведінки (етика юриста, протестантська етика...).

Етика – сукупність принципів людської поведінки, в якій моральні цінності виступають структуроутворюючими компонентами. Найважливішими цінностями у ділових стосунках є чесність і порядність. Історія засвідчує – ці принципи зароджувались ще у давнину. Приміром „вдарити по руках” означало формальну угоду купівлі-продажу, засновану на довірі. Етика не є синонімом поняття етикет, яке не несе в собі морального змісту. Етикет є зовнішнім відображенням внутрішнього, тобто морального, світу людини; правила етикету можна назвати тактичними прийомами виявлення моральних цінностей. (Див.: Стоян Т.А. Зазнач. праця. – С.5.

1 Послання Апостола Павла до римлян // Святе Письмо старого та нового завіту. – С. 202.

* Милосердний у церковній мові означає благодійний.

² Лафарг Поль. Благотворительность. Пер. с нем. под. ред. М.В. Гельрота. – Одесса, 1905. – С. 5 – 6.

³ Христианский взгляд на нравственное зло // Труды Киевской духовной академии. – 1864. - №12. – С. 664.

1 Христианский взгляд на нравственное зло // Труды Киевской духовной академии. – 1864. - №12. – С. 665.

2 Шип Н.А. Київська духовна академія в культурно-освітянському просторі України (1819 – 1919). – К., 2010. – С.171,175.

3 Там само. – С.198, 209

1 Линицкий П.И. Христианская нравственность // Труды КДА. – 1905, ІІ, №6,. – С. 236,239.

2 Линицкий П.И. Христианская нравственность. – С. 243.

3 Там само. – С. 251,252.

* Економіка, або господарювання, за науковим визначенням це – „сукупність суспільно-виробничих відносин та інститутів, покликаних задовольняти людські потреби в товарах та особистих послугах”.

1 Кузин Ф.А. Делайте бизнес красиво. – М., 1995. – С.8.

1 Фаворов Н. Зазнач. праця. – С. 198.

* Бізнес (англ.. business) – справа, заняття, діяльність, що приносить прибуток або якийсь інший особистий зиск.

2 Солоп А. Тайны бизнеса. – С. 87.

3 Вебер М. Зазнач. праця. – С.52.

1 Прозоровский С. Международный бизнес: Учебное пособие. – М., 2007. – С. 45 – 46.

2 Вебер М. Зазнач. праця. - С. 49.

1 Вебер М. Протестантська етика. – С. 16.

² Булгаков С.Н. Два града. – С. 126, 129.

³ Платон, архимандрит. Христианство и социализм // Труды Киевской духовной академии. – 1900. - №11. –С.325.

1 Платон, архимандрит. Христианство и социализм // Труды Киевской духовной академии. – 1900. - №11. –С 326.

² Там само. – С. 328 – 329.

1 Платон, архімандрит. Христианство и социализм // Труды Киевской духовной академии. – 1900. - №11. –С 329 – 330.

2 Там само. – С. 321, 348.

3 Світлична В.В. „Людина економічна” у вимірах християнської етики // Релігія і сучасні ідеології: інтеграція або протистояння. – С. 365 – 366.

1 Плотников А.В. Христианские основы рыночной экономики. – К., 1993. – С.3.

2 Плотников А.В. Зазнач. праця. – С.4.

* Батько автора розглянутої нами брошури – Віталій Олексійович Плотніков був одним із представників чесних, порядних, інтелектуальних, морально чистих громадян, вихованих радянською системою. Він не змінив похапцем своїх поглядів на догоду ринковим віянням, залишившись принциповим ученим і наставником (останні роки життя викладав в Українській академії зовнішньої торгівлі (тепер УДУФМТ), помер 03.12.2008 р.).

1 Плотніков О.В. Зазнач. праця. – С. 7 – 8.

2 Про приватизацію в Україні читайте: Падалка С. С. Приватизація в Україні: перші підсумки та уроки (1991 – 2009). – К., 2010.

3 Плотников А.В. Зазнач. праця. – С. 17.

** Серед чинників, які штовхають підприємців порушувати моральні норми, є прагнення усіма засобами втриматись на плаву в умовах жорсткої конкуренції, високі податки, яких намагаються уникнути, розбещеність і руйнація моральних устоїв через великі прибутки і статки, прогалини в моральному вихованні. Тому часто трапляється: багатий матеріально – бідний душею.

1 Плотников А.В. Зазнач. праця. – С. 11.

2 Плотников А.В. Зазнач. праця. – С. 13.

* Справжня еліта – це люди високого професіоналізму і моралі, своєю працею приносять користь суспільству, підносять імідж країни, користуються всенародною повагою і любов’ю. На жаль вітчизняна „еліта” цими рисами не характеризується. Переконайтесь самі. Моральні правила бізнесмена мають кілька приписів із загальнолюдської моралі, а деякі суперечать їй. Наприклад: бідність – свідоцтво чесності і вірності (мабуть треба розуміти, що багатство є свідоцтвом нечесності й підступності?)бізнесмен має бути відданим не Батьківщині, нації, а бізнесу; бізнесмени працюють заради грошей, слави, комфортного життя; будь готовим боротись до останнього патрона, оскільки мова йде про найголовніше у твоєму житті – благополуччя, ситий шмат, добробут; влада в бізнесі тримається на страху, а не на ідеях честі і справедливості; в бізнесі свої закони: що одному дозволено, іншому – зась; кради так, щоб онукам вистачило і правнуки добрим словом згадали. Далі рука не піднімається писати подібні правила, що розписані аж на 13 сторінках і згодом перераховуються наслідки, що настають у разі їх недотримання. Жах! (Див. Солоп А. Тайны бизнеса. К., 1997. – С. 95 – 109). Якщо почитати, якими критеріями оцінюються бізнесмени, а потім впихнути їх у поняття „еліта”, то здоровий глузд цього не зуміє зробити. „Бізнес – елітою” посттоталітарного суспільства називають колишніх партійців і комсомольців, працівників міністерств і відомств; тих, хто не досяг нічого у своїй професії та зайнявся бізнесом; тих, хто неодноразово змінював професію; хто має досвід роботи з неврахованою продукцією, відбували покарання у місцях позбавлення волі. „Свій капітал бізнес – еліта набула нелегальними (кримінальними) засобами, на продажу і перепродажу металу, сировини (нафти, газу, лісу), комп’ютерів. Нелегальним бізнесом продовжують займатись більше третини представників бізнес – еліти”. (Див. Солоп А. Тайны бизнеса. – С. 23, 84 - 85). До того ж, так звана «еліта» за двадцять років наплодила нащадків, які не знайомі з поняттями „закон”, „мораль” тощо. У суспільстві їм дали прізвисько „мажори”, що означає спосіб життя й невиліковну хворобу з ознаками безвідповідальності, зневажання правоохоронної системи і співгромадян, які не входять до їхньої касти „недоторканих”. (Див.: „Мажор” як діагноз // Український тиждень. - №29 (194), 14 липня, 2011р. – С.34.

1 Вебер М. Зазнач. праця. - С. 64.

2 Баранівський В. Ф., Боднар А. Я., Терещенко Л. Ф. Психологія бізнесу: Навч. посібник. – К., 2010. – С. 104.

3 Там само. – С. 109, 117 – 118.

4 Довгань В. Франчайзинг: путь к расширению бизнеса. – Тольятти, 1994. – С. 226.

5 Баранівський В. Ф. Зазнач. праця. – С. 109.

1 Слабошпицький М. Українець, який відмовився бути бідним. – К., 2005. – С. 70.

2 Там само. – С. 109.

* У 2008р. в Україні благодійної допомоги (переважно на лікування) потребувало 12,9 млн осіб і лише 300 тис. її отримали.

1 Предпринимательство для всех. – М., 1994. – С. 58 – 59.

² Скільки коштує добро // Україна молода. – 2010, 18 червня. – С. 17.

* Ідеологія відіграє роль соціального інтегратора, який забезпечує суспільну згоду й підпорядкування і зрештою легітимність державної влади. Багатопартійні системи не сприяють консолідації суспільства, тому що відсутня єдина ідеологія, що за слабкої державної влади, як, приміром, в Україні, призводить до руйнації політичних інститутів у цілому.

** Не прив’язуючись до комуністичної чи то буржуазної ідеології, в абстрактному розумінні формування ідеалу передбачає наступні дії: передача ідеалу від старшого молодшому поколінню, засвоєння і побудова на його основі свого суспільного ідеалу та втілення у життя. (Див.:Головаха Е. И., Барков В. Ю. Путь к зрелости. Идеал юных. – К., 1988. – С. 58).

1 Амирова Р.И. Социальная справедливость: история и виды // Релігія і сучасні ідеології: інтеграція або протистояння. Матеріали ХХVІ Міжнародної науково-практичної конференції 11 грудня 2009р. – С. 71 – 73.

2 Дубинин В. Зазнач. праця. – С. 115.

* Апологет – захисник кого – або чого-небудь.

1 Дубинин В. Зазнач. праця. – С. 117 - 118.

2 Украинское общество в европейском пространстве. Под ред. Е.Головахи, С.Макеева. – К., 2007. – С. 210.

* Деонтологічна концепція справедливості надає переваги універсальним правам людини перед обумовленими культурно-історичними поняттями добробуту.

Деонтологія (гр. потрібне, необхідне + логія) – розділ етики, що вивчає проблеми обов’язку, сферу обов’язкового, моральні вимоги та співвідношення між ними.

3 Кирюхин Д., Щербак С. Представления о справедливости в России и в Украине: повседневность и идеология // Социология: теория, методы, маркетинг. -2007. - №1. – С. 137, 140.

1 Пасько Я.І. Ідея соціальної справедливості: європейський дискурс та українські реалії // Релігія і сучасні ідеології: інтеграція або протистояння: Матеріали ХХVІ Міжнародної науково-практичної конференції 11 грудня 2009р. – Донецьк, 2009. – С. 62.

2 Бербешкина З.А. Совесть как этическая категория. – М., 1986. – С. 7 -8, 13.

3 Бербешкина З.А. Зазнач. праця. – С. 19.

1 Бербешкина З.А. Зазнач. праця. – С. 30.

1 Якість життя в Україні. – С. 66.

1 Головаха Е. И., Панина Н. В. Социальное безумие. – С. 91.

1 Забуга Микола. Православні цінності в сучасному українському контексті // Православні духовні цінності і сучасність: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Київ, 21 березня 2003 р. – К., 2003. – С. 87,89.

1 Украинское общество в европейском пространстве. –С. 228 – 229.

1 Кушнір М. Екологія душі в контексті духовно-практичної діяльності людини // Острозька академія. Наукові записки. – Т. ІІІ – Острог, 2000. – С. 159 – 161.

2 Кошелева В. Экология и нравственность // Общественные науки и современность. – 1993. - №1. – С. 155 – 157, 159.

1 Происхождение духовности. – С. 10 -12.

1 Там само. – С. 16.

* Абітурієнт – з лат. „той, хто має піти”, тобто випускник школи, який її полишає і прагне стати студентом.

Енциклопедія – з давньогрецької „коло знань”.

2 Шанін Ю. Мала студентська енциклопедія. – К., 1979. – С. 9 – 10.

** Одним із грубих порушень морально-етичних норм студентської поведінки є користування шпаргалками(термін запозичений російською мовою від української та польської у ХVІІ ст.; шпаргалками називали старі списані аркуші, а в Стародавній Греції „спарганон” – пелюшки, лахміття). Студент, який ними користується, подібний до ілюзіоніста, що покладається на спритність рук, до того ж обдурює не педагога, а самого себе. (Див.: Шанін Ю. Мала студентська енциклопедія. – С. 61).

1 Закон України „Про вищу освіту” від 17.01.2002р., №2984 – ІІІ (із змінами і доповненнями). – Р. V, ст. 22.2.

1 Кругляк М.С. Місце релігійних виховних традицій у формуванні духовності особистості // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2009. - №23 (186). – Ч. ІІ. - С. 49 – 50; Шип Н.А. Київська духовна академія в культурно-освітянському просторі України (1819 – 1919). – К., 2010. – С. 368.

2 Деркач В.Ф. Живуть ідеї В.О. Сухомлинського // В.О. Сухомлинський і сучасні проблеми особистісно зорієнтованого виховання. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 26 травня 2000 р. – К., 2000. – С. 46.

3 Свириденко О. Проблеми морального виховання у творах Григорія Ващенка // Г.Г.Ващенко – видатний педагог національного відродження України. – Черкаси, 2003. – С. 86 – 87.

1 Ващенко Г. Виховний ідеал: Підручник для педагогів, виховників, молоді і батьків. – Т. І. – Вид. 4. - Львів, 2006.- С. 12, 15, 55, 117.

2 Ващенко Г. Виховний ідеал. – С. 132 – 133.

1 Карчевский В.П., Карчевская Н.В. Современные мультимедийные лекции и их усвоение студентами // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2009. - №23 (186). Ч. 2. – С. 253.

2 Кара – Мурза С. Манипуляция сознанием. – М., 2007. – С.32.

1 Кара – Мурза С. Манипуляция сознанием. – С. 42 -43.

* Цивілізація – 1) рівень суспільного розвитку, матеріальної і духовної культури, а також ступінь і характер розвитку культури певних епох і народів; 2) сучасна світова культура і притаманні їй технічні досягнення.

2 У містах США повій у віці від 9 до 12 років нараховується близько 300 тис. Розповсюдження набули секс – тури в країни Південно-Східної Азії. (Див.: Кара – Мурза С. Манипуляция сознанием. – С. 236 – 237).

3 Шепельський Г. Чому Шустеру щоразу вдаються його провокації? // Комуніст. – 2011, 25 травня. - №39 (1390). – С. 3.

1 Голос України. – 2011. – 19 квітня. - №71 (5071). – С. 2.

2 Захистити підростаюче покоління від аморального впливу медіа – простору // Голос України. – 2009. – 8 жовтня – С. 4.

1 Унгурян П. Як треба захищати суспільну мораль // Голос України. – 2010, 2 листопада. – С.8.

1 Кубанов Р. А. Ціннісні орієнтації студентської молоді України: регіональний аналіз // Вісник Луганського Національного університету імені Тараса Шевченка. – 2009. - №23 (186). – Ч. І. - С. 173, 176.

2 Саннікова Т. Я. А.Коменський та сучасне духовне виховання // Острозька академія. Наукові записки. – Том ІІІ. – Острог, 2000. – С. 485.

1 Шкутько Г.Г. Удосконалення роботи органів державного управління як запорука позитивної соціалізації студентської молоді // Вісник Луганського Національного університету імені Тараса Шевченка.- 2009.- №23 (186). – Ч. І. – С. 299.

1 Мороз Д. Г. Зазнач. праця. – С. 338.

2 Василенко Л. Диалог христианской веры и науки // Общественные науки и современность. – 1993. - №3. – С. 155.