ІІІ. Вокально-хоровий аналіз

Твір «Все упованіє моє» Козицького написаний для виконання
чотириголосого жіночого хору а сарреllа. Це акапельний твір і для його
виконання хор повинен мати вже певну підготовку: вміння чисто інтонувати
в унісонному співі. Вільне володіння навиком співу без супроводу є головним показником досягнення найвищого ступеня хорової майстерності, так як краса і багатство людського голосу представлені тут в найбільш повному виді.

Партія сопрано 1 -діапазон від мі 1 октави до соль 2 октави:

Партія сопрано 2 – діапазон від мі 1 октави до фа 2 октави:

Партія альта 1– діапазон від сі малої октави до до# 1 октави:

Партія альта 2 – діапазон від ля малої октави до до 2 октави:

Теситура зручна для виконання. Кожною властивістю хору є стрій та ансамбль Досягненню унісонного ансамблю сприяють такі умови: вміння всіх співаків хору співати одночасно і з однаковою силою звучання основою хорового співу є колективність виконання. Спів в ансамблі допомагає виробити стрій дикцію, різні нюанси. Ансамбль повинен зберігатися при співі кожного слова складу, кожний звук пісні повинен виконуватися всіма хористами або якою небудь партією одночасно і з однаковою силою. До вокально-хорової техніки відноситься вміння хору тримати стрій, тобто співати чисто, не фальшивити слухати один одного. Для досягнення інтонаційного ансамблю слід попрацювати над інтонуванням інтервалів в кожній партії, зокрема, і в цілому хорі.

Вміння розспівувати голосні являється важливим досягненням хорового колективу. В творі зустрічається багато відкритих складів. Диригент повинен звернути увагу, щоб ці склади співали прикритим, округленим звуком.

З диригентської сторони, як і з виконавської є деякі труднощі. Кожен голос має різний ритмічний малюнок, тому диригент повинен точно показувати вступи і зняття для кожної партії, витримування довгих нот.