Види виборчих систем

Виборча система в широкому значенні - система суспільних відносин, що виникає з виборами публічної влади і визначає порядок формування представницьких органів держави та здійснення громадянами виборчих прав, у вузькому значенні – певний спосіб розподілу мандатів між кандидатами залежно від результатів голосування. Види виборчих систем:

1 .Мажоритарна система „більшості”, обраним є кандидат (список кандидатів), що набрав у виборчому окрузі установлену більшість голосів (абсолютну, відносну або кваліфіковану (2/3, ¾)). Буває := абсолютної та відносної більшості (50%+1 голос від визнаних дійсними голосів) = преференційно виборча (більше голосів ніж у інших). також =одномандатна (один депутат від округу), =багатомандатна (декілька депутатів від округу). 2.Пропорційна система виборів передбачає розподіл мандатів між політичними партіями (блоками) пропорційно кількості отриманих ними голосів. Списки можуть бути “жорсткі ” (виборець не впливає на місце кандидатів у списку) “ напівжорсткі ” та “м’які ” (голосуючи за партію, можна віддати пріоритет окремому кандидатові). Може бути “панашаж” (встановлений законом дозвіл виборцеві голосувати за кандидатів різних партій) 3.Змішана -поєднання пропорційної і мажоритарної системи. Може бути = лінійне змішування (частина парламенту обирається за мажоритарним, інша – за пропорційним принципом) = структурне змішування (1 палата парламенту обирається за мажоритарною, інша за пропорційною системою). Вибори є показником розвитку правової держави, через них забезпечується стабільність, поступовість і наступність влади.

72. Позитиви й негативи мажоритарної виборчої системи.

Мажоритарна система послаблює роль партій та рухів в політичному житті суспільства, оскільки сприяє висуненню окремих кандидатів та превалюванню особистих якостей над партійною належністю. Ця система може вдало застосовуватися у суспільстві з вже сформованою політичною системою, але не в Україні чи в Російській Федерації. Мажоритарна система породжує велику кількість незалежних депутатів в представницьких органах – і це надійний спосіб зробити такі органи непрацездатними.

Реальна політична практика впродовж XX століття засвідчила, що негативні риси кожного типу виборчих систем є своєрідним продовженням рис позитивних і навпаки. Наприклад, викривлення волевиявлення виборців у мажоритарних системах тісно пов’язано з рівнем політичної стабільності: найбільш суттєве викривлення в системах відносної більшості забезпечує і вищий рівень стабільності, тоді як менше викривлення в системах абсолютної більшості і поліномінальних системах позначається на рівні працездатності парламенту та підзвітного йому уряду.

Очевидно, що за мажоритарної системи на виборах перемагають представники більш сильної політичної течії в країні. Це в свою чергу сприяє витісненню з парламенту та інших органів влади представників дрібних та середніх партій. Як показує досвід, мажоритарна система значно зменшує шанси на успіх невеликих партій, якщо тільки ці партії не характеризуються великою територіальною концентрацією Мажоритарна система сприяє виникненню ті зміцненню тенденцій до формування двох - чи трьохпартійних систем. Вона є дуже зручною для будь-якої домінуючої партії, особливо якщо йдеться про вибори на місцевому рівні (часто одна партія зберігає домінування на місцях протягом десятки років). Наслідком застосування цієї системи може бути те, що, одержавши загалом близько 60 % голосів, така партія може забезпечити собі близько 90 % мандатів. Зрозуміло, що такі результати позбавлені будь-яких ознак пропорційності представництва.

Також в ідеалі мажоритарна виборча система розглядається як засіб забезпечення стабільного ефективного правління, сприяє встановленню поміркованого уряду. Але у країні, яка містить у собі територіальні чи етнічні суперечності і політична культура якої не є однорідною, така система (і особливо система відносної більшості) тягне за собою зовсім інші наслідки, підкреслюючи територіально зосереджену підтримку різних політичних сил та підігріваючи територіальні питання за рахунок питань соціально-економічних, як це відбувається, наприклад, у Канаді..

73. Позитиви й негативи пропорційної виборчої системи.

Депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно кількості голосів, зібраного кожного з них в межах виб. округу. Вперше було використано в Бельгії 1889 р.

Виб. бар’єр – Мін. кількість голосів, яку повинна набрати партія для того щоб бути допущеною до розподілу мандатів. Для пол. партій і пол. блоків в деяких країнах може бути різний виб. бар’єр.

Позитиви ПВС:

- адекватність; - забезпечення представництва меншості;- принцип партійності- гнучкість;- мякість;- прозорість.

Недоліки ПВС:

- проблема більшості;- проблема безпосереднього контакту з виборцями; - проблема відчуження партій від суспільства; - проблема критеріїв відбору до парт. Списку; - відсутність незалежних кандидатів; - складна конфігурація Пол. сил.

74. Основні принципи виборчої системи України.

ст. 71 К. - виборцям гарантується вільне волевиявлення. К. та виборче законодавство (зокрема ст.1-10 З-ну „Про вибори народних депутатів”) проголошують демократичні принипи виборчого права, а саме:

= загальності (71) (активне виборче право - обирати можуть громадянини У, що досягли 18 р., пасивне виборче право – бути обраним мають громадяни, що відповідають додатковим виборчим цензам ). Заборонені пільги, привілеї чи обмеження. = рівного і прямого виборчого права (71) (кожен виборець має 1 голос, тільки на 1 виборчій дільниці і обирає депутатів безпосередньо шляхом голосування за кандидатів включених до виборчого списку партії =добровільності участі у виборах (ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у виборах) = таємного голосування (71) (не допускається жодний контроль, самостійно заповнюється бюлетень по 1му у спеціальних кімнатах) = вільного і рівноправного висування кандидатів у депутати (всі громадяни з правом голосу можуть висувати кандидатів безпосередньо чи через політичні партії) = гласності і відкритостіі підготовки та проведення виборів = рівності можливостей для всіх кандидатів, партій у виборчій кампанії (щодо участі у виборах, використання державних ЗМІ, матеріального та фінансового забезпечення кампанії). Для передвиборної агітації мають використовуватися лише кошти виборчого фонду партії чи виділені з Держбюджету = неупередженості до кандидатів з боку державних органів та органів місцевого самоврядування (кандидат звільняється від виконання службових обов’язків, не може бути звільнений чи переведений на іншу роботу, притягнений до кримінальної відповідальності, заарештований (без згоди ЦВК чи територіальної виборчої комісі). До відповідальності притягаються особи які в різні способи перешкоджають здійсненню виборчого права, чи розповсюджують умисно неправдиві відомості) = свободи агітації –право здійснювати передвиборчу агітацію в будь-яких формах і різними засобами (обговорювати програми, платформи партій та блоків, якості кандидатів, вести агітацію „за” і „проти” в ЗМІ, право на зустріч з виборцями прямо чи через довірених осіб).

75. Порядок організації та проведення виборів.

Відповідно до К. виборчезаконодавство встановлює порядок організації та проведення виборівнародних депутатів, Президента, депутатів ВР АР Крим, місцевих рад, сільських, селищних, міських голів залежно від виду виборів.

К. та виборчим зак-вом встановлений такий порядок організації та проведення виборів:

1.парламентські (= чергові - із закінченням конституційного строку повноважень ВРУ - в останню неділю останнього місяця 5 року повноважень. Виборчий процес починається за 120 днів до дня виборів, ЦВК оголошує про його початок за 125 днів. = позачергові - призначаються Президентом, у разі дострокового припинення повноважень ВРУ (ст.90 К. якщо = за 1 місяць не сформовано коаліцію депутатських фракцій = протягом 60 днів після відставки КМУ не сформовано персональний склад КМУ = за 30 днів однієї сесії не можуть розпочатися пленарні засідання) - проводяться в останню неділю 60денного строку з дня опублікування Указу про дострокове припинення повноважень ВРУ.

2.президентські (= чергові – із закінченням конституційного строку повноважень Президента – в останню неділю жовтня 5 року повноважень (ст. 103 К.), = позачергові – у разі дострокового припинення повноважень у випадках, передбачених К. (відставки, за станом здоровя, імпічменту, смерті) – в останню неділю 90-денного строку з дня припинення повноважень, = повторні = якщо з 2 кандидатів жодного не обрано чи всі кандидати зняли свої кандидатури – в останню неділю 90-денного строку з дня прийняття постанови ВРУ про їх призначення

3.місцеві(= чергові – не пізніше ніж за 100 днів до дня виборів, виборчий процес за 90 днів, = позачергові не пізніше ніж за 70 днів до дня виборів, виборчий процес за 60 днів, = повторні в останню неділю 60денного строку з дня оприлюднення територіальною виборчою комісією рішення про їх призначення, = проміжні в останню неділю 60денного строку з дня опублікування рішення про їх призначення, = перші при формуванні нових місцевих рад не пізніше ніж за 100 днів до дня виборів).

76. Процедура реєстрації виборців України.

Державний реєстр виборців - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, обробки даних, які містять передбачені цим Законом відомості, та користування ними, створена для забезпечення державного обліку

громадян України, які мають право голосу відповідно до статті 70

Конституції України. Ведення Реєстру включає організаційно-правову підготовку та виконання в режимі записування таких дій(ст16.ЗУ Про держ.реєстр виборців):

1) внесення запису про виборця до бази даних Реєстру;

2) внесення змін до персональних даних Реєстру;

3) знищення запису Реєстру.

Організаційно-правова підготовка і виконання дій, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюються відповідним органом ведення Реєстру на підставах та у спосіб, встановлені цим Законом та рішеннями розпорядника Реєстру, прийнятими відповідно до цього Закону, з використанням візуального та автоматизованого контролю за повнотою та коректністю персональних даних Реєстру.

Орган ведення Реєстру веде облік усіх дій щодо зміни бази даних Реєстру в порядку та за формою, що встановлені розпорядником Реєстру.

77. Суб’єкти виборчого права в Україні.

Суб'єктами виборчого процесу є:

1) виборець;

2) Центральна виборча комісія, а також інша виборча комісія,

утворена відповідно до цього Закону;

3) партія, що висунула кандидата у депутати;

4) кандидат у депутати, зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом;

5) офіційний спостерігач від партії, яка висунула кандидатів у депутати у загальнодержавному окрузі, від кандидата у депутати в одномандатному окрузі, від громадської організації, який зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом.

78. Види виборчих комісій на виборах в Україні.

Виборча комісія — орган, утворений для організації та проведення виборів до Рад народних депутатів. В Україні система виборчих комісій включає Центральну виборчу комісію по виборах народних депутатів України, окружні виборчі комісії, дільничні виборчі комісії — для проведення виборів народних депутатів України; обласні, районні, міські, районні в містах, селищні, сільські виборчі комісії; окружні та дільничні виборчі комісії — для проведення виборів депутатів місцевих рад. Центральна виборча комісія утворюється Верховною Радою України за поданням відповідних органів не пізніше як за 4 місяці до виборів у складі голови, секретаря і 11 членів комісії. Строк її повноважень — 4 роки. Обласні, районні, сільські В.к. утворюються відповідною Радою строком на 4 роки.

1. Вибори Президента України організовують і проводять:

1) Центральна виборча комісія;

2) територіальні виборчі комісії;

3) дільничні виборчі комісії.

2. Повноваження виборчих комісій щодо підготовки та проведення виборів Президента України поширюються:

1) Центральної виборчої комісії - на всю територію України;

2) територіальної виборчої комісії - на територію відповідного територіального виборчого округу;

3) дільничної виборчої комісії - на територію відповідної виборчої дільниці.

3. Центральна виборча комісія здійснює також повноваження територіальної виборчої комісії в окремому закордонному виборчому окрузі.

ЦВК - постійно діючий орган, юридична особа, склад - 15 осіб (затверджується ВР за поданням Президента (пропозиції вносять депутатські фракції) обирають голову, заступника, секретаря і 1/3 повинна мати вищу юридичну освіту. 1/3 протягом першого року не можна змінюватися.

Окружні виборчі комісії – юридичні особи вони утворюються ЦВК на території одномандатного округу за 60 днів до виборів + представники партій, блоків.

Дільничні – радами за 35 днів + 1 представник від партій, блоків. Не менше 8 чоловік, де менше 50 чоловік (голова + секретар + 1-3 члени). Не є юридичними особами.

79. Статус Центральної виборчої комісії.

Стаття 1. Закону України „Про Центральну виборчу комісію” від 30 червня 2004 р. визначає статус ЦВК, згідно якого ЦВК:

= є юридичною особою, постійно діючим колегіальним державним органом наділеним повноваженнями з організації підготовки і проведення виборів народних депутатів, Президента, депутатів ВР АР Крим, місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, а також всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку встановленому К та законами.

= очолює систему виборчих комісій та комісій з референдуму, що організовують підготовку та проведення виборів Президента, народних депутатів, всеукраїнського референдуму.

= контролює діяльність та надає консультативно-методичне забезпечення виборчих комісій що організовують та проводять в ибори депутатів ВР АР Крим, місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, та комісій з місцевих референдумів.

Не допускається втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб та громадян у вирішення питань ЦВК

= складається з 15 членів, які призначаються ВРУ за поданням Президента на 7 років. Її члени звільняються від виконання службових обов’язків за попереднім місцем роботи, є посадовими особами та мають статус держ.службовців.

Членом Комісії може бути громадянин У., що на день призначення досяг 25 років, має право голосу, проживає в Україні не менше 5 останніх років та володіє державною мовою. Не можуть бути членами особи, що мають не зняту і непогашену судимість, визнані недієздатними чи обмежено дієздатними.

Члени ЦВК не можуть бути депутатами, входити до складу інших виборчих органів, органів виконавчої влади та виконавчих органів місцевого самоврядування, не можуть бути кандидатами у Президенти чи у депутати, вони мають зупинити своє членство в партії..

80. Виборчий процес в Україні.

Виборчий процес в Україні = основний елемент виборчої системи, що забезпечує проведення виборів у встановленому законом порядку = врегульована законом специфічна діяльність уповноважених органів і громадян, з формування якісного і кількісного складу органів державної влади та місцевого самоврядування. Початок в.п. оголошує ЦВК у випадках та в строки, встановлені К. Суб’єктами в.п. є виборці, кандидати, уповноважені представники, довірені особи, офіційні спостерігачі, виборчі комісії, партії тощо

Так, К.У. та ст. 11 Закону „Про вибори народних депутатів У.” встановлюють о сновні етапи:

1. Призначення виборів (народних депутатів України, Президента України, депутатів ВР АРК, депутатів місцевих рад тощо) 2. Складання списків виборів 3. Утворення виборчих округів, виборчих дільниць тощо 4. Формування виборчих органів (ЦВК, окружних дільничних та інших виборчих комісій) 5. Висування та реєстрація кандидатів (на пост Президента України; на посаду у народні депутати України; у депутати ВР АРК; у депутати місцевих рад; на посаду сільського, селищного, міського голови) 6. Проведення передвиборної агітації 7. Голосування - провадиться в день виборів або в повторного голосування на виборах. Скасовано процедуру дострокового голосування на виборах нардепів та місцевих виборах. 8. Підрахунок голосів виборців і встановлення підсумків голосування і результатів виборів 9. Реєстрація обраних осіб і офіційне оприлюднення результатів виборів.

Схожі стадії визначаються при виборах Президента та органів місцевого самоврядування.

Здійснюється на засадах: - принципів виборчого права; - законності та заборони незаконного втручання будь-кого; -політичного плюралізму та багато-партійності; - публічності і відкритості; - свободи передвиборної агітації, рівного доступу всіх суб'єктів виборчого процесу до ЗМІ незалежно від форми власності; - неупередженості органів публічної влади до кандидатів.

81. Види виборчих дільниць на виборах в Україні.

Підготовка організації і проведення голосування та підрахунок голосів виборців здійснюється на виборчих дільницях, що утворюються Центральною виборчою комісією або окружною виборчою комісією відповідно до цього Закону та існують на постійній чи тимчасовій основі.

Виборча дільниця може бути звичайною, спеціальною або закордонною. Звичайна та закордонна виборчі дільниці утворюються Центральною виборчою комісією і існують на постійній основі. Спеціальна виборча дільниця може існувати на постійній чи тимчасовій основі у випадках, передбачених цим Законом.

звичайні - від 20-2,5 тис. (від 50 - 3 т. вибори Пр.) виборців:

1) малі - з кількістю виборців до 500 осіб;

2) середні - з кількістю виборців від 500 до 1500 осіб;

3) великі - з кількістю виборців понад 1500 осіб.

закордонні - дип. представництвах України за кордоном

спеціальні виборчі дільниці – в установах стаціонарного лікування, санаторіях, утворені на судні, на полярній станції, в установах виконання покарання слідчих ізоляторах та в інших місцях тимчасового перебування виборців з обмеженими можливостями пересування.

82. Проведення передвиборної агітації на виборах в Україні

Передвиборна агітація закінчується о 24 годині останньої п'ятниці перед днем виборів. Передвиборна агітація у період виборчого процесу поза встановленими строками забороняється.

Передвиборна агітація може здійснюватися у будь-якій формі та будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України.

Громадяни України мають право вільно і всебічно обговорювати передвиборні програми кандидатів на пост Президента України, політичні, ділові та особисті якості кандидатів, вести агітацію за або проти кандидатів.

До передвиборної агітації не відносяться офіційні повідомлення в період виборчого процесу (без коментарів, які можуть мати агітаційний характер, а також відео-, аудіозаписів, кінозйомок, фотоілюстрацій) про дії кандидатів на пост Президента України, пов'язані з виконанням ними посадових (службових) повноважень, передбачених Конституцією України або законами України.

Передвиборна агітація здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів та коштів виборчих фондів кандидатів на пост Президента України.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування за зверненням відповідної окружної виборчої комісії надають приміщення, придатні для проведення публічних заходів передвиборної агітації, які організовує окружна виборча комісія.
Кандидат на пост Президента України, зареєстрований Центральною виборчою комісією, має право на договірній основі за рахунок коштів виборчого фонду орендувати будинки і приміщення усіх форм власності для проведення зборів, мітингів, дебатів, дискусій та інших публічних заходів передвиборної агітації.

Порядок надання ефірного часу та друкованих площ за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України встановлюється Центральною виборчою комісією.

Передвиборна агітація у засобах масової інформації усіх форм власності за рахунок коштів виборчого фонду кандидата на пост Президента України здійснюється на умовах рівної оплати за одиницю ефірного часу чи друкованої площі та обмежується лише граничним розміром витрат виборчого фонду.