Нормативи та стандарти якості компонентів довкілля

Одним з найефективніших засобів охорони довкілля є екологічне нормування. З його допомогою регулюється допустиме навантаження на екосистеми, а також встановлюються межі впливу господарської діяльності на середовище проживання.

1. Система нормативів якості довкілля включає:

2. Нормативи екологічної безпеки;

3. Гранично допустимі викиди й скиди в довкілля забруднюючих хімічних речовин, які встановлюються для джерел забруднення;

4. Рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів.

Основою екологічного нормування є розробка ГД концентрацій, ГДВ і ГДС, крім того, тимчасово узгоджених викидів (ТУВ) і орієнтовно безпечних рівнів впливу (ОБВ) забруднюючих речовин.

Ці нормативи і норми регламентують якість навколишнього середовища, використовуючи на практиці у плануванні раціональне природокористування.

Найпоширенішими серед них є ГДК – така маса шкідливої речовини в одиниці об’єму окремих компонентів біосфери, періодичний чи постійний вплив якої на організм людини, тварини і рослин не викликає відхилень у їх нормальному функціонуванні протягом усього життя нинішнього та майбутнього поколінь.

Усі шкідливі речовини за ступенем небезпечної дії на людину поділяються на 4 класи:

1. Надзвичайнонебезпечні (нікель, ртуть);

2. Високонебезпечні (сірководень);

3. Помірнонебезпечні (сажа);

4. Малонебезпечні (бензин).

Чим більш шкідлива речовина, тим складніше здійснити захист атмосферного повітря і тим нижчий його ГДК.

Для кожної речовини встановлюються два нормативи: максимальна разова та середньодобова норма. Крім того, використовуються два типи ГДК: у повітрі робочої зони і населеного пункту.

Регламентування викидів забруднюючих речовин у довкілля виконується шляхом встановлення ГДВ даних речовин в атмосферу – це маса викидів шкідливих речовин за одиницю часу від одного або сукупності джерел забруднення атмосфери населеного пункту з урахуванням перспективи розвитку промислових підприємств і розсіювання шкідливих речовин в атмосфері, що створює приземну концентрацію, яка не перевищує їх ГДК для населення, рослиного та тваринного світу.

Аналогічно здійснюється нормування скидів забруднюючих речовин у водне середовище – шляхом встановлення ГДС – маси речовини у стічних водах, максимально допустимої для відведення з установленим режимом у даному пункті водного об’єкта за одиницю часу з метою забезпечення норм якості води у контрольованому пункті.

В багатьох країнах регламентується шумове забруднення, електромагнітні поля, вібрація.

Date: 2015-09-02; view: 422; Нарушение авторских прав