Підприємницьке право – це система загальнообов'язкових норм (правил), що регулюють відносини у сфері зайняття підприємницькою діяльністю, встанов­люються і охороняються державою

Тема 1. Поняття, структура та джерела підприємницького права.

План

1. Поняття, предмет, метод підприємницького права. Підприємницьке право як комплексна галузь

2. Система та джерела підприємницького права

3. Підприємницькі норми та правовідносини: поняття та види.

Поняття, предмет, метод підприємницького права

Підприємницьке право не є класичною галуззю права. Воно сформувалося в результаті необхідності врегулювання специфічних відносин, що виникають у зв'язку із зайняттям підприємницькою діяльністю.

Підприємницьке право – це система загальнообов'язкових норм (правил), що регулюють відносини у сфері зайняття підприємницькою діяльністю, встанов­люються і охороняються державою.

Предметом підприємницького права є суспільні відносини, що виникають у процесі або у зв'язку із провадженням підприємницької діяльності її суб'єктами — носіями взаємо­пов'язаних прав і обов'язків, передбачених і забезпечених законом. Ці відносини носять організаційно-майновий характер.

Предметом правового регулювання підприємницького пра­ва є підприємницька діяльність, яка відповідно до ст. 42 ГК України визначається як самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тобто, підприємницька діяльність є специфічним видом госпо­дарської діяльності, яка здійснюється від імені підприємця, під його майнову відповідальність, на його власний ризик і має на меті отримання прибутку.

Предметом правового регулювання господарського права є здебільшого відносини, що складаються у процесі виробницт­ва (виготовлення) продукції, надання послуг, виконання робіт як виробничого, так і допоміжного, невиробничого характеру з метою задоволення всього спектру потреб суспільства.

У підприємницькій діяльності, зокрема, вбачають риси діяль­ності особливого творчо пошукового, новаторського характеру, під час якої опрацьовуються нові сфери вигідного вкладення ресурсів, ідеї нових комбінацій у виробництві, опанування нових ринків, створення нових продуктів і способів досягнення мети.

Комерційна діяльність, в свою чергу, входить елементом до підприємницької діяльності. Вона обмежується відносинами, які мають місце під час реалізації вже готової продукції, доведен­ня її до споживача, і стосується виконання робіт та надання послуг, в тому числі посередницьких, щодо торгівлі, рекламних заходів, планування нових обсягів продажу, експортно-імпорт­них операцій, опрацювання способів виходу на зовнішній ринок та інших.

Таким чином, підприємницька діяльність включає в себе комерційну діяльність і є однією зі складових господарської діяльності — більш широкого поняття, що може бути спря­мована не тільки на одержання прибутку, а й на виконання програм загальноекономічного, соціального, культурного та іншого значення.

За рівнем (предметом) правового регулювання відповідних відносин підприємницьке право поділяється на публічне і приватне право. Публічне підприємницьке право регулює питання організації державних установ та їх відносини з суб'єктами підприємницької діяльності. Наприклад, Державна податкова адміністрація України має право здійснювати на підприємствах, в уста­новах і організаціях незалежно від форми власності та у грома­дян, у тому числі громадян — суб'єктів підприємницької діяль­ності, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для розрахунків готівкою із споживачами, та інших документів не­залежно від способу подання інформації (в тому числі комп'ютерний), пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів та проведенням валютних операцій (статус ДПА встановлюється Законом України від 4 грудня 1990 р "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції Закону від 24 грудня 1993 р.), а також Положенням про Державну податкову адміністрацію України, затв. Указом Президента України від 13 липня 2000 р.). З огляду на те, що здійснення вищенаведених повноважень органами Державної податкової адміністрації України безпосередньо пов'язане із зайняттям підприємницькою діяльністю, це дозво­ляє віднести відповідні відносини, що складаються між ними і суб'єктами підприємницької діяльності, до підприємницьких, які за характером є публічними.

Публічними також є відносини, пов'язані, наприклад, із ліцензуванням окремих видів діяльності (органи ліцензування – видають, переоформляють ліцензії, видають дублікати на певний вид господарської д-ті, приймають рішення про визнання ліцензій недійсними і т. д), сертифікацією та стан­дартизацією продукції (робіт, послуг), здійсненням державного контролю за додержанням зазначених вимог. Адже порушення (недотримання) процесів провадження певних видів діяльності може негативно вплинути не тільки на відповідного суб'єкта підприємницької діяльності, але й на інтереси всього суспільства, значної його частини, прошарків і груп, тобто так звані “публічні (суспільні) інтереси”.

Приватне підприємницьке право регулює відносини між окремими особами у зв'язку зі здійсненням ними підприєм­ницької діяльності. Наприклад, укладання між засновниками господарського товариства засновницького договору є проя­вом приватно-правових відносин між ними, оскільки залежить від волі його сторін і, відповідно, не залежить від волі держав­них органів.

Критерієм поділу підприємницького права на публічне і приватне може бути і метод правового регулювання.

Публіч­ним вважається право, якщо в разі порушення інтересів суб'єкта підприємницької діяльності правовий захист надається на вимогу особи, що представляє державу, незалежно від волі потерпілої особи. Наприклад, органи прокуратури в силу повноважень, наданих їм ст. 2 Господарського процесуального кодексу Ук­раїни, можуть звернутися до господарського суду із заявою про захист інтересів держави, навіть якщо конкретна особа (на­приклад, державне підприємство, установа, організація) і не зверталася із відповідним проханням.

Приватним є право в разі, якщо правовий захист надається на вимогу окремої особи, чиє право порушено (наприклад, якщо підприємство чи організація зверта­ється до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів самостійно).

Методи П/П – це сукупність способів регулюючого впливу норм підприємницького права на поведінку суб’єктів господарських правовідносин.

Метод підприємницького права обумовлений специфікою методів тих галузей, норми яких входять до складу цієї галузі. Наприклад, майнові відносини, що складаються в процесі зайняття підприємницькою діяльністю, регулюються нормами різно­манітних галузей права; відповідно й методи регулювання в кожному разі різні. А саме:

метод владних розпоряджень (приписів) — при плановому розподілі матеріалів і коштів, що переважало при адміністративно-командному управлінні державним секто­ром (адміністративне право);

метод заборони під загрозою пока­рання — при злочинних посяганнях на власність (кримінальне право);

метод договору — при безпосередньому провадженні підприємницької діяльності її суб'єктами, які вступають у май­нові правовідносини як рівноправні сторони (цивільне право);

метод рівноправ'я — при регулюванні майнових відносин між подружжям, що виникають у разі поділу майна суб'єкта під­приємницької діяльності, заснованого на базі спільного суміс­ного майна подружжя (сімейне право) та ін.

Загалом методом підприємницького права є, переважно, дозвільний метод (для суб'єктів підприємницької діяльності — "дозволено все, що не заборонено законом"; для публічних органів влади — "дозво­лено те, що встановлено законом").