і її класифікація

1.Загальні питання клініки та систематики ЗПР

В ході розвитку суспільства, науки, в тому числі і дефектології, в коло дослідження спеціалістів залучаються діти з все менше вираженими формами інтелектуальної недостатності, що найбільш яскраво виявляються в навчальній діяльності і не завжди піддаються виявленню на ранніх етапах життя. В таких випадках симптомом, що насторожує батьків та викладачів, стає стійка неуспішність дитини з самого початку систематичного навчання. Клінічне вивчення ЗПР має певні ускладнення, тому що мова йде про порушення психічного онтогенезу. Аномалія психічного розвитку представляє собою галузь спеціальної психології, що вивчає порушені психічні функції та психічний розвиток в умовах патології. Ця проблема є об'єктом вивчення не тільки психологів, а й педагогів та психіатрів.

Дослідження в різних галузях знань показують, що не дивлячись на велику увагу до вдосконалення складу освіти та методик навчання, оздоблення шкільних кабінетів сучасними технічними засобами, кількість учнів, які по різним причинам не здатні за певний час та в необхідному обсязі засвоїти навчальну програму, постійно збільшується та коливається від 20 до 30 % від загальної кількості дітей молодшого шкільного віку (В.І.Лубовський).

Спеціальні дослідження проблеми неуспішності виникли в зв¢язку з орієнтацією на загальну обов¢язкову освіту дітей. Проблемою шкільної неуспішності займалися видатні педагоги, психологи, дефектологи, якими були виявлені причини та намічені шляхи подолання цього явища.

Неуспішність, особливо на початкових етапах навчання, створює реальні труднощі для нормального розвитку дитини. Якщо молодший школяр не оволодів основними розумовими операціями, то в середній школі учень не засвоює збільшений обсяг знань. Як наслідок, дитина випадає з процесу навчання. Необхідно правильно та своєчасно діагностувати причини неуспішності в кожному індивідуальному випадку та по можливості усувати їх наслідки. Кількість учнів початкових класів, що відчувають проблеми в навчанні, складає від 5 до 11%

(В.І.Лубовський, 1972). За результатами досліджень НДІ дефектології серед 5076 учнів молодших класів 589 (11,6%) мають проблеми в навчанні. Серед них одна третя частина учнів (30,6%) виявили легкий ступінь олігофренії, 19% склали збірну групу, куди ввійшли діти з порушеннями зору, слуху, мовлення, опорно-рухового апарату, з порушеннями поведінки.

До невстигаючих учнів відносяться:

· Школярі з педагогічною занедбаністю;

· Діти з затримкою психічного розвитку;

· Діти з не яскраво вираженими сенсорними, інтелектуальними, мовними порушеннями, причинами яких є остаточні ушкодження ЦНС, мінімальні мозкові дисфункції.

У 50,4 % невстигаючих учнів (або 5,8% всіх учнів) була діагностовано ЗПР. Це певна група дітей, які не можуть бути віднесені до розумово відсталих, тому що в межах наявних знань вони виявляли достатню здібність до узагальнення, широку "зону найближчого розвитку", вони віднесені ло особливої категорії. Для їх навчання створені спеціальні навчальні заклади - школи та класи вирівнювання (в останні роки - класи корекційно-розвиваючого навчання).

В нашій країні вивчення дітей з ЗПР почалося в 50 р. 20 сторіччя. Рядом дослідників (Т.А.Власова, М.С.Певзнер, К.С.Лебединська, В.І.Лубовський, В.Ф.Мачихіна) серед невстигаючих молодших школярів були виявлені учні, неуспішність та особливості поведінки яких часто давали помилкову підставу вважати їх розумово відсталими.

В ході дослідження серед дітей цієї категорії Т.А.Власовою та М.С.Певзнером (1968,1973) було звернено увагу на роль емоційного розвитку в формуванні особистості дитини з ЗПР, а також на значення нейродинамічних розладів (астенічних та цереброастенічних станів)

Астенія хворобливий стан, що характеризується збільшеною втомлюваністю, виснаженням, нездібністю до тривалого розумового і фізичного напруження. Може бути зумовлена перенесеними захворюваннями (гострі інфекції, ревматизм), фізичними та психічними перевантаженнями, функціональною неповноцінністю головного мозку (церебрастенія - підвищена чутливість, образливість, або в¢ялість, пасивність. Часто спостерігається понижений настрій. Інтелектуальна виснаженість виявляється в невмінні довго концентрувати увагу, ослабленні пам¢яті, повільному темпі розумової діяльності. Діти не переносять спеку, яскраве світло, голосні звуки, скаржаться на головні болі, порушується апетит та сон, працездатність знижується на кінець робочого дня.

Відповідно було виділено дві групи дітей з порушеннями розвитку.

До першої групи ввійшли діти з порушеним темпом фізичного та розумового розвитку, яку були охарактеризовані як діти з психофізичним та психічним інфантилізмом (від лат. дитячий, збереження в організмі та психіці людини особливостей, притаманних ранньому дитинству. Фізичний … проявляється в затримці росту, психічний… відставання в особистісному розвитку, обумовлений недоліками виховання, тому важливе значення має адекватний педагогічний вплив).Затримка їх розвитку викликана повільним темпом дозрівання лобної ділянки кори головного мозку в зв¢язку з шкідливими впливами під час вагітності. ЦІ діти відстають в фізичному розвитку, в розвитку пізнавальної діяльності та вольової сфери, важко включаються в навчальну діяльність, швидко втомлюються, для них характерна низька працездатність.

Другу групу склали учні з функціональними порушеннями психічної діяльності (цереброастенічні стани), які найчастіше є наслідком мозкових травм. Для цих школярів характерна слабкість основних нервових процесів, але глибоких порушень пізнавальної діяльності в них немає і в періоди нормалізації стану вони можуть досягати високих результатів в навчанні.

Різні патогенетичні механізми обумовлювали і різні прогнози. ЗПР першої групи прогностично розцінювалась як більш сприятлива, не вимагала спеціальних методів навчання. Дослід спеціалізований шкіл показав, що при спеціальних формах та методах навчання, збільшених термінах проходження навчальної програми, неперенапружуючому режимі,підтримці медикаментозної терапії приблизно половини таких дітей після навчання в початкових класах спеціальної школи може бути переведена до звичайних класів. ЗПР другої групи являлась більш стійкою та вимагала не тільки психолого-педагогічної корекції, а і лікувальних заходів.

На основі проведених досліджень були розроблені рекомендації для вчителів по роботі з такими дітьми. Пізніше такі учні були названі дітьми з ЗПР. Цей термін запропонувала Г.Є.Сухарєва.

Затримка психічного розвитку є однією з найбільш поширених форм психічної патології дитячого віку. Вона виявляється з початком навчання дитини в підготовчій групи дитячого садка або в школі, особливо в віці 7-10 років, бо цей період забезпечує великі діагностичні можливості. В медицині ЗПР відносять до групи пограничних форм інтелектуальної недостатності, яка характеризується повільним темпом психічного розвитку, особистісною незрілістю, порушеннями пізнавальної сфери (дослідження Н.І.Озерецького, М.С.Певзнер, Г.Є.Сухарєвої) В більшості випадків ЗПР позначається слабкою тенденцією до компенсації та розвитку, можливими тільки в умовах спеціального навчання та виховання.

Одна з перших класифікацій форм порушення інтелектуальної діяльності у дітей з ЗПР зроблена Г.Є.Сухарєвою:

1. Інтелектуальні порушення в зв¢язку з несприятливими умовами середовища та виховання;

2. Інтелектуальні порушення при довготривалих астенічних станах, обумовлених соматичними захворюваннями;

3. Інтелектуальні порушення при різних формах інфантилізму;

4. Вторинні інтелектуальні порушення у дітей з інфекціями та травмами нервової системи.

В результаті подальшої науково-дослідницької роботи К.С.Лебединська запропонувала клінічну систематику дітей з ЗПР. Було виділено 4 варіанта затримок: конституціонального, соматогенного, психогенного та церебрально - органічного походження. Кожен з цих типів має свою клініко-психологічну структуру, свої особливості емоційної незрілості і порушень пізнавальної діяльності. Ці типи відрізняються характером співвідношення двох основних компонентів цієї аномалії: структурою інфантилізму та характером нейродинамічних розладів. В повільному темпі формування пізнавальної діяльності з інфантилізмом пов¢язані недоліки інтелектуальної мотивації, а з нейродинамічними розладами - тонус та рухливість психічних процесів.

ЗПР конституційного походження -гармонійний інфантилізм. Емоційно - вольова сфера знаходиться на більш ранньому ступені розвитку, нагадує нормальну структуру емоційного складу дітей більш молодшого віку. Переважає емоційна мотивація поведінки, підвищений фон настрою, безпосередність та яскравість емоцій, їх поверховість та нестійкість, легка навіюваність. Проблеми в навчанні молодших школярів пов¢язані з незрілістю мотиваційної сфери, перевагою ігрових інтересів. Риси емоційно-вольової незрілості поєднуються з інфантильною будовою тіла. Передбачається вроджено-конституційна етіологія цього типу. Але нерідко походження його пов¢язують з негрубими трофічними розладами, внутриутробними та перших років життя.

ЗПР соматогенного походження. Тип розвитку обумовлений довготривалою соматичною недостатністю різного походження: хронічними інфекціями, алергічними станами, вродженими та набутими пороками соматичної сфери, особливо серця. В затримці темпу психічного розвитку значна роль належить астенії, часто має місце і затримка емоційного розвитку - невпевненість, боязливість, почуття фізичної неповноцінності.

ЗПР психогенного походження пов¢язана з несприятливими умовами виховання, що заважають правильному формуванню особистості дитини. Такі умови можуть привести до стійких здвигів нервово-психічної сфери, порушенню вегетативних функцій, емоційного розвитку. Цей тип слід відрізняти від явищ педагогічної занедбаності, які не мають патологічного характеру і характеризуються тільки обмеженим обсягом знань та вмінь внаслідок недоліку інтелектуальної інформації.

Така категорія ЗПР спостерігається при аномальному розвитку особистості по типу психічної нестійкості, зумовленою:

Гіпопіклуванням - умовами безнадзорності, при яких у дитини не формуються почуття обов¢язку та відповідальності, форми поведінки, пов¢язані з утриманням афекту. Не стимулюється розвиток пізнавальної діяльності, інтелектуальних інтересів. Тому риси патологічної незрілості емоційно-вольової сфери у вигляді афективної рухливості, імпульсивності, навіюваності поєднуються у таких дітей з недостатнім рівнем знань.

Гіперпіклуванням - розвиток особистості по типу "кумира родини", коли у дитини не формуються риси самостійності, ініціативності, відповідальності. Для цього психогенного інфантилізму поряд з незначною здібністю до вольової поведінки характерні риси егоцентризму та егоїзму, нелюбові до праці, спрямованість на постійну допомогу.

Варіант патологічного розвитку особистості по невротичному типу частіше спостерігається у дітей, батьки яких проявляють грубість, жорстокість, деспотизм, агресію до дитини та інших членів родини. В таких обставинах часто формується особистість боязлива, нерішуча, несамостійна, малоініціативна.

ЗПР церебрально - органічного походження зустрічається частіше попередніх типів та нерідко характеризується великою стійкістю та вираженістю порушень як в емоційно-вольовій, так і в пізнавальній сферах. Займає основне місце серед даної аномалії розвитку. Існує негруба органічна недостатність нервової системи внаслідок патології вагітності(важкі токсикози, інфекції, травми, несумісність крові матері та дитини за резус-фактором), травмуванні при народженні, асфіксії, токсико-дистрофуючих захворювань перших років життя. Чітко помітні затримки змін вікових періодів: пізно формуються навички ходіння, мовлення, охайності, етапи ігрової діяльності. В соматичному стані відмічають ознаки затримки фізичного розвитку - недорозвиненість м¢язової системи, судинного тонусу, затримка росту, загальну гіпотрофію, різні види диспластичності будови тіла. В неврологічному стані зустрічаються локальні ділянки з підвищеним тиском, явища вегето-судинної дистонії. За даними електроенцефалограми порушення електричних аспектів мозоку зустрічається від 30 до 55 %. Дослідження зорових викликаних потенціалів виявляють незрілість кори головного мозку, найбіль виражену в лобній ділянці, особливо лівої півкулі. (В науковій літературі використовують терміни "мінімальні порушення мозку", Мінімальна мозкова дисфункція").

Емоційно-вольова незрілість представлена органічним інфантилізмом. У дитини відсутня типова для віку яскравість емоцій, характерна слабка зацікавленість в оцінці, низький рівень бажань. Навіюваність має грубий відтінок та супроводжується відсутністю критики. Ігрова діяльність характеризується бідністю уяви, творчості, одноманітністю. Прагнення до гри нерідко є способом відходу від утруднень в заняттях. В гру перетворюється діяльність, що вимагає інтелектуального напруження, наприклад приготування уроків. В залежності від переваги певного емоційного фону можна виділити 2 види органічного інфантилізму - нестійкий - з психомоторною нестриманістю, ейфоричним настроєм, імпульсивністю, маленькою здібністю до вольових зусиль, систематичної діяльності, підвищеною навіюваністю; та гальмований - з перевагою приниженого настрою, нерішучістю, боязливістю. Дитина відчуває себе слабкою, заляканою, не вміє постояти за себе, несамостійна, залежить від рідних.

Пізнавальна діяльність також порушена, це обумовлено недостатністю пам¢яті, уваги, інертністю психічних процесів, їх повільністю та пониженою переключністю. Проведені дослідження констатують у таких дітей недоліки розвитку фонематичного слуху, зорового і тактильного сприйняття, моторної та сенсорної ознак мовлення, зорово-моторної координації, автоматизації рухів. Нерідко спостерігаються погана орієнтація в "правому-лівому", явища дзеркальності при письмі.

ЗПР характеризується певною мозаїчністю порушень окремих кокових функцій: внаслідок цього одні діти відчувають проблеми з письмом, інші - з читанням, треті - з рахуванням, четверті - з запам'ятанням.

У дітей з ЗПР цього типу спостерігається ряд енцефалопатичних порушень:

1) цереброастенічні явища - феномени, що виражають нейродинамічні явища, виснаженість нервової системи: порушення інтенсивності працездатності, зниження при втомленні здібностей до запамятовування, концентрації уваги, збільшення психічної уповільненості, емоційні порушення з феноменом " роздратованої слабкості"- чутливість, плаксивість переважно у дівчаток та збудливість у хлопчиків. Схильність до немотивованого зниження настрою, відчуття фізичного дискомфорту. Рухові порушення: підвищена активність або гиподинамія. Явища вегетативної дистонії: підвищена чутливість до голосних звуків, яскравого світла, порушення апетиту та сну, неприємні відчуття в різних частинах тіла, головні болі, функціональні порушення кишечного тракту.

2) Неврозоподібні явища - тривожність, боязливість, страх темряви, бути наодинці, іпохондрія, тикозні рухи - обличчя, шиї, рук, енурез.

3) Синдром психомоторної збудливості, найчастіше у хлопчиків, афективна та рухова активність, суєтливість.

4) Афективні порушення - невмотивовані зміни настрою, Дисфоричні стани - знижений настрій, злобність, недовірливість, агресивні реакції. Ейфоричні стани - підвищений настрій, дурашливість, назойливість.

Термін "затримка" підкреслює віковий (невідповідність рівня психічного розвитку паспортному віку дитини) та разом з тим тимчасовий характер відставання, яке переборюється з віком. Успішність залежить від того, наскільки своєчасно були створені умови для навчання та виховання таких дітей.