Поняття тлумачення норм права. Види і способи тлумачення права

Процес регулювання суспільних відносин завершує ре­алізація права. Проектувати норми права на рівень конкретних суспільних відносин, конкретної життєвої ситуації неможливо без розуміння змісту норм, а це означає, що їх осмислення є обов’язковим етапом в механізмі реалізації права. Саме тому юридична герменевтика як вчення про принципи інтерпретації юридичних текстів посідає важливе місце в різних видах юридич­ної практики.

Під тлумаченням норм права розуміють діяльність, спря­мовану на осмислення норм права, яка здійснюється за допомо­гою сукупності прийомів та способів. Наслідком тлумачення може бути роз’яснення змісту правових норм. Роз’яснення норм викликане потребами інтерпретатора і потребами юридичної практики. Таким чином, поняття «тлумачення» охоплює тільки інтелектуальну діяльність, що спрямована на осмислення змісту правових норм.

Необхідність тлумачення обумовлена такими причинами.

1. Неповним охопленням юридичними нормами фактичних умов життя (наприклад, відсутність статті стосовно такого різ­новиду хуліганства, як радіохуліганство, дає можливість у результаті тлумачення поширити на радіохуліганів дію ст. 206 КК України);

2. Невизначеним характером норми права, наявністю спеці­альних, насамперед оціночних, понять і визначень, у яких нелег­ко розібратися юридичне непідготовленій людині без спеціаль­ного тлумачення (наприклад, слід роз'яснити, що означають такі поняття, як «тяжкі наслідки», «малозначущі діяння» та ін.);

3. Нечіткістю, схематизмом, помилковістю нормативних по­ложень як результату недогляду, недбалості правотворчих орга­нів (наприклад, у зв'язку з недостатнім переліченням усіх ознак вини їх можна встановити лише через тлумачення);

4. Необхідність тлумачення норм права іноді випливає із змі­сту самого нормативного акта, коли в ньому зустрічаються ви­раження «і т.д.», «тощо», «інші» тощо. Встановити їх дійсне зна­чення можна лише за допомогою тлумачення;

5. Нормативність права (норми права поєднують абстрактне і конкретне, є результатом абстрагування і водночас мають конк­ретний зміст, модель поведінки; шлях від абстрактної норми до конкретної ситуації здійснюється завдяки тлумаченню і без інте­лектуальної операції, осмислення змісту норми є неможливим);

6. Формальна визначеність права в певному тексті. Єдність тексту статті і змісту норми права не означає їх тотожності, бо термін нерідко буває більш вузьким чи більш широким, ніж пра­вове поняття, або поняття виражається різними словами-си­нонімами (наприклад, у тексті використані слова: «повинен», «забов’язаний», «слід», «належить» і т. ін.); або текст статті містить певні словосполучення, які змінюють обсяг норми (на­приклад, «як правило», «і в інших випадках», «крім випадків», «за винятком», «як мінімум», «незалежно від»);

7. Системність правових норм, що зобов’язує суб’єкта застосу­вання права ураховувати зв’язок і взаємообумовленість норм пра­ва (наприклад, зв’язок між загальними і доповнюючими, конкрети­зуючими, спеціалізованими нормами);

8. Необхідність забезпечення органічної єдності духу і букви закону задля потреб підвищення ефективності юридичної практи­ки нормотворчості, правозастосування та інших видів юридичної діяльності різних суб’єктів права.

Наведені особливості потребують від інтерпретатора викори­стання великого обсягу знань, високого рівня правової культури для осягнення справжнього змісту норм, а саме: досконалого знання мови, здатності орієнтуватися в системі права в цілому, знання повного обсягу засобів та прийомів законодавчої техніки, що були використані нормотворчими суб’єктами під час розроб­ки тексту нормативно-правового акта. При цьому виникає не­обхідність у використанні сукупності способів тлумачення.

Тлумачення норм складається з двох елементів:

- з’ясування — розкриття значення юридичних норм „для себе”;

- роз’яснення — розкриття значення юридичних норм „для інших”.

Тобто «інтерпретатор» спочатку з'ясовує зміст правової норми для себе, а потім із метою встановлення однакового розуміння і застосування роз'яснює зміст правового припису всім зацікавленим особам.

Перша частина цієї діяльності — з'ясування. Воно характеризує гносеологічну природу тлумачення, яке спрямоване на пізнання права. Тлумачення-з'ясування виступає як внутрішній процес мислення, що не виходить за межі свідомості самого інтерпретатора. Під час з'ясування інтерпретатор використовує різні способи і прийоми тлумачення, що забезпечують процес пізнання. З'ясування є необхідною умовою реалізації права у всіх формах: при дотриманні, виконанні, використанні та застосуванні.

Роз’яснення — друга частина єдиного процесу тлумачення права. Вона не завжди наступає за з'ясуванням, проте є продовженням розумової діяльності на першому етапі. Цей бік діяльності щодо тлумачення адресований іншим учасникам відносин.

При роз'ясненні об'єктивуються результати першої частини процесу. Така об'єктивізація знаходить своє вираження у письмовій формі (офіційний акт, документ, правовий акт) або в усній (порада, рекомендації). Таким чином, роз'яснення норм права є не що інше як пояснення і висловлювання змісту волі, яка відображена в нормативно-правових актах. Якщо з'ясування не виходить за рамки свідомості самого ін­терпретатора, то роз'яснення є викладом змісту державної волі і вираження її зовні.

Мета діяльності, пов'язаної з тлумаченням норм права:

- правильне і однакове розуміння;

- правильне і однакове застосування.

Тлумачення норм права не містить (і не повинно містити) самостійних норм права. Воно лише встановлює зміст і сферу дії акта, що тлумачиться, права і обов'язки суб'єктів права, вка­зує, як зміна умов, поява нових фактів впливають на застосу­вання норми права, та ін.

Тлумачення норм права, як правило, не має самостійного значення у відриві від акта, що тлумачиться, і цілком поділяє його долю: з його скасуванням (зміною) скасовується (зміню­ється) нормативне тлумачення.

Важливим конструктивним правилом особи, яка здійснює тлумачення, (інтерпретатора), є таке: чим недосконаліше закон, тим досконаліше, точніше, тонше має бути його роз'яснення.

Тлумачення охоплює всі рівні (ступені) юридичного аналізу: