Поняття міжнародного приватного права

У світі існує 214 правових систем.

Універсального визначення поняття міжнародного приватного права немає.

Міжнародне приватне право виникло досить давно. До 1834 року ця галузь права називалась " Conflict of Law” (конфлікт законів або права). Тут виникала суперечка щодо вірного розуміння цього терміну – розуміти його як "конфлікт законів” або як "конфлікт права”.

В міжнародному приватному праві може виникнути конфлікт двох або більше правових систем щодо врегулювання окремої справи. В історичному аспекті деякі з таких конфліктів призводили до війни між конфліктуючими державами.

В 1834 році американський суддя Джозеф Старрі увів термін " International Private Law ” ("Public” встановлює межі розповсюдження "private”).

Приклад, громадянин однієї держави позичає гроші у громадянина іншої держави. Але в певний час гроші не повертає (тоді застосовується сфера регулювання "public”). "Public” виникає тоді, коли виникають певні правовідносини. При позичці грошей правовідносини не виникають і, тоді – це сфера регулювання "private”.

Міжнародне приватне право – галузь права, що регулює правовідносини, ускладнені іноземним елементом, які виникають змінюються та припиняються у цивільно-правовій сфері(цивільні, сімейні, спадкові та трудов)і, коли хоча б однією зі сторін таких правовідносин є особа (і фізична й юридична).

Міжнародне приватне право – це система колізійно-правових та уніфікованих матеріально-правових (та двосторонні договори), що регулюють цивільно-правові відносини, ускладнені іноземним елементом.

Отже, об’єктом міжнародного приватного права є врегулювання правовідносин, ускладнених іноземним елементом. Коли правовідносини не ускладнені іноземним елементом застосовується цивільне право, коли правовідносини ускладнені іноземним елементом застосовуються приватне право.

Міжнародність полягає у тому, що цивільно-правові відносини перестають регулюватися виключно одним (національним) правом, оскільки вони містять іноземний елемент, відносини виходять „за межі свого” права, тобто вони лежать поза сферою юрисдикції однієї держави. На регулювання таких відносин починаю претендувати ще, щонайменше, один правопорядок. На шляху регулювання таких відносин, ускладнених іноземним елементом, вирішується проблема вибору компетентного правопорядку, або правової системи за допомогою якої можна об’єктивно, з урахуванням міжнародного характеру врегулювання.