Прислів’я, приказки, загадки

(Виникли на досить високому рівні розвитку) Джерелом прислів’їв був або якийсь забутий нині звичай, або легенда, або тривале спостереження, або залишки старовинної магії та релігії. ”Встати з лівої ноги” – виник з асоціації ідей: праве - добро, ліве – зло. “Попіл летить назад в обличчя тому, хто його розкидав” (Західна Африка).

Загадки – складені на дивний манір питання, на які треба дати цілком серйозну відповідь. У давньогрецькому міфі Сфінкс – чудовисько з жіночою головою, тулубом лева і величезними крилами – оселився біля міста Фів і вимагав все нових людських жертв доти, доки хтось не розгадає його загадку: “Хто вранці ходить на чотирьох ногах, удень – на двох, а ввечері – на трьох?” Загадку розгадав Едіп, який став царем Фів: людина у дитинстві, у розквіті сил і на старість (з посохом). З острова Самоа: ”Сива людина стоїть над огорожею і дістає до самого неба. Хто це?” (Дим з димаря). “Людина стоїть між двома зажерливими рибами” (Язик). Частина виховання, вправи для дітей.

Важливою особливістю прамузики є її радше магічне призначення, ніж як власне мистецтва. Це особливо помітно у великій різноманітності і звуковій палітрі використовуваних у магічних обрядах інструментів, у функції яких, крім звучання, важливою була сама фактура, колір, форма інструмента. У своїй двозначності як предмети і одночасно джерела звуку інструменти означали цілий світ древніх: Сонце і Місяць, жіночу і чоловічу плодовитість, урожай, дощ, вітер, потужні захисні амулети самого людського існування. На протязі тисячоліть свого існування та вдосконалення вони пройшли складний шлях від відлякуючих і зачаровуючих амулетів до власне музичних інструментів.

Слід відзначити переважання ударних інструментів у давніх людей над мелодичними, адже наймелодичнішим інструментом вже був власне людський голос. Музиколог Курт Закс поділяє давній спів на логогенний (примат слова), що переважно був обмежений двома звуками, та патогенний (породжений емоціями), що відзначався ширшим інтервальним обсягом. З часом і взаємопроникненням цих двох примітивних стилів утворився т.зв. мелогенний стиль. Автор наводить приклад подібності співу давніх людей до співу сучасних трирічних дітей у їх коротких повторюваних мотивах обмеженого мелодичного діапазону.

Помітно найхарактерніше, що відрізняє примітиви від пізнішої музики: повторюваність в межах окремої п’єси, відсутність розвитку до кульмінації, виключне базування на переданні традицією, без намагання запису чи хоч би зачатків систематизації.

Основні ознаки первісної культури:

Синкретизм первісної культури: синкретизм свідомості (на початках не розрізняючої прекрасного і потворного, добра і зла)

синкретизм мислення (органічність з природою)

Синкретизм діяльності (всі вміли все потроху)

Синкретизм художнього осягнення (прамистецтво як результат магічних дій)

Однорідність (гомогенність) неієрархованих цінностей (одинока цінність- виживання)

Первинність (безпрецедентність культурного досвіду)

“ Культура заборон” – табу, найважливіших і єдиних засобів контролю стосунків, які стали фундаментом моралі, моральності і права.

Образність, а не абстрактність мислення, першість почуттів.

Date: 2015-08-22; view: 597; Нарушение авторских прав