Обов'язки і відповідальність службових осіб органу державного фінансового контролю

Службові особи органів державного фінансового контролю зобов'язані суворо додержувати Конституції України (254к/96-ВР), законів України, прав та інтересів громадян, підприємств, установ і організацій, що охороняються законом. За невиконання або неналежне виконання службовими особами органів державного фінансового контролю своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінарної та кримінальної відповідальності відповідно до чинного законодавства.

Працівники органу державного фінансового контролю зобов'язані у випадках виявлення зловживань і порушень чинного законодавства передавати правоохоронним органам матеріали ревізій, а також повідомляти про виявлені зловживання і порушення державним органам і органам, уповноваженим управляти державним майном.

При вилученні документів у зв'язку з їх підробкою або виявленими зловживаннями працівник органу державного фінансового контролю зобов'язаний негайно повідомити про це правоохоронні органи. Вилучені документи зберігаються до закінчення ревізії. Після цього вони повертаються відповідному підприємству, установі або організації, якщо правоохоронними органами не прийнято рішення про виїмку цих документів.

Працівники органу державного фінансового контролю повинні забезпечувати дотримання комерційної та службової таємниць.

Дії або бездіяльність посадових осіб органу державного фінансового контролю можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.

Орган державного фінансового контролю забезпечує розгляд скарг на дії або бездіяльність своїх посадових осіб в адміністративному порядку не пізніш як у місячний строк з моменту їх надходження.

Подання скарги в адміністративному порядку не припиняє оскаржуваної дії посадових осіб органу державного фінансового контролю.

У здійсненні фінансового контролю беруть участь усі органи дер­жавної та місцевої влади і управління залежно від їх компетенції, визначеної Конституцією України, законами України, нормативними актами, що визначають їх статус, а також незалежні аудитори та аудиторські фірми, та органи громадського контролю. Залежно від характеру діяльності, повноважень у сфері фінансового контролю усі органи, які його здійснюють, поділяють на дві групи:

1) органи, що реалізують повноваження у сфері фінансового контролю поряд з іншими своїми повноваженнями. Це органи загальної компетенції, до яких належать: а) представницькі органи держави, місцевого самоврядування (Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідні місцеві ради); б) Президент України; в) органи виконавчої влади загальної компетенції (Кабінет Міністрів України, Кабінет Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад); г) міністерства, відомства, інші центральні органи виконавчої влади, які здійснюють фінансовий контроль поряд зі своїми основними функціями;

2) органи, що спеціально створені для здійснення фінансового контролю в Україні (Рахункова палата, Міністерство фінансів України, органи державної фінансової інспекції, органи державної податкової служби України, Державна пробірна служба України тощо) Процес формування системи органів фінансового контролю нерозривно пов'язаний зі становленням України як демократичної, соціальної, правової держави.

Україна, здобувши незалежність, проголосила про створення бан­ківської, цінової, фінансової, митної, податкової системи, формування державного бюджету, впровадження своєї грошової одиниці та одночасну реорганізацію існуючої і створення власної системи фінансового контролю. Найбільш важливими напрямами у цій сфері стали: подолання принципів партійності контролю; усунення надмірної централізації органів фінансового контролю; роздержавлення контролю; утворення інститутів фінансового контролю, придатних для де­мократичного суспільства, сучасних потреб держави, органів місцевого самоврядування; формування інститутів незалежного фінансового контролю, що відповідає принципам становлення громадянського суспільства в Україні.

Процес формування системи органів фінансового контролю в Україні можна поділити на два етапи: 1) етап становлення (1990-1997 pp.), під час якого було: а) сформовано на законодавчому рівні систему органів державного фінансового контролю, а саме: органи державної податкової служби (1993), органи державної контрольно-ревізійної служби (1993), Державне казначейство України (1995), Рахункову палату (1996); б)закріплено правові основи діяльності органів фінансового контролю; в) започатковано розмежування контрольних повноважень між органами державної влади та місцевого самовряду­вання відповідно до вимог Конституції України (1996); г) відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» (1993) утворено інфраструктуру незалежного фінансового контролю; д) з прийняттям Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (1997) створено правові основи для формування місцевого фінансового контролю; 2)етап удосконалення (з 1998 p.), який передбачає здійснення заходів щодо реформування та подальшого розвитку системи органів фінансового контролю, її оптимізації та підвищення ефективності цих органів у здійсненні контрольних повноважень.

У результаті прийняття нових редакцій законів України: «Про Рахункову палату» (1998), «Про Національний банк України» (1999), видання указів Президента та постанов Кабінету Міністрів України було окреслено коло повноважень як існуючих, так і новостворених органів фінансового контролю.

Відповідно до конституційних положень в Україні сформовано три залежних одна від одної сфери фінансового контролю, а саме: державна сфера, суб'єктами контролю в якій є органи держав­ної влади; муніципальна сфера, в якій роль контролюючих суб'єктів виконують органи місцевого самоврядування; громадянське суспільство, суб'єктами контролю в якому є гро­мадяни та утворювані ними інституції, відносно незалежні від органів державної влади та місцевого самоврядування.