Поняття права водокористування

Право водокористування являє собою право конкретного суб'єк­та користуватися, володіти, а в певних випадках і розпоряджатися наданим йому у визначеному порядку відповідним водним об'єк­том у межах, передбачених водним законодавством. Отже, кожен водокористувач повинен здійснювати свої права і обов'язки в ме­жах, встановлених правовими приписами.

Держава як власник вод­них ресурсів зацікавлена в раціональному використанні всіх вод­них об'єктів, розташованих на території України.

Правове регулю­вання водокористування обумовлено об'єктивними екологічними факторами.

Так, річний стік України становить у середньому 83,5 млрд. куб. метрів, а в маловодні роки він зменшується до 48,8 млрд. куб. метрів.

Нині в Україні в багатьох районах півдня відчувається дефіцит води, тому необхідно будівництво каналів і водосховищ. Основними джерелами води в Україні є Дніпро, а також Дністер, Тиса, Прут та ін. Велику роль у стані води і повноводдя великих річок відіграють їх притоки і малі річки. Наукові дослідження свідчать, що в Україні запаси води на душу населення менше в 15 разів, ніж у Росії, у 3,5 раза менше, ніж у Білорусії.

Право водокористування можна розглядати у вузькому і широ­кому розумінні. Воно може виступати як суб'єктивне право, яке включає ряд правомочностей, і як правовий інститут, що охоплює принципи водокористування та права і обов'язки водокористувачів. У процесі фактичної реалізації суб'єктивного права виникає водне правовідношення. Право водокористування посідає одне з централь­них місць, враховуючи, що води надаються державою тільки в кори­стування (ст. 6 Водного кодексу України; далі — ВК України). Тому будь-яка господарська та інша діяльність суб'єктів повинна здійсню­ватися в межах норм права, встановлених державою.

Право водокористування має відповідні об'єкти, під якими ро­зуміють сформовані природою або створені штучно елементи навко­лишнього середовища, де зосереджуються води (ст. 1 ВК України).

Об'єктом права виступає найчастіше відокремлена ділянка вод­ного об'єкта, надана конкретному водокористувачу в користуван­ня для певної мети. Його індивідуалізуючими ознаками є місцероз-ташування і розміри водного об'єкта. Особливістю водних об'єктів є те, що їх розміри не нормуються в правовому порядку. Розміри визначаються в кожному конкретному випадку з урахуванням мети водокористування та інших факторів. До об'єктів права водокори­стування не належать води, які знаходяться в атмосфері, грунті, вода у живих тканинах, а також вода, відокремлена від природно­го середовища, наприклад, вода, яка потрапила з водоймища до водопроводів, резервуарів та інших ємностей, перетворюється на звичайну товарно-матеріальну цінність.

Конкретний перелік водних об'єктів наведено у ст. З ВК Укра­їни, а саме:

· поверхневі води: природні водойоми (озера);

· водотоки (річки, струмки);

· штучні водойоми (водосховища, ставки) і кана­ли;

· інші водні об'єкти;

· підземні води та джерела;

· внутрішні морські води та територіальне море.

·

При цьому такий водний об'єкт, як річки, у свою чергу, підрозділяється на великі, середні і малі (ст. 79 ВК України).