Поняття, об'єкти і суб'єкти права користування надрами

Право користування надрами є різновидом права природоко­ристування і має свої особливості. Його слід розглядати як об'єк­тивне та суб'єктивне право. Як об'єктивне право — це один із цен­тральних інститутів гірничного права, тому що надра становлять виключну власність народу України і надаються тільки в користу­вання (ст. 4 Кодексу про надра і далі — КпН України). Цей інсти­тут включає сукупність правових норм, що регулюють правовий ре­жим використання надр, підстави і порядок виникнення та припи­нення права користування надрами, основні права та обов'язки надрокористувачів.

Суб'єктивне право користування надрами становить належні конкретній особі правомочності щодо експлуатації надр.

Надра — це частина земної кори, що знаходиться під поверхнею суші та дном водойомищ і сягає глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння (ст. 1 КпН України). Це самостійний елемент природи, частина природного середовища. До надр відносять суцільні породи і породи, що знаходяться в рідкому або газо­подібному стані, та ін. Вказана обставина визначає специфіку їх правового режиму. Правовий статус підземних споруд і виробіток визначається гірничним законодавством, оскільки вони становлять частину підземного простору. Інші аспекти їх правового режиму ре­гулюються іншими галузями законодавства.

Всі надра включені до Державного фонду надр. Державний фонд надр включає ділянки надр, що використовуються, й ті, що не використовуються, у тому числі континентального шельфу і ви­ключної (морської) економічної зони. Складовою частиною дер­жавного фонду надр є родовища корисних копалин, у тому числі техногенні родовища корисних копалин.

Природні родовища корисних копалин — це сукупність міне­ральних речовин у надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами заля­гання є придатними для промислового використання.

До техногенних родовищ корисних копалин належать місця, де накопичи­лися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної си­ровини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Такі родовища можуть виникнути також внаслідок втрат при збері­ганні, транспортуванні та використанні продуктів переробки мінеральної сировини.

Усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з за­пасами, оціненими як промислові, становлять державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища — резерв цього фонду. Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною державного фонду надр (ст. 5 КпН України).

Єдиний правовий режим користування діє стосовно всіх скла­дових частин державного фонду надр, що дозволяє зробити висно­вок: у законі поняття «надра» і «державний фонд надр» тотожні, тож фактично відносини щодо користування надрами складаються з приводу користування державним фондом надр.

Об'єктом надрокористування може бути якась одна, індивіду­алізована на місцевості, в натурі частина (ділянка) державного фон­ду надр, що надається в користування для певної мети, — гірнич-ний відвід. До індивідуалізуючих ознак даного об'єкта належать: розмір, межі та місцезнаходження. Відокремлена частина держав­ного фонду надр (гірничий відвід) розглядається як юридично са­мостійний об'єкт права користування. Особливість об'єктів права користування надрами полягає в тому, що їх розміри не нормуються законом.

Розмір гірничого відводу, що надається, визначається в кожному випадку державними компетентними органами з ураху­ванням мети надрокористування, виробничих потужностей гірничовидобувних підприємств, строків їх діяльності та інших факторів.

Користувачами надр є спеціалізовані підприємства, установи та організації, а також громадяни України, що мають відповідну кваліфікацію, матеріально технічні та економічні можливості для користування надрами (ст. 16 КпН України).

Відповідно до чинного законодавства під спеціалізованими слід розуміти такі підпри­ємства, установи та організації, у статуті яких використання надр визначено як основний вид підприємницької діяльності.

Громадя­нам України, що бажають отримати у користування надра для здійснення підприємницької діяльності, наприклад для видобуван­ня корисних копалин, потрібно зареєструватися як суб'єкту під­приємницької діяльності.

У встановлених законодавством випадках надра можуть пере­даватися в користування іноземним юридичним особам і громадянам (ст. 13 КпН України). З метою задоволення своїх господар­ських і побутових потреб право користування надрами для видо­бування корисних копалин місцевого значення, торфу, прісних підземних вод тощо здійснюють власники землі та землекористу­вачі, але тільки в межах наданих їм земельних ділянок (ст. 23 КпН України).

Користування надрами на території України, її континенталь­ного шельфу і виключної (морської) економічної зони є платним. Плата справляється у вигляді платежів за користування надрами; відрахувань за геологорозвідувальні роботи за рахунок державного бюджету; збору за видачу спеціальних дозволів (ліцензій) та акциз­ного збору. Платежі можуть справлятися як разові внески або ре­гулярні платежі, що визначаються згідно з відповідними еколого-економічними розрахунками залежно від економіко-географічних умов і розміру ділянки надр, виду корисних копалин, тривалості робіт, від стану геологічного вивчення території та ступеня ризику.

Нормативи плати за користування надрами та порядок її справ­ляння встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Плата за користування надрами може вноситися як у вигляді грошових платежів, так і в натуральному вигляді (частина видобу­тої мінеральної сировини або іншої виробленої продукції, виконан­ня робіт чи надання інших послуг), крім радіоактивної сировини та продуктів її переробки, благородних металів, алмазів та коштовних каменів, матеріалів та послуг оборонно-військового характеру, а також інформації, що віднесена до державної таємниці (ст. 32 КпН України)^.

Date: 2015-09-02; view: 473; Нарушение авторских прав