Використання знака

Виключне право на товарний знак, яке набувається через його реєстрацію. можна визначити як право заборони іншим особам використовувати цей самий знак із комерційною метою. Що означає «із комерційною метою»? Можливі два варіанти. Найпростіший випадок порушення виключного права на товарний знак - це коли знак використовується іншим підприємством для товарів або послуг, подібних до тих,що і самого володільця. Це явне порушення, і немає потреби з'ясовувати, чи є в ньому випадку ризик обману споживачів.

Зазвичай вважають, що «використання» знака означає відтворення його на товарах або при наданні послуг, або при рекламуванні, продажу, імпорту товарів із незаконним використанням знака, або при пропозиції і наданні послуг під таким знаком. У деяких законах згадуються навіть підготовчі дії наприклад, накопичення на складах товарів для продажу.

Практично в усіх країнах визнається, що порушення має місце, коли використання товарного знака для аналогічних товарів уводить в оману споживача. Якщо споживач вважає, що товар чи послуга, на яких використано товарний знак, вироблені на підприємстві власника знака, то він уже введений в оману і, отже, володілець товарного знака вправі вимагати припинення такого використання.

Національні закони багатьох країн називають ще два випадки порушення прав на товарний знак: використання знака невідповідно до його статусу або не за призначенням.

Перший випадок стосується використання товарного знака, що охороняється, для абсолютно інших товарів чи послуг. Наприклад, якщо товарний знак «Кока-кола» використовується виробником джинсів і якщо при цьому складається враження, що запропонований товар підвищує репутацію «Кока-коли» як напою, який любить сучасна молодь, то це послужить на користь інтересам компанії «Кока-кола». І навряд чи варто стверджувати, що може виникнути плутанина стосовно походження джинсів, якщо виробник їх зазначить, що випустила їх не компанія «Кока-кола». Він тільки одержить прибуток, скориставшись репутацією товарного знака «Кока-кола», не вводячи споживача в оману.

Другий випадок стосується використання знака, що охороняється, в словниках, енциклопедіях або інших подібних виданнях. Тут також складається ситуація, коли відомі товарні знаки часом використовуються як назви продукту. Звичайно, таке використання не має комерційної мети і не вважається порушенням.

7.2. Право на фірмове (комерційне) найменування

Фірмове (комерційне) найменування - це будь-яка назва підприємства установи чи організації, що має статус юридичної особи, що дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших і не вводити в оману споживача щодо справжньої її діяльності.

Вимоги д о фірмових наймен у вань:

1. Назва має бути чіткою, короткою, такою, що легко сприймається і запам'ятовується.

2. Відповідність назви характеру діяльності певної фірми. Ця вимога в законодавстві зарубіжних країн дістала назву принцип «принцип істинності фірми». Не може бути визнана найменуванням фірми, що продає одяг, вироблений із вовни овець, наприклад, назва «Дарунки ланів».

3. Вимога щодо його оригінальності. Не може дістати правову охорону найменування, яке повторює уже використане або настільки схоже з ним, що їх легко сплутати. Найменування фірми має відрізнятися від інших подібних.

Нині спостерігається ситуація, коли різні підприємницькі структури із різними напрямами діяльності мають однакові або дуже схожі між собою найменування. Багато підприємців не знають про те, шо фірмове найменування має бути захищене чинним законодавством.

Користування одним і тим самим найменуванням різними підприємствами, організаціями, установами та іншими підприємницькими структурами може завдавати значні матеріальні і моральні збитки окремим користувачам одною і того самого найменування. Однак у ст. 489 ЦК України зазначається, «особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо не вводять в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та і (а б о) реалізовують, та послуг, які ними надаються». Отже, необхідною умовою для виникнення права інтелектуальної власності на одне й те саме комерційне іменування двох осіб має бути неприпустимість допущення помилки споживачів щодо вироблених ними товарів чи наданих послуг.

Фірмове найменування має своїм призначенням індивідуалізацію певного підприємства, організації чи установи, передусім виокремлення її підприємницької чи будь-якої іншої діяльності. Така індивідуалізація потрібна для акцентування пропаганди якісних ознак діяльності і збереження, розвитку та правової охорони фірмового найменування. Але мова йде про правову охорону фірмового найменування не як про самоціль, а як про захист ділової репутації фірми. її престижу, авторитету. Ділова репутація здобувається зусиллями цілого (великого чи малого) колективу, його розумінням потреб ринку, передусім споживачів, уміння організувати підприємницьку діяльність. Усе це спонукає користувача фірмового найменування оберігати свою назву, тобто престиж фірми і при цьому прагнення оберігати престиж фірми має два шляхи.

Перший - це заборона використовувати таке саме найменування іншим особам, тобто протидія неправомірному посяганню на престиж, ділову репутацію фірми.

Інший шлях полягає в тому, що фірма для підтримки і розвитку своєї ділової репутації має постійно піклуватися про свій авторитет - розвивати виробництво на якісно вищій технічній основі, використовувати енергоекономічні технології, поліпшувати якість продукції тощо. Використання фірмового найменування покладає на його користувача ряд важливих обов'язків щодо свого іміджу.

Індивідуалізація підприємства, організації чи установи засобом фірмового найменування зумовлює необхідність надання правової охорони такому найменуванню. Без правової охорони користування фірмовим найменуванням втрачає будь-який сенс, практичний резон. Але правова охорона фірмового найменування з боку держави може мати місце лише за наявності певних умов.

Передусім має бути докладно визначено, хто має право бути власником фірмового найменування (фірми). Сам об'єкт правової охорони – фірмове найменування (фірма) уже передбачає, що суб'єктом може бути будь-яка юридична особа, яка має постійне місцезнаходження на території України. Чи може бути суб'єктом права на фірмове найменування (фірму) фізична особа?

Питання небезспірне. Уявляється, що фірму може створити і фізична особа. Але носієм права на фірмове найменування все ж буде не фізична особа, а фірма, створена нею. При цьому не має значення кількість членів колективу цієї фірми. Він може складатися лише з однієї особи - засновника. У такому разі суб'єктом права на фірмове найменування буде фірмач-засновник - фізична особа.

Правова охорона комерційному найменуванню надається без обов'язкової державної реєстрації, а з моменту першого використання цього найменування. Тобто правова охорона комерційному найменуванню надається за фактом його використання. Для надання правової охорони не має значення, чи є комерційне найменування частиною торговельної марки. Проте відомості про комерційне найменування можуть вноситися до державних реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом.

Незважаючи на те, що ЦК надає комерційному найменуванню правову охорону за фактом його першого використання, все-таки краще, коли відомості про нього будуть занесені до державного реєстру.

Право попереднього ко р истування.

Воно полягає в тому, що фірма, яка користувалася найменуванням до його реєстрації іншою фірмою, зберігає право на його подальше використання. Право попереднього користування стосується всіх об'єктів промислової власності, а також фірмового найменування.

Особливістю охорони права інтелектуальної власності на комерційне найменування є визначення майнових прав інтелектуальної власності за ЦК. Стаття 490 ЦК не поділяє майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування на виключні і невиключні. Ця стаття проголошує, що майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найменування є:

• право використання комерційного найменування;

• право перешкоджати (невиключне) іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, а також забороняти таке використання:

•інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Право попереднього користування полягає в тому, що юридична особа яка користується фірмовим найменуванням і зареєструвала його в усталеному порядку, має виключне право на його використання. Це означає також, що власник фірмового найменування має право забороняти іншим особам використовувати це саме фірмове найменування.

Власник фірмового найменування наділений правом використовувати його в будь-який спосіб, що не суперечить закону. Так, фірмове найменування може бути використано на товарах, їх упаковці, в рекламі, проспектах, рахунках, друкованих виданнях, офіційних бланках, вивісках та іншій документації. Безумовно, фірмове найменування може використовуватись також при демонстрації товару на виставках, ярмарках, що проводяться на території України.

За міжнародною практикою фірмове найменування може також використовуватись власником у товарних знаках, які йому належать.

Використання зареєстрованого на ім'я певної юридичної особи фірмового найменування іншими юридичними особами без дозволу володільця не повинно допускатися. Здобута власником фірмового найменування ділова репутація в умовах ринкової економіки має досить високу ціну. За нею криється наполеглива праця колективу, в результаті якої досягнута висока якість товару, надання послуг, інші економічні показники. Винагорода за цей труд - великий попит товару, що виробляється підприємством під певним фірмовим найменуванням. Саме тому власнику фірмового найменування надається можливість розпоряджатися виключним правом на фірму на власний розсуд. Він має право передавати своє виключне право на використання фірмового найменування іншим особам за певну винагороду. Фірмове найменування має давати своєму власнику прибуток шляхом здачі його у своєрідний найом. Так. наприклад, вартість знака фірми «Холдинг-центр» на 1.01.93 р. становила 2 млн. 300 тис. доларів, Російської товарно-сировинної біржі 769 тис. російських рублів, Всеросійського банку – 14 мли. російських рублів. На жаль, даних про вартість знаків українських власників поки що немає.

Виключне право на використання фірмового найменування обмежується певними строками. Такою є міжнародна практика.

Чинність права на фірмове найменування припиняється у зв'язку з ліквідацією юридичної особи, відмовою від певного фірмового найменування.

Юридична особа, яка неправомірно використала чуже фірмове найменування (фірму), зобов'язана припинити його використання і відшкодувати потерпілому заподіяні збитки у повному обсязі.