Функції живої речовини

У 1928-1931рр. академік сформулював найважливіші біогеохімічні функції живої речовини:

– енергетична функція – пов’язана з накопиченням енергії в процесі фотосинтезу, передавання її по ланцюгу живлення та розсіюванням

– газова функція – це здатність змінювати і підтримувати певний газовий склад середовища проживання (більшість звичайних газів атмосфери – О2, СО2, Н2, СН4– мають біогенне походження).

– концентраційна функція – речовини сконцентровані завдяки діяльності живих істот (карбон – у вугіллі, торфі, нафті; Са – у вапні та інших речовинах);

– окисно-відновна функція – пов’язана з інтенсифікацією під впливом живої речовини процесів окиснення, завдяки збагаченню середовища киснем, так і відновлення, насамперед у тих випадках, коли відбувається розкладання живих речовин за дефіциту кисню (окиснення і відновлення Fe, Mn, S бактеріями);

– змінна функція, завдяки біохімічній та біогеохімічній діяльності людини;

– транспортна функція – пов’язана з перенесенням речовини та енергії в результаті активного руху організмів;

– деструктивна функція – це руйнування організмами та продуктами їх життєдіяльності, в тому числі і після смерті, як решток органічної речовини, так і косної речовини. Основний механізм пов’язаний з колообігом речовин;

– середовищеутворювальна функція – утворення середовища життя живих організмів;

– споживально-відтворювальна функція – визначає швидкість (інтенсивність) процесів життя живої речовини біосфери;

– розсіювальна функція – виявляється через трофічну і транспортну діяльність організмів та в процесі здійснення антропогенних ресурсних циклів;

– інформаційна функція – виражається в тому, що живі організми та їх співтовариства накопичують певну інформацію, закріплюють її в спадкових структурах і потім передають наступним поколінням.

Крім того, згідно вчення живій речовині притаманні і наступні функції:

– здатність швидко освоювати вільний простір;

– рух: пасивний – під дією гравітаційних сил тощо, активний – наприклад, проти течії води, сил гравітації, повітряного потоку;

– стійкість за життя і швидке розкладання після смерті;

– висока здатність пристосовуватись до різних умов тощо;

– надзвичайно велика швидкість перебігу реакцій в живій матерії, ніж в неживій;

– висока швидкість оновлення.