Ставки екологічного податку та їх класифікація

Слід зазначити, що розмір ставок екологічного податку збільшиться порівняно зі збором за забруднення НПС, що позитивно вплине на виконання податковим інструментом екологічної та фіскальної функції. Крім того, ставки податку будуть щорічно коригуватися з урахуванням індексів споживчих цін, індексів цін виробників промислової продукції.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря призводять до його забруднення, тобто до зміни складу і його властивостей у результат і надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища. У зв'язку з цим величина ставки податку залежить від ступеня впливу даної забруднюючої речовини на здоров'я населення та компонент п навколишнього природного середовища.

Ставки податку за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення встановлюються як фіксовані суми в гривнях за одиницю базі оподаткування (1 тонну). До прийняття Податкового кодексу ставки екологічного податку називалися нормативами збору за забруднення навколишньою природного середовища та встановлювалися відповідно до Постанови КМУ № 303 від 01.03.1999 р. «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору». У даній статті наведено ставки податку за викиди основних забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Наведемо таблицю порівняння нормативів збору за забруднення НПС та екологічного податку (див. табл. 1, 2).

Таблиця 1. Порівняння нормативів збору за забруднення НПС та ставок екологічного податку за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення

Таблиця 2. Порівняння нормативів збору за забруднення НПС та ставок екологічного податку за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення забруднюючих речовин (сполук), які не увійшли до пункту 257.1 та на які встановлено клас небезпечності

У середньому, збільшення ставки екологічного податку в ПКУ відбулося більше ніж у 15 разів порівняно з нормативом збору за забруднення НПС. З урахуванням індексації ставок збору - у 3,6 рази. Специфікою екологічного податку є те, що коригуючі коефіцієнти, які діяли до набрання чинності ПКУ, фактично включено в розмір базової ставки. З урахуванням цього ставка екологічного податку збільшилася у 1,21 рази.

Ставки екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення встановлено залежно від виду забруднюючої речовин.

Необхідно зазначити, що значна різниця в граничних ставках податку за вказаним об'єктом оподаткування є обґрунтованою, зважаючи на шкідливість та небезпечність для здоров'я населення речовин, для яких встановлено граничне значення ставок. Найбільшої шкоди організму людини завдає бенз(о)пірен, який навіть у невеликих кількостях здатний виявляти як мутагенну, так і канцерогенну дію на живі організми (людей, тварин тощо), що і визначило величину ставки податку за його викид в атмосферне повітря на рівні 1554343 грн за тонну.

Ставки екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення встановлено залежно від орієнтовного безпечного рівня впливу речовин (далі ОБРВ). ОБРВ визначається як максимальна концентрація забруднюючої речовини, яка визнається орієнтовно безпечною при дії на людину та встановлюється як тимчасовий гігієнічний норматив допустимого вмісту речовини в атмосферному повітрі населених пунктів. ОБРВ подані на основі короткочасних досліджень за відповідною методикою та починає діяти після затвердження Головним державним санітарним лікарем України на обмежений термін. Збільшення таких ставок аналогічне збільшенню ставок екологічного податку залежно від виду забруднюючої речовини.

Таблиця 3. Порівняння нормативів збору за забруднення НПС та ставок екологічного податку для забруднюючих речовин (сполук), які не увійшли до пункту 257.1 ПКУ та на які не встановлено клас небезпечності (крім двоокису вуглецю)

Окремо встановлено ставку екологічного податку за викиди двоокису вуглецю (СО2), вуглекислого газу на рівні 0,2 гривні за 1 тонну. Дана речовина є одним із парникових газів та основних чинників явища «парникового ефекту» і його включення до бази оподаткування є цілком обґрунтованим, зважаючи на ратифікацію Україною Кіотського протоколу, предметом якого є обмеження та зниження викидів парникових газів у 2008-2012 рр. усіма країнами, які його ратифікували. За точку відліку парникових газів був взятий 1990 рік. Згідно з протоколом для кожної країни встановлюється максимально припустима межа викидів.

У Звіті ООН з людського розвитку «Боротьба зі зміною клімату: людська солідарність в розділеному світі» однією з основних рекомендацій є оподаткування вуглецю як механізму зниження викидів парникових газів в атмосферу. Поступове підвищення податків на вуглець може стати впливовим інструментом для зміни структури стимулів для інвесторів. Поєднання податків з контролем над викидами має бути спрямованим на скорочення викидів до рівня 30 % до 2020 р.

Таким чином, запровадження ставок податку за викиди СО2, по-перше, відповідає вимогам Кіотського протоколу, по-друге, сприяє впровадженню інноваційних технологій щодо зменшення викидів парникових газів, по-третє відповідає практиці екологічного оподаткування розвинених країн світу.

Для забруднюючих речовин (сполук), на які не вставлено клас небезпечності та орієнтовнобезпечний рівень впливу (крім двоокису вуглецю), ставки встановлюються як за викиди забруднюючих речовин І класу небезпечності. Дана норма законодавства пов'язана з тим, що на сьогодні залишаються забруднюючі речовини та їх сполуки, для яких не вивчено властивості біологічного впливу на людину та компоненти навколишнього природного середовища, що зумовлює відсутність для них встановлених показників гранично допустимих концентрацій, орієнтовно-безпечних рівнів впливу та/чи класу небезпечності.

Ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин та парникових газів у повітря пересувними джерелами забруднення (а саме: транспортними засобами, рух яких супроводжується викидом в атмосферу забруднюючих речовин), встановлено з метою як реалізації національної екологічної політики стосовно заходів щодо обмеження забруднення атмосфери, так і для виконання міжнародних зобов'язань країни у зв'язку з ратифікацією Конвенції про транскордонне забруднення повітря на великі відстані. Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі і Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату (у тому числі Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату) (див. табл. 4).

Важливим завданням вказаних документів є оподаткування обсягів викидів забруднюючих речовин та парникових газів у повітря від використання транспортних засобів.

Зважаючи на це, оподаткування викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення є цілком обґрунтованим з погляду на суттєві збитки навколишньому середовищу, які завдає використання палива.

Ставки податку диференційовані залежно від виду палива та йото впливу на навколишнє природне середовище.

Ставки податку за скиди у водні об'єкти забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення встановлюються як фіксовані суми в гривнях за одиницю бази оподаткування (1 тонну забруднюючих речовин, що надходять у водні об'єкти від водокористувача). До прийняття ПКУ ставки екологічного податку називалися нормативами збору за забруднення навколишнього природного середовища та встановлювалися відповідно до Постанови КМУ № 303 від 01.03.1999 р. «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору».

Таблиця 4. Порівняння нормативів збору за забруднення НПС та ставок екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива

Таблиця 5. Порівняння нормативів збору за забруднення НПС та ставок екологічного податку за скиди окремих забруднюючих речовин у водні об’єкти

Таблиця 6. Порівняння нормативів збору за забруднення НПС та ставок екологічного податку за скиди у водні об'єкти забруднюючих речовин, які не увійшли у табл. 4 та на які встановлено гранично допустиму концентрацію або орієнтовно безпечний рівень впливу

Величина ставки податку залежить від ступеня впливу даної забруднюючої речовини на здоров'я населення та компоненти навколишнього природного середовища (див. табл. 5, 6). Ставки встановлюються за видами забруднюючих речовин. Для речовин, які не увійшли до переліку видів у ст. 245.1 за гранично допустимою концентрацією або орієнтовно безпечним рівнем впливу. Наведемо визначення термінів так, гранично допустима концентрація (ГДК) речовинну воді - це встановлений рівень концентрації речовини уводі, вище якого вода вважається непридатною для конкретних цілей водокористування. Орієнтовний безпечний рівень впливу речовин (ОБРВ) - це максимальна концентрація забруднюючої речовини, яка визнається орієнтовно безпечною при скиді у водний об'єкт зворотних вод та приймається як тимчасовий гігієнічний норматив допустимого вмісту речовини у воді водних об'єктів.

За скиди забруднюючих речовин, на які не встановлено ГДК або ОБРВ, застосовуються ставки податку за найменшою величиною гранично допустимої концентрації.

За скиди забруднюючих речовин у ставки та озера застосовується підвищуючий коефіцієнт до ставки - 1,5 (відповідно до пункту 245.4 ПК України). Дана норма законодавства зумовлена тим, що озера та ставки є закритими і тому відновлення (самоочищення) води водойм здійснюється повільніше.

Ставки податку встановлюються за обсяги відходів за класами небезпеки та видами в тоннах та одиницях приладів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах. Доцільним є навести визначення деяких термінів. Небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують від виробника відходів спеціальних методів і засобів поводження з ними. Виробником відходів називається фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів. Ставки податку за розміщення відходів наведені в табл. 7.

Усі небезпечні відходи за ступенем їх шкідливого виливу па навколишнє природне середовище та на життя і здоров'я людини відповідно до переліку небезпечних властивостей поділяються на класи і підлягають обліку. Відповідний клас відходів визначається виробником відходів відповідно до нормативно-правових актів, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України.

І клас - це надзвичайно небезпечні відходи обладнання та прилади, що містять ртуть, елементи з іонізуючим випромінюванням, люмінесцентні лампи і непридатні для застосування отрутохімікати та пестициди (до вказаного класу небезпеки також належать відходи, на які не встановлено клас небезпеки); II клас - високонебезпечні відходи, до яких можуть бути віднесені відпрацьовані масла та мастила технічні та гідравлічні, нафтошлами, розчинники органічні відпрацьовані; III клас - помірно небезпечні відходи, до яких можуть бути віднесені акумулятори, медичний фіксаж, відпрацьовані фарби, плати зіпсовані, смоли зіпсовані, пил полірувальних кругів; IV клас - малонебезпечні відходи, до яких можуть бути віднесені автошини, побутове сміття, дефекат, сироватка, маслянка, склобій, тара, відходи деревини, а також малонебезнечні нетоксичні відходи гірничодобувної промисловості.

Зберігання небезпечних відходів на території підприємств, установ, організацій суб'єктів господарської діяльності здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Підприємства, установи та організації - суб'єкти господарської діяльності, на території яких зберігаються небезпечні відходи, належать, відповідно до закону, до об'єктів підвищеної небезпеки.

Таблиця 7. Порівняння нормативів збору за забруднення НПС та ставок екологічного податку за розміщення відходів, які встановлюються залежно від класу небезпеки та рівня небезпечності відходів

Відповідальність суб'єкта господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об'єкт поводження з небезпечними відходами, за шкоду, яка може бути заподіяна аваріями на таких об'єктах життю, здоров'ю, майну фізичних та/або юридичних осіб, підлягає обов'язковому страхуванню відповідно до чинного законодавства.

Ставки екологічного податку за наступними складовими бази оподаткування: обсяг радіоактивних відходів, які тимчасово зберігаються їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк за категоріями активності та видами, вартість джерел іонізуючого випромінювання, обсяги електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій) (табл. 8.). залишилися на рівні нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, що є обґрунтованим зважаючи на те, що базу оподаткування щодо вказаних складових було розширено з 1 квітня 2009 р. і досі невідомо дієвість запроваджених ставок.

Ставка податку за утворення радіоактивних відходів виробниками електричної енергії експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій) становить 0,0063 гривні у розрахунку на 1 кВт год виробленої електричної енергії.

Таблиця 8. Ставки податку за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк

Таблиця 9. Коригуючий коефіцієнт, який встановлюється для експлуатуючих організацій ядерних установок (атомних електростанцій) залежно від активності радіоактивних відходів