Профілактика злочинів проти довкілля

Спеціальні заходи попередження:

- удосконалення контролю за екологічно значимою поведінкою, включаючи дотримання кримінально-правових заборон;

- інформування відповідних інстанцій (адресатів) про виявленні факти екологічних правопорушень та обставини, що їм сприяють;

- встановлення спеціальних режимів природокористування;

- нормативна заборона здійснення певних екологічно шкідливих дій тощо.

Об’єкти спеціальної профілактики: окремі природні комплекси, території, водойми, атмосферне повітря, тваринний світ, лісові масиви тощо.

Суб’єкти – правоохоронні органи, природоохоронні інспекції, грмадські організації, відомчі органи контролю тощо.

Напрями державної політики щодо екологічної безпеки України:

1. попередження та мінімізація наслідків надзвичайних ситуацій за існуючих (чи повільно змінюваних) технологій виробництва і технічної бази з урахуванням ризику виникнення таких ситуацій (розрахований на 10 років).

2. перехід на нові технології, джерела енергії і сировини, яке істотно змінюють вплив господарської діяльності на навколишнє середовище, різко знижують ймовірність виникнення техногенних надзвичайних ситуацій (розрахований на 20-30 років).

3. розв’язання таких стратегічних проблем: перехід економіки на відновлювальні джерела енергії; використання біомаси для переважної більшості продуктів хімічного виробництва; відмові від виробництв, які забруднюють природнє середовище або є екологічно небезпечними (розраховано на 30-40 років).

Висновки:

1.Екологічні злочини – це передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння, що посягають на навколишнє середовище чи його окремі сфери (повітря, землю, надра, води, флору і фауну). До них належать: незаконне заняття

2. В структурі екологічних злочинів велику частку складають порушення правил риболовства (35-45%); незаконне полювання (25-35%); забруднення водойм і повітря (10%) та лісопорушення (8-10%).

3. Екологічна злочинність – це сукупність злочинів, що посягають на екологічну безпеку, та опосередковано на життя і здоров”я людей.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Токарев А.Ф. Основные понятия криминологии.- М., 1989

2. Зелінський А.Ф. Кримінологія, - Х., 2000

3. Семаков Г.Є. Криминология, - К., 1999

4. Джужа О.М. Курс кримінології. Підручник в 2-х томах, - К., 2001

5. Сахаров А.Б. Учение о личности преступника и его значение в профилактической деятельности ОВД. – М., 1984

6. Долгова А.И. Преступность и общество, - М., 1992

7. Карпец И.И. Преступность: илюзии и реальность, - М., 1992

8. Дяньшин И.Н. Преступность: понятие и общая характеристика, причины и условия., - К., 1998