Методи і способи проведення екоаудиту

У процесі екоаудиту можуть використовуватись такі методи і способи контролю, як спостереження, огляд, опитування, анкетування, тестування, документальна перевірка, контрольні заміри, підрахунок, лабораторний аналіз, економічний аналіз, оцінка, запит, моделювання, вибіркова перевірка, узагальнення.

Екологічний аудит не слід ототожнювати з аудитом звіту з екологічної діяльності (або окремих складових звітності) підприємства.

Друге важливе питання (напрямок) розвитку екологічного аудиту в Україні - врахування екологічних аспектів при аудиті фінансової звітності. Це зумовлено тим, що не відображення цих аспектів значно викривлює показники звітів та вводить в оману користувачів інформації.

Аудитор самостійно приймає рішення про суттєвість впливу екологічних питань на фінансову звітність клієнта та необхідність виконання додаткових спеціальних процедур. При цьому слід керуватись рекомендаціями міжнародного стандарту аудиту (МСА) 1010 "Розгляд питань, пов'язаних з охороною довкілля, при аудиторській перевірці фінансової звітності", оскільки аналогічного національного нормативу не прийнято.

Вивчення положень МСА 1010, а також зарубіжного та вітчизняного досвіду аудиторського контролю з екологічних питань у фінансовій звітності господарюючих суб'єктів дає підставу зробити висновок, що основними напрямами зазначеної перевірки є:

· контроль за дотриманням підприємством чинного законодавства в екологічній сфері;

· оцінка ризику аудиторської перевірки, пов'язаного з екологічними питаннями, та переоцінка загального аудиторського ризику;

· контроль за роботою і документацією екоменеджерів та внутрішніх екоаудиторів підприємства;

· оцінка екологічних зобов'язань підприємства і контроль за повнотою їх відображення у звітності;

· контроль за правильністю визначення підприємством платежів за лімітне та понадлімітне забруднення навколишнього середовища;

· перевірка наявності й сплати екологічних штрафів та інших санкцій;

· контроль за повнотою та достатністю фінансування заходів щодо підтримки екологічної безпеки підприємства на необхідному рівні фактичних витрат на охорону навколишнього середовища;

· перевірка розрахунку витрат на зниження рівня екологічної небезпеки;

· вивчення внутрішньої політики підприємства-клієнта з питань екології;

· оцінка впливу екологічних проблем на безперервність діяльності підприємства та можливість його подальшого функціонування у найближчому майбутньому;

· отримання інформації від юриста про наявність претензій та судових позовів, пов'язаних з екологічними питаннями;

· перевірка правильності розрахунку та повноти сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та інших обов'язкових екоплатежів;

· перевірка наявності у підприємства екологічних ліцензій (дозволів) на ті види діяльності, які визначено чинним законодавством;

· контроль за повнотою розкриття необхідної інформації з екологічних питань у Примітках до фінансової звітності.

Для здійснення аудиторської перевірки за зазначеними напрямами потрібна надійна інформаційна база, неодмінною умовою якісного та повного формування якої є облік природоохоронної діяльності підприємства. На жаль, жоден із чинних нормативних документів з питань обліку в Україні не висвітлює цієї проблеми.

У випадку коли аудитор вважає, що екологічні питання суттєво впливають на складання підприємством-клієнтом фінансової звітності, необхідно виконати ряд додаткових процедур, спрямованих на перевірку екологічних аспектів, а також враховувати певні особливості застосування деяких міжнародних стандартів аудиту, зокрема, 310 "Знання бізнесу", 400 "Оцінка ризиків та система внутрішнього контролю", 250 "Врахування законів та нормативних актів при аудиті фінансової звітності".

При вивченні бізнесу клієнта та загальному ознайомленні з його діяльністю аудитор повинен виявити господарські операції або події, які пов'язані з екологічними питаннями і можуть суттєво вплинути на фінансову звітність й обсяг аудиторських процедур.

Ризик контролю збільшуватиметься, якщо за наявності екологічних аспектів діяльності підприємство не має внутрішнього контролю і аудиту, не веде окремого бухгалтерського обліку екологічних витрат і зобов'язань; спеціалісти з екопитань не мають достатньої кваліфікації та досвіду.

До ознак, які свідчать, що на підприємстві склався досить високий рівень екологічного ризику, належать такі:

¨ наявність звітів, підготовлених екологами-спеціалістами, внутрішніми аудиторами або екологічними аудиторами, в яких зазначено про екологічні проблеми;

¨ порушення законів та нормативних документів з охорони навколишнього середовища, про які зазначено у звітах контролюючих органів;

¨ включення назви суб'єкта до офіційного реєстру або графіку з усунення певного виду забруднення;

¨ коментарі в пресі про підприємство та ставлення керівників підприємства до основних екологічних питань;

¨ коментарі про екологічні питання у кореспонденції юристів;

¨ докази купівлі незвичайних з урахуванням бізнесу клієнта товарів та послуг, пов'язаних з екологічними питаннями;

¨ збільшені або незвичайні гонорари юристам чи екологам-консультантам, або виплати штрафів у результаті порушення екологічних законів та нормативних документів.

За таких умов аудитор здійснює додаткові процедури (перевірки по суті), які можуть включати опитування та анкетування керівництва підприємства та співробітників, відповідальних за підготовку фінансової звітності; вивчає протоколи засідань ради директорів та інших підрозділів підприємства, які розглядали екологічні питання; аналізує екологічні звіти та звіти внутрішніх аудиторів; за необхідності залучає експерта з екології. Крім того, аудитор повинен отримати від керівництва підприємства письмове підтвердження того, що воно розглянуло (врахувало) вплив екологічних питань на фінансову звітність та, що керівництво:

- не знає про будь-які зобов'язання та умовні події, що виникли в результаті екологічних питань, у тому числі через незаконні або, можливо, неправомірні дії;

- екологічні питання, які можуть призвести до суттєвого знецінення активів;

- або якщо керівництво знає про існування таких питань, то повинна бути подана заява про те, що керівництво повідомило аудиторові усі факти щодо цих питань.

Аудитор повинен приділити належну увагу оцінці впливу екологічних питань на:

консолідовану звітність (з цією метою він повинен отримати достовірну інформацію від аудиторів дочірніх компаній та філій щодо правильності відображення екологічних аспектів у перевірених ними фінансових звітах та зробити узагальнення);

довгострокові інвестиції (зміну їх оцінки під впливом екологічних питань);

необоротні активи такі, як земля, основні засоби (у більшості випадків відбувається знецінення активів під впливом екологічних питань внаслідок зміни умов їх експлуатації);

зобов'язання та резерви, відображені в балансі (як правило, вони збільшуються під впливом екологічних чинників;

суттєва проблема - правильність їх оцінки, оскільки їх величина часто є приблизною, а її розрахунок грунтується на припущеннях, а не на реальних даних).

Згідно зі ст. 49 Закону N 1264-XII (1264-12) в Україні здійснюється добровільне і обов'язкове страхування на випадок шкоди, заподіяної внаслідок забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. У зв'язку з цим аудитор повинен отримати дані про існуючий (або раніше чинний) страховий поліс підприємства щодо страхового покриття екологічних ризиків його діяльності, перевірити правильність страхових платежів та розрахунків, а також чи повністю покриває страховка екологічні ризики.

Слід наголосити, що всю відповідальність за адекватність й повноту розкриття інформації про екологічні питання у фінансовій звітності несе керівництво підприємства, а не аудитор, який цю звітність перевіряє. Якщо аудитор має докази неправильного відображення екологічних аспектів у звітності відповідно до чинних стандартів, то залежно від суттєвості викривлення даних він надає один із варіантів модифікованого аудиторського висновку.

2. Аудит сировини та готової продукції на ТОВ «Київський завод солодових екстрактів»

Date: 2015-09-02; view: 385; Нарушение авторских прав