Екологія – наука про навколишнє середовище, його живі і неживі компоненти, взаємозв’язки та взаємодію між цими компонентами

Сучасна екологія по суті розчленована на чотири взаємопов’язані, але до певної міри самостійні розділи, що логічно виходять один з одного. Це факторіальна екологія, або аутоекологія ( екологія особини, виду), що досліджує взаємовідносини представників певного виду з навколишнім середовищем, вплив середовища на морфологію, фізіологію, поведінку організмів; демекологія – вивчає популяції та їхній взаємозв’язок між собою та довкіллям; синекологія – розглядає закономірності співіснування організмів, їх угруповань у зв’язку одне з одним й умовами існування; соціоекологія – вивчає взаємодію людини та біосфери й місце людського суспільства в природі. Біосферологія або глобальна екологія вивчає біосферу як єдине ціле, з’ясовує закономірності взаємовідносин усіх живих систем на землі, прогнозує стан і зміни біосфери.

К.М.Ситник та М.І.Будико (1992) розділяють екологію на три частини:

- загальна екологія, що вивчає основні закономірності функціонування екологічних систем;

- глобальна екологія, що вивчає біосферу в цілому;

- прикладна екологія, що вивчає взаємовідносини живих організмів із середовищем.

За думкою Г.Білявського та М.Падуна в екології існує п’ять основних блоків: а) біоекологія; б) геоекологія; в) техноекологія; г) соціоекологія; д) космічна екологія.

Основні завдання екології:

1. Вивчення закономірностей існування, функціонування та формування біологічних систем усіх рівнів.

2. Розкриття місця і ролі людини, цивілізації в існуванні екосфери планети Земля з позицій екологічних законів.

3. Екологізація свідомості людей: формування нової ідеології, спрямованої на екологізацію економіки, виробництва, політики, освіти.

4. Прогноз динаміки біосфери в часі і просторі.

5. Розробка прогнозів змін біосфери і стану оточуючого людину середовища при різних сценаріях економічного та соціального розвитку людства.

6. Всеохоплююча діагностика стану природи планети і її ресурсів; визначення порогу витривалості біосфери по відношенню до антропогенного навантаження;

7. Збереження здатності біосфери до саморегулювання і самовідновлення з урахуванням основних екологічних законів.

8. Розробка заходів і принципів господарювання для зменшення тиску людського суспільства на біосферу.

9. Формування такої стратегії поведінки людського суспільства, такої економіки і таких технологій, котрі приведуть масштаби і характер господарської діяльності у відповідність з екологічною витривалістю природи і зупинять глобальну екологічну кризу.

Методи екології:

1. Польові спостереження, які дозволяють отримати конкретні відомості про стан навколишнього середовища, живих організмів та їх видів, популяцій, екосистем і.т.д.

2. Експерименти в природних умовах, які дозволяють моделювати ту чи іншу ситуацію, наслідки її розвитку для конкретного угрупування організмів.

3. Математичне моделювання процесів і ситуацій, що зустрічаються в популяціях і в біоценозах за допомогою комп’ютерної техніки. Це дозволяє здійснювати цілісну оцінку процесів і явищ, що вивчається, прогнозувати можливий розвиток подій екосистем.

3.