Функції ЦБ

ЦБ виконує наступні основні функції:

• функцію емісійного центру — укладається в тому, що Центральний банк має монопольне право на випуск банкнот. Обсяги емісії готівки регулюються Банком з розрахунком загальних витрат його грошово-кредитної політики. Сам випуск готівки здійснюється шляхом продажу банкнот і монет комерційним банкам в обмін на їхні резерви в Центральному банку.

Значення функції емісійного центру трохи знижене, тому що банкноти становлять незначну частину грошової маси промислово розвинених країн. Однак банкнотна емісія як і раніше необхідна для платежів у роздрібній торгівлі. Чим вище частка обігу в країні, тем вище значення банківської емісії;

• функцію "банку банків". Особлива роль Центрального банку в кредитній системі полягає також у тому, що головними його клієнтами є не торгово-промислові підприємства й населення, а кредитні установи, в основному комерційні банки. Комерційні банки виступають посередниками междуэкономикой і Центральним банком.

Обслуговування комерційних банків по пасивних операціях укладається в тому, що для забезпечення своєї ліквідності банки зберігають у Центральному банку частина своїх коштів у вигляді касових резервів. У більшості країн комерційні банки зобов'язано зберігати частина своїх касових резервів у Центральному банку. Такі резерви називаються обов'язковими банківськими резервами. Центральний банк є для комерційних банків кредитором останньої інстанції. Він здійснює кредитування комерційних банків у вигляді переобліку векселів, а також перезастави їх цінних паперів; • функцію банку уряду. Незалежно від приналежності капіталу Центральний банк тісно пов'язаний з державою. Центральний банк виступає головним банкіром держави й радником уряду по фінансових і монетарних проблемах.

Казначейство зберігає свої вільні кошти на поточних рахунках у Центральному банку, які воно використовує для своїх видатків. При цьому казначейство розплачується зі своїми постачальниками чеками на Центральний банк. Разом з тим Центральний банк, користуючись безпроцентно вільними коштами казначейства, виконує безкоштовно для нього операції по виконанню бюджету. Так, з доручення казначейства Центральний банк ухвалює податкові платежі, які зараховують на його поточний рахунок. В умовах дефіциту державного бюджету підсилюється функція кредитування держави й керування державним боргом. Керування державним боргом здійснюється за допомогою операцій Центрального банку по розміщенню й погашенню позик, організації виплат доходів по них.

Центральний банк використовує наступні методи керування державним боргом:

• купує або продає державні зобов'язання з метою впливу на їхні курси й прибутковість;

• змінює умови продажу державних зобов'язань;

• різними способами підвищує привабливість державних зобов'язань для приватних інвесторів;

• функцію валютного центру. Історично зложилося, що для забезпечення банкнотної емісії в центральних банках були зосереджені

золотовалютні резерви. Вони зберігаються як гарантийноострахові фонди для міжнародних платежів і для підтримки курсів національних валют. Від імені уряду Центральний банк регулює резерви іноземної валюти й золота, є традиційним хоронителем золото-валютних резервів. Він здійснює валютне регулювання шляхом облікової політики й балансів, бере участь в операціях світового ринку позичкових капіталів. Як правило, Центральний банк представляє свою країну в міжнародних і регіональних валютно-фінансових установах;

• функцію грошово-кредитного регулювання, яка на сучасному етапі є найважливішою функцією Центрального банку. Центральний банк — основний провідник грошово-кредитного регулювання економіки, що є складовою частиною економічної політики уряду. Головними цілями грошово-кредитної політики є: досягнення стабільного економічного росту, зниження безробіття й інфляції, вирівнювання платіжного балансу;

• функцію випуску державних цінних паперів. Центральний банк визначає умови їх випуску й місце розміщення. Операції з державними цінними паперами дозволяють:

• забезпечити ринкове фінансування бюджетного дефіциту; сприяти проведенню ефективної грошової політики;

• забезпечити фундамент, на якім будуть розвиватися всі інші елементи ринку капіталу.