Завдання № 2

Працюючи охоронцем фірми, Кримчак вступив у змову з Мамчуром та Нетребою з метою вчинити викрадення майна. Для цього Кримчак впустив до приміщення, яке він охороняв, Мамчуру та Нетребу, котрі викрали майна на суму 12500 грн., яким пізніше поділилися з Кримчак. Щоб імітувати розбійний напад на нього, Кримчак розбив Шибку квартирки, а потім по телефону повідомив чергову частину міліції про нібито вчинений на нього розбійний напад і викрадення майна.

Література: [1-2; 23-26; 28-29; 45;47-48;49-52;145-188;214-215]

Тема 19. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку

Питання до семінарського заняття:

1. Поняття злочиніву сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку.

2. Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку. Предмет злочину. Форми вчинення злочину. Істотна шкода. Суб’єкт злочину.

3. Викрадення, привласнення, вимагання комп’ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем. Способи викрадання комп’ютерної інформації або заволодіння нею. Істотна шкода. Суб’єкт злочину.

4. Порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислюваних систем. Технічний захист комп’ютерної інформації. Суб’єкт злочину.

Питання для самоконтролю знань студентів, підготовки рефератів:

1. Поняття злочиніву сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку.

2. Незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку.

3. Предмет злочину. Форми вчинення злочину. Істотна шкода. Суб’єкт злочину.

4. Викрадення, привласнення, вимагання комп’ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем.

5. Способи викрадання комп’ютерної інформації або заволодіння нею. Істотна шкода. Суб’єкт злочину.

6. Порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислюваних систем.

7. Технічний захист комп’ютерної інформації. Суб’єкт злочину.

Література: [1-2; 23-26; 28-29; 45;47-48;49-52;145-188;214-215]

Тема 20. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)

Питання до семінарського заняття:

1. Поняття та вибір військових злочинів.

2. Злочини проти порядку підлеглості і військові злочини.

а) непокора; аналіз складу; б) невиконання наказу, аналіз складу.

3. Злочини проти порядку несення військової служби.

а) самовільне залишення військової частини або місця служби;

б) дезертирство, його відмежування від самовільного залишення військової частини або місця служби.

Література: [1-2;26;120-122; 145-188;214-215]

Тема 21. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

Питання для самоконтролю знань студентів, підготовки рефератів:

1. Поняття і види злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

2. Злочини проти миру.

3. Злочини проти безпеки людства.

4. Злочини проти міжнародного правопорядку

Література: [1-2;26;120-122;133-145 145-188;214-215]

6. Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів

6.1. Рекомендації для самостійної роботи студентів

Найсуттєвішою формою пошуку необхідного і додаткового матеріалу за дисципліною «Кримінальне право» з метою доопрацювання знань, отриманих під час лекцій, є самостійна робота студентів. Саме опанування та з’ясування студентом рекомендованої літератури створює широкі можливості детального засвоєння даної дисципліни.

Враховуючи той факт, що вивчення дисципліни передбачає кропітку роботу та змістовне обговорення питань на семінарських заняттях, саме під час самостійної роботи студент поглиблює розуміння проблем, активізує самостійний пошук, систематизує накопичений досвід аналітико-синтетичної роботи, закладає підстави якісної підготовки доповідей, повідомлень, рефератів як за власними інтересами, так і за завданням викладача.

Саме самостійна робота набуває все більшого значення й актуальності сьогодні, оскільки обсяг навчального матеріалу з правознавства досить значний, і не все можна встигнути розглянути під час аудиторних занять. Отже, правильна організація власної самостійної роботи з боку студента є важливою запорукою успішного навчання і ефективного засвоєння ним знань.

Метою самостійної роботи є вироблення навичок опрацювання нормативно-правових актів, спеціальної літератури та інших матеріалів, необхідних для належного засвоєння предмета навчальної дисципліни, а також для розвитку сталих умінь до самостійного вивчення і викладання одержаної інформації.

Самостійна робота є основним засобом засвоєння студентом навчального матеріалу в час, вільний від обов'язкових навчальних занять, без участі викладача. Лише у ході самостійної роботи студент має можливість розвинути пізнавальні та виконавчі здібності, пам'ять, самостійне мислення, наполегливість і, головне, виробити вміння самостійного здобуття знань.

Самостійна робота студентів переважно полягає в підготовці до семінарських занять: повторення лекційного матеріалу, складання оглядів і публікацій, що відображають точку зору вчених різних правових шкіл і напрямів на проблему, які її вивчають, надрукованих в різноманітних засобах масової інформації та спеціалізованих виданнях.

Форми самостійної роботи студентів визначаються змістом учбової дисципліни, ступенем підготовленості студентів.

Ця робота включає:

1) самостійне вивчення джерел, у тому числі нормативно-правових актів і практики їх застосування;

2) розв’язання правових задач;

3) підготовку до поточного контролю;

4) підготовку до заліку.

Для організації самостійної роботи необхідні наступні умови:

· готовність студентів до самостійної праці;

· мотивація отримання знань;

· наявність і доступність всього необхідного навчально-методичного і довідкового матеріалу;

· система регулярного контролю якості виконаної самостійної роботи;

· консультаційна допомога викладача.

Складовими критеріями оцінки доповіді є:

1. повнота розкриття теми;

2. культура оформлення роботи;

3. вміння спілкуватися з аудиторією (надання інформації усно).

Для якісної підготовки до семінарських занять за кожною темою студентові потрібно:

1. засвоїти лекційний матеріал;

2. ознайомитися з планом семінару та рекомендованою літературою до нього;

3. при необхідності отримати консультації викладача з питань, що стосуються доповідей та рефератів;

4. використовувати навчально-науковий потенціал бібліотек ДонДУУ та інших наукових установ.

При виконанні юридичного аналізу конкретних видів злочину студент зобов’язаний:

1. Привесті текст диспозиції КК. Зазначиті в якій главі Особливої частини КК вона розташована.

2. Візначиті суспільну небезпеку даного виду злочину.

3. Дати юридичне поняття (склад) даного злочину (мислено розкласти досліджуваний злочин на складові частини – елементи складу злочину і детально досліджувати кожний елемент самостійно). Як-от:

1. Об’єкт злочину (чому злочин заподіює, здатен заподіяти) шкода:

· визначити родовий об’єкт;

· дати характеристику безпосередньому об’єкту;

· якщо обов’язковою ознакою даного складу злочину є предмет замаху, то дати йому характеристику.

2. З об’єктивної сторони:

· розкрити зміст суспільно небезпечної і протиправної дії (бездіяльності);

· визначити, чи зв’язує законодавець кримінальну відповідальність за цю дію (бездіяльність) із визначеним суспільно небезпечним наслідком або визнає злочин закінченним у момент завершення дії (бездіяльності), незалежно від наступу шкідливого результату (формальний або матеріальний склад злочину);

· якщо склад злочину матеріальний, то потрібно розкрити зміст суспільно небезпечного наслідку і зазначити причинний зв’язок як необхідні (обов’язкові) ознаки об’єктивної сторони злочину;

· визначити, чи не зв’язує законодавець, відповідно до диспозиції статті, криінальну відповідальність за протиправну дію (бездіяльністі) із визначенним методом його вчинення, або засобом, або обстановкою.

3. З суб’єктивної сторони:

· визначити з якою формою вини (умисел ст. 8 КК або необережність ст. 9 КК) встановлює законодавець кримінальну відповідальність за суспільно небезпечну протиправну поведінку, описану в диспозиції статті;

· розкрити зміст вини, тобто охарактеризувати відношення суб’єкта до суспільно небезпечної поведінки і діяння з точки зору інтелектуального та вольового моментів;

· визначити мотив і мету злочину та їхній вплив на кваліфікацію злочину.

4. Даті характеристику суб’єкта злочину:

· зазначити, що кримінальну відповідальність може нести тільки людина – фізична особа, осудна (ст.11 КК), вік з якого настає кримінальна відповідальність (ст. 10 КК). Визначити, чи не вбачає законодавець у складі злочину спеціального суб’єкта.

Усвідомити які ознаки (обставини) утворять кваліфікований вид досліджуваного складу злочину і як слід їх розуміти.

Даті відмінність досліджуваного складу злочину від подібного з ним.

Під час самостійної роботи передбачається підготовка відповідей на контрольно-перевірочні питання, питання для самостійного опрацювання, складення рефератів, вирішення студентами практичних завдань, вивчення основних питань для підготовки до підсумкового контролю.

Підготовка відповідей на контрольно-перевірочні питання передбачає вивчення літературних та нормативних джерел, запропонованих в планах семінарських та практичних занять або підібраних студентом самостійно, складання плану відповіді та викладення основного змісту в зошиті.

Відповідь на питання для самостійного вивчення може бути викладена також і у науковій доповіді, яку студент зробить на аудиторному занятті. Вирішення студентами практичних завдань передбачає розв’язання задач, викладених в планах семінарських занять.

В робочій програмі наводиться тематичний план, перелік основних і додаткових нормативних та літературних джерел, назви тем та контрольно-перевірочні питання, завдання для проведення практичних занять з вказівками для самостійної підготовки до них і питаннями для самоконтролю.

Студентам рекомендується звертати особливу увагу на ті норми права та законодавства, якими вони будуть керуватися в своїй наступній діяльності.

Дані методичні рекомендації передбачають теми для самостійного вивчення та її короткий зміст, питання для самоконтролю, контрольні завдання, задачи, перевірочні тести та список рекомендованої літератури, яка застосовується при вивченні цих тем.

Відповідно до вимог КМСОНП в ДонДУУ значну увагу студентам необхідно звернути на наступне:

· наявність конспекту лекцій з усіма темами, що розглядалися на лекційних заняттях, виступи на семінарських заняттях, належне та своєчасне виконання індивідуальних завдань для самостійної роботи, своєю чергою, є основною умовою для отримання необхідної мінімальної кількості балів (50) для допуску до заліку;

Індивідуальні завдання для самостійної роботи (тему есе) отримує кожен студент, виходячи зі свого порядкового номеру в навчальному журналі групи.

Завдання для самостійної підготовки мають виконуватися студентами на окремих аркушах формату А4, інтервал – 1,5, кегль – 14, шрифт - Times New Roman, загальний обсяг роботи – до 20 сторінок. На останньому аркуші необхідно зазначити загальний список літератури.

*Приклад оформлення титульного аркушу наведено у додатках.

У випадку, якщо на певну тему не відведено лекційного та семінарського заняття, студент має опрацювати її самостійно, оскільки для опанування всіх питань курсу та успішного складання екзамену студентом має бути здійснено самостійну підготовку за всіма наведеними завданнями.

Самостійна робота студентів враховується при складанні заліку.

В ході самостійної роботи над конкретною темою студент повинен:

- ознайомитися з рекомендованою літературою, нормами чинного законодавства, стосовно вказаної теми;

- законспектувати основні положення проблем теми;

- вивчити та засвоїти рекомендований матеріал з метою застосування його в подальшому вивченні дисципліни і майбутній діяльності;

- для контролю потрібно самостійно відповісти на контрольні питання та виконати завдання.

Самостійна робота студентів перевіряється викладачем за допомогою опитувань на семінарських заняттях, виконанням аудиторних контрольних робіт, написання рефератів, а також при підсумковому контролі. Поточний та підсумковий контроль знань студентів може здійснюватися за допомогою тестів та самостiйних робіт.

Основні питання для підготовки до підсумкового контролю – це питання, які виносяться на залік. Їм необхідно приділити підвищену увагу, визначитись з тими питаннями, засвоєння яких викликає певні складнощі або студент не може самостійно знайти відповідь взагалі. В таких випадках необхідно звернутися до викладача для отримання додаткової консультації.

Самостійній контроль знань передбачає відповіді на питання для самостійного контролю, а також розв’язання тестових завдань.

Основними засобами контролю самостійного вивчення студентами матеріалів всіх змістових модулів є експрес-опитування і опитування за питаннями семінарських занять, оцінювання підготовлених студентами рефератів, тематичних повідомлень, перевірка опрацювання навчального матеріалу за пропущені аудиторні заняття.

6.2. Рекомендації з виконання тестів

Розв’язання тестів дозволяє студентові більш повно засвоїти навчальний матеріал, оцінити свої знання по дисципліні, і виявити пробіли, сприяє розвитку творчого мислення.

Однак необхідно враховувати, те що, тестові завдання можуть забезпечити одержання фундаментальних знань з дисципліни, що вивчається, лише при повному вивченні матеріалу з дисципліни «Кримінальне право», що викладено у підручниках, монографіях, наукових статтях, список яких запропонований у програмі.

При проведенні поточного контролю (розв’язанні тестів), слід:

Ø уважно прочитати запитання тесту;

Ø відповідаючи на запитання тесту, збагнути сутність запитання та відповіді на нього;

Ø проаналізувати зміни у чинному законодавстві України взагалі, та судову практику;

Ø обміркувати і аргументувати відповіді на запитання тестів.

Необхідно враховувати, що для одного питання може бути дана лише одна правильна відповідь.

Для надійності й ефективності тестування рекомендується використати 4-5 варіантів питань відповідної теми. Кількість питань у кожній темі залежить від:

1) обсягу і складності навчального матеріалу;

2) часу, виділеного відповідно до тематичного плану для вивчення цієї теми.

Важливою умовою забезпечення об’єктивності перевірки знань студентами є виконання ними тестових завдань самостійно, без використання навчальної літератури і конспектів лекцій.

6.3. Методичні рекомендації з виконання рефератів

Складення реферату передбачає вибір теми, опрацювання запропонованої та додаткової літератури, складення плану, написання реферату.

Реферат не є дослівним переказом тексту підручника або навчального посібника, а являє собою одну з форм наукового дослідження на певну тему, творчо перероблену на основі знайомства зі станом сучасних наукових досліджень (науково-проблемний реферат) або виклад основних положень певних видань чи їх частин (оглядово-інформаційний реферат).

Реферат має бути виконано самостійно. Мета написання реферату полягає у набутті студентом знань з правознавства, вміння і навичок працювати з науковою літературою і нормативно-правовими актами, самостійно аналізувати і узагальнювати матеріал, робити і формулювати власні висновки та пропозиції.

За допомогою рефератів студент глибше вивчає найбільш складні проблеми навчальної дисципліни, вчиться правильно оформлювати роботу та докладати результати своєї праці.

Підготовка реферату включає в себе наступні етапи:

1. вибір теми;

2. підбір і вивчення спеціальної літератури та нормативно-правових актів;

3. складання плану реферату;

4. викладення змісту теми;

5. оформлення реферату,

6. усний виклад реферату.

1. Вибір теми

Студент самостійно обирає тему реферату із запропонованого переліку. Допускається закріплення декількох студентів за однією і тією ж темою реферату. В такому разі на семінарських заняттях один з них доповідає, а інші виступають доповненнями та уточненнями. Студент може в обсязі навчальної програми дисципліни сам запропонувати тему реферату, узгодивши її з викладачем.

При виборі теми студенту слід керуватися своїми інтересами до певної проблеми, можливостями підбору літератури та інше.

2. Підбір і вивчення спеціальної літератури та нормативно-правових актів.

Роботу над рефератом потрібно починати з вивчення стосовно обраної теми відповідного розділу підручника, навчального посібника, конспектів лекцій. Після того як загальне уявлення про обрану тему склалося, студенту слід приділити серйозну увагу підбору і вивченню нормативно-правових актів та літератури.

Вивчаючи ту чи іншу наукову працю, студент повинен сприймати її крізь призму тих основних проблем, що їх вирішував автор. Без усвідомлення проблеми неможливо виділити головне й істотне, важко відокремити тезу від аргументів і практично неможливо перебороти формальне ставлення до змісту досліджуваної праці.

3. Складання плану реферату

Після ознайомлення з літературою та нормативно-правовими актами студент складає план реферату, в якому конкретизуються питання обраної теми та який включає в себе:

· вступ;

· основну частину (виклад змісту теми);

· висновки;

· список використаної літератури.

Вступ є обов'язковою частиною реферату, в якому стисло обґрунтовується актуальність, наукова і практична значимість обраної теми, вказується на її місце в структурі курсу правознавства, формулюються цілі дослідження.

Основна частина реферату складається з розділів та підрозділів, в яких мають бути послідовно розглянуті всі питання теми. При цьому слід мати на увазі, що кількість розділів та підрозділів не регламентується, але недоцільно їх робити невеликими за обсягом. Якщо матеріал важко розбити на декілька частин через його тісну змістовну і логічну послідовність, розділ можна не розбивати на підрозділи.

При визначенні назв розділів і підрозділів необхідно знати, що назва розділу не може повторювати назву теми роботи, а назва підрозділу повторювати назву розділу.

Заключна частина реферату має містити висновки, в яких формулюються результати дослідження, оцінки проаналізованого матеріалу, пропозиції чи рекомендації з досліджуваної проблематики.

Вступ і висновки реферату разом не повинні перевищувати одну чверть його обсягу.

4. Викладання змісту теми

Після підбору і вивчення літератури, визначення плану реферату слід приступити до узагальнення та систематизації зібраного матеріалу. Виклад матеріалу повинен бути чітким, логічним та послідовним. Викладати матеріал у рефераті рекомендується у безособовій формі висловлювання (наприклад, "вважаємо", "думаємо", "рахуємо" та інше). Необхідно вживати терміни, властиві даній науці, уникати незрозумілих понять та складних граматичних оборотів. Терміни, окремі слова і словосполучення допускається змінювати прийнятими текстовими скороченнями, значення яких зрозуміле з контексту реферату.

При використанні цитат з літературних та наукових джерел слід пам'ятати, що вони необхідні для підтвердження думки автора реферату, або ж для висловлювання своєї думки на противагу іншій. Занадто зловживати ними не слід.

Студенту доцільно звернути увагу на такі характерні недоліки, які трапляються при написанні реферату і які можуть привести до незадовільної оцінки:

· механічне, дослівне переписування використаної літератури; поверховий, не аргументований виклад основних теоретичних положень;

· невідповідність між змістом роботи та її планом;

· абстрактний виклад теми, відсутність посилань на чинне законодавство України;

· недбалість і неграмотність викладу.

Отже, основними вимогами до написання реферату є вміння виділяти головні теоретичні питання і роз'яснювати їх на конкретному матеріалі, логічно та послідовно розкривати зміст теми, використовуючи при цьому сучасну юридичну літературу.

5. Оформлення реферату

Студент повинен пам'ятати, що через оформлення реферату, його зовнішній вигляд, викладач формує першу думку про зміст матеріалу. Тому кожному студенту необхідно опанувати техніку й етику оформлення наукової праці та дотримуватись стандартних вимог, які висуваються щодо рефератів.

Починається робота з титульного листа, після чого на другій сторінці реферату подається план роботи.

Кожна структурна частина роботи повинна починатися з нової сторінки та мати заголовок, який відповідає плану реферату. Заголовки слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапок в кінці, не підкреслюючи. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, тоді їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку не допускається.

Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше, ніж три інтервали, якщо реферат виконаний рукописним або машинописним способом, та не менше, ніж два інтервали, якщо робота виконана за допомогою комп'ютера.

Розділи слід нумерувати арабськими цифрами без крапок в кінці. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номеру розділу і порядкового номеру підрозділу, відокремлених крапкою (наприклад - 1.1, 1.2).

Усі сторінки, починаючи з другої, послідовно нумеруються з проставленням арабських цифр за загальним правилом у нижньому правому куті, без крапки в кінці. Слід мати на увазі, що першою сторінкою реферату є титульний лист, на якому нумерація сторінки не ставиться, але враховується при нумерації наступної сторінки.

Реферат пишеться чітким, розбірливим почерком, або друкується на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (розмір 210x297 мм) через півтора міжстрокових інтервали для комп’ютера, з обов’язковим додержанням при цьому такої ширини полів: зверху і знизу – 20 мм, зліва – 25-30 мм, справа – 10 мм. На одній сторінці повинно бути не більше 32-40 рядків.

Загальний обсяг реферату не повинен перебільшувати 20 аркушів.

6. Усний виклад реферату

Після написання реферату студент повинен докласти його зміст на семінарському занятті. Автор роботи протягом десяти хвилин має викласти основні положення розділів та підрозділів свого дослідження, обґрунтувати наукову і практичну значимість обраної теми, сформулювати пропозиції чи рекомендації. Після виступу, при необхідності, відповісти на запитання викладача та інших учасників семінару.

За результатами обговорення написаного і докладеного реферату студенту виставляється відповідна кількість балів, які враховуються при виставленні підсумкової оцінки з навчальної дисципліни.

7. Методичні рекомендації до виконання індивідуальних завдань

Самостійна науково-дослідна робота студента

Основні вимоги та критерії оцінки письмової роботи (есе)

Есе – це коротка наукова робота студента, в якій студент повинен розкрити одне вузьке проблемне питання. Відмінність есе від інших наукових робіт студентів – в його стислості, лаконічності викладу матеріалу на запропоновану тему. Есе дорівнюється до усних доповідей студентів з певного наукового питання на семінарах або докладом. В есе студент висловлює власну думку, обґрунтовувавши її посиланнями на нормативний матеріал, учбову і наукову літературу. Наявність авторської позиції, власного відношення до питання в есе є обов'язково. В есе не вимагається глибоко досліджувати наукову доктрину, порівнювати наукові концепції і погляди, в обов'язковому порядку використовувати порівняльно-правовій і історичний і інші наукові методи, якщо це тільки прямо не передбачено вибраною темою есе.

Есе виконується на окремих листах формату А4, що скріпляють між собою, шрифтом чорного кольору. Нескріплені між собою листи есе, а також есе, виконані від руки, надруковані кольоровим шрифтом (синимо, зеленим, червоним і т.д.) на перевірку не приймаються. Об'єм есе – до 10 сторінок друкарського тексту, включаючи титульний лист і список літератури.

Есе починається з титульного листа, що вважається першою сторінкою. На титульному листі номер сторінки не ставиться. План в есе не обов'язковий, оскільки структура плану припускає введення і висновок, а також розподіл основного питання на підпитання, що в есе зробити, як правило, важко. Об'їм есе не дозволяє писати докладні введення і висновок на декількох сторінках. На початку есе можна обмежитися однією або декількома фразами, що вводить читаючого в курс даного питання. Замість висновку достатньо сформулювати тезисні власні пропозиції, до яких прийшов автор в результаті міркувань. В есе обов'язково повинен бути список використаних нормативних правових актів і літератури.

ТЕМИ ЕСЕ:

1. Поняття і значення кваліфікації злочинів.

2. Злочини направлені проти основ національної безпеки, класифікація та особливості їх складів.

3. Злочини проти життя та здоров’я особи.

4. Особливості кваліфікації вбивства з урахуванням кваліфікуючих обставин.

5. Особливості відмежування вбивства від тяжких тілесних ушкоджень що спричинили смерть.

6. Кримінальна відповідальність за незаконне позбавлення волі.

7. Особливості кримінальної відповідальності стосовно торгівлі людьми.

8. Характеристика згвалтування як злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості

9. Загальна характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості.

10. Загальна характеристика злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.

11. Кримінально-правова характеристика злочинів проти власності.

12. Особливості кваліфікації грабіжу та розбою. Схожість та відмінності.

13. Кримінально-правова характеристика злочинів в сфері господарської діяльності.

14. Кримінально-правова характеристика злочинів в сфері господарської діяльності.

15. Кримінально-правова характеристика злочинів проти довкілля.

16. Терористичний акт як злочин проти громадської безпеки. кримінально-правова характеристика.

17. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами. Особливості притягнення та звільнення від кримінальної відповідальності.

18. Суспільна небезпечність злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

19. Особливості кваліфікації злочину передбаченого ст..286 КК України (Порушення правил безпеки дорожнього руху).

20. Незаконне заволодіння транспортним засобом.(ст.289 ККУ). Кримінально-правова характеристика злочину, його кваліфікуючих ознак та особливості звільнення від кримінальної відповідальності.

21. Злочини проти громадського порядку та моральності

22. Хуліганство (296), кримінально – правова характеристика злочину. Особливості кваліфікації та відмежування від схожих злочинних діянь.

23. Характеристика складу злочину, передбаченого ст. 301 КК (Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів). Особливості кваліфікації.

24. Загальна кримінально-правова характеристика злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочинів проти здоров’я населення.

25. Особливості кваліфікації злочину передбаченого ст. 307 КК України (Незаконне виробництво…,збут наркотичних засобів). Характеристика положень вказаної статті стосовно повторності злочинів.

26. Кримінальна відповідальність за організацію або утриманя місць для незаконного вживання наркотиків, їх виготовлення чи виробництва (ст.. 317). Характеристика складу злочину.

27. Кримінальна відповідальність за фальсифікацію лікарських засобів (ст. 321-1). Характеристика складу злочину.

28. Загальна характеристика злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації.

29. Кримінально правова характеристика складу злочину передбаченого ст. 328 КК України. (розголошення державної таємниці).

30. Загальна кримінально-правова характеристика злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, та об’єднань громадян.

31. Кримінальна відповідальність за незаконне втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, працівника державної виконавчої служби. (ст. 343 ККУ). Характеристика складу злочину та кваліфікуючих обставин.

32. Характеристику складу злочинів передбачених ст. 358 КК. (підроблення документів, печаток, штампів).

33. Загальна кримінально-правова характеристика злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку.

34. Загальна кримінально-правова характеристика злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.

35. Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем(ст. 364). Характеристика складу злочину.

36. Кримінальна відповідальність за отримання хабара (ст. 368). Характеристика складу злочину.

37. Спеціальний суб’єкт в злочинах у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.

38. Загальна кримінально-правова характеристика злочинів проти правосуддя.

39. Кримінальна відповідальність за порушення права на захист відповідно до ст. 374 ККУ.

40. Особливості притягення до відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383 ККУ). Кваліфікуючі ознаки цього складу злочину.

41. Загальна характеристика злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини).

42. Поняття військового хлочину (ст. 401 ККУ). Суб’єкти, що несуть відповідальність за вчинення військових злочинів. Особливості звільнення від кримінальної відповідальності.

43 Загальна характеристика злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку відповідно до розділу ХХ ККУ.

Критерії оцінки есе

10 балів – блискуча робота, яка відповідає всім вимогам, що пред'являються, а також відрізняється науковою новизною і є внеском в розвиток правової науки; пропозиції можуть використовуватись в навчальному процесі.

9 балів – есе відповідає всім вимогам, що пред'являються до такого роду робіт. Тема есе розкрита повністю, чітко виражена авторська позиція, є логічні і обґрунтовані власні пропозиції. Есе написано з використанням великої кількості нормативних правових актів на основі рекомендованої основної і додаткової літератури, а також іншої літератури, ніж та, що запропонована в Програмі відповідної учбової дисципліни. На високому рівні виконано оформлення роботи.

8 балів – ті ж вимоги, що і для оцінки «9 балів». Студентами не використана література, крім тієї, яка запропонована в Програмі учбової дисципліни.

7 балів – тема есе розкрита повністю; простежується авторська позиція, сформульовані необхідні обґрунтовані висновки-пропозиції; використана необхідна для розкриття питання основна і додаткова література і нормативні правові акти. Грамотне оформлення.

6 балів – в цілому тема есе розкрита; висновки-пропозиції сформульовані, але недостатньо обґрунтовані є аналіз необхідних правових норм, з посиланнями на необхідні нормативні правові акти; використана необхідна як основна, так і додаткова література; недостатньо чітко виявляється авторська позиція. Грамотне оформлення.

5 балів – тема розкривається на основі використовування декількох основних і додаткових джерел; слабо відображена власна позиція, висновки-пропозиції є, але вони не обґрунтовані; матеріал висловлений непослідовно, без відповідного аргументування і аналізу правових норм, хоча посилання на нормативні правові акти зустрічаються. Є недоліки по оформленню.

4 бали – тема розкрита недостатньо повно; використовувалися тільки основні (більше двох) джерела; є посилання на нормативні правові акти, але не виражена авторська позиція; відсутні висновки. Є недоліки по оформленню.

3 бали – тема есе розкривається неповно на основі двох джерел; виклад матеріалу без власної оцінки і висновків-пропозицій; відсутні посилання на нормативні правові акти. Є недоліки по оформленню роботи.

2 бали – тема есе не розкрита; матеріал висловлений без власної оцінки та висновків; відсутні посилання на нормативні правові джерела. Є недоліки щодо оформлення роботи.

1 бал – текстуальний збіг всього есе з яким-небудь джерелом, тобто плагіат.

СКЛАСТИ СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНІ СХЕМИ:

За однією з тем лекційних занять студентові необхідно скласти чотири структурно-логічні схеми. Таким чином, за написання есе студент може отримати від 1 до 10 балів та за складання структурно-логічних схем – 4 бали.