Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Опорний конспект лекцій





Професійно створений об’єкт садово-паркового будівництва має бути привабливим будь-якої пори року. Для досягнення належної декоративності, практика ландшафтного дизайну потребує знання життєвого циклу рослин і сезонних змін, для того щоб забезпечити вчасне виконання робіт із облаштування природного середовища і правильний догляд за декоративними і плодовими рослинами.

Насамперед треба мати чіткий і зрозумілий план майбутньої роботи. Для ландшафтного дизайнера він починається з концептуальної ідеї створюваного об’єкта садово-паркового будівництва – тому що, крім художнього вирішення, об’ємно-просторового розташування, геометрії, кольору, форми тощо – важливим чинником є зручність догляду, що потребує знання умов вирощування рослин, їх сумісності, витривалості у відповідній кліматичній зоні. До того ж, професійний ландшафтний дизайнер має володіти знанням широкого асортименту рослин, уміти їх відрізняти та комбінувати, а також надавати рекомендації по догляду.

Закон України «Про грунти та їх родючість» (проект Закону від 13.05.2012) визначає правові, економічні, екологічні та соціальні основи охорони ґрунтів та збереження їх родючості; встановлює основні принципи державної політики, правові засади діяльності органів державної влади, юридичних та фізичних осіб з метою раціонального використання ґрунтів, збереження їхнього стану, якості та родючості, захисту ґрунтів від негативних природних та антропогенних впливів.

Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають при реалізації державної політики щодо охорони та відтворення родючості ґрунтів, під час здійснення державного контролю за станом ґрунтів, дотриманням суб’єктами господарської та іншої діяльності вимог щодо попередження забруднення, деградації ґрунтів, збереженню та відтворенню ґрунтів та їхньої родючості.

Відносини, які виникають у зв’язку із здійсненням діяльності щодо охорони та родючості ґрунтів, в частині, що не врегульована даним Законом, регулюються відповідними нормами земельного, екологічного та природоохоронного законодавства.

Оптимальне поєднання вимог культур і особливостей грунтових умов найкраще може реалізуватися в адаптивно-ландшафтних системах землеробства, в яких на перше місце ставиться завдання не зміни властивостей грунтів у відповідності до вимог культур, а підбір культур для певних грунтових умов.

Для кількісної оцінки родючості грунтів використовують показники, що знаходяться в кореляційному зв’язку з урожаєм. Ці показники об’єднані в три групи: агрофізичні, біологічні та агрохімічні.

Окультурення грунту - поліпшення природних властивостей грунту за допомогою застосування агромеліоративних заходів.

На ландшафт, де колись були культурні родючі грунти, їх відновлення називається рекультивацією. У міру набуття притаманних оброблюваним грунтам властивостей в подальшому здійснюють відтворення родючості окультурених і рекультивованих грунтів.

Відтворення родючості грунту здійснюють двома способами: речовим і технологічним. Перший передбачає застосування добрив, меліорантів, пестицидів тощо, другий - сівозміни, використання проміжних культур, різних прийомів обробки грунту і способів сівби та ін.

Ґрунтовий покрив Лісостепу України різноманітний: на півночі найбільш поширені сірі та сірі лісові, на півдні - чорноземи типові та чорноземи глибокі, трапляються лучні, дернові. В межах кожної групи ґрунтів є відміни, які розрізняються за механічним складом, оглеєнням, засоленням, змитістю.

Створення довговічних, здорових і високодекоративних зелених насаджень вимагає кропіткої роботи, що включає у себе підготовку посадкового матеріалу, посадку і догляд за рослинами. Правильний підбір порід та їх групування у відповідну композицію – запорука краси, з естетичної точки зору, та чисте повітря для здорового життя людства – з екологічної.

Озеленення будь-якої ділянки розпочинається із встановлення фізико-географічного району, в якому здійснюється садово-паркове будівництво. В фізичній географії розроблена єдина система районування, де вищими таксаційними одиницями послідовно є материк, пояс, країна і зона.

Захисні масиви найчастіше створюють у периферійній частині парку для відділення паркової території від транзитних доріг або захисту її від несприятливих вітрів. Другий тип насаджень служить для обрамлення головних видів і створення заднього плану пейзажу. Паркові ландшафти звичайно представлені гаями, группами й окремими екземплярами. Значна роль в оформленні деревних групп належить чагарникам, що створюють нижній ярус і разом із плямами багаторічників забезпечують плавний перехід

до газонів.

Створення садово-паркових об’єктів – це складний процес, пов’язаний з об’ємно-просторовою організацією території, творчим проектуванням на основі знань ландшафтного мистецтва, будівельної справи, біологічних особливостей деревно-чагарникової і трав’яної рослинності.

Декоративні якості дерев та чагарників визначаються перш за все за будовою і формою крони, формою і забарвленням листової пластинки, забарвленням квітів і плодів, що має вирішальне значення для формування садово-паркових композицій.

Перші відомості про сади на теренах України відносяться до XII століття. Спочатку вони розташовувалися лише при княжих садибах, але з часом сади і парки стали розбивати і в монастирях, навколо храмів, в багатьох садибах. Для українських і російських садів завжди було характерне поєднання декоративних садів з утилітарними. У садах влаштовувалися рибні ставки, для посадок вибиралися плодові дерева. З середини XIX століття поряд з приватними набувають поширення громадські парки. У них зазвичай поєднувалися прийоми регулярної і ландшафтного побудови.

 

 

Навчальне видання

 

Коляденко Ніна Володимирівна

 

 

Date: 2015-08-24; view: 291; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию