Актуальність проблеми

ПРОГРАМА ДОСЛІДЖЕННЯ

Удосконалення системи забезпечення прав та можливостей на реінтеграцію

у суспільство неповнолітніх та молоді, що перебувають у місцях позбавлення волі»

Актуальність проблеми

Європейські та світові стандарти прав людини вимагають від держав визнання та гарантування особам, звільненим з місць обмеження чи позбавлення волі, всього обсягу законних прав та свобод. Конвенція ООН «Про права дитини» наголошує на гуманному ставленні до кожної позбавленої волі дитини і повагу до гідності її особи з урахуванням потреб її віку. Кожна позбавлена волі дитина має право на доступ до правової та іншої відповідної допомоги. Окрім того неповнолітні, які знаходяться у місцях позбавлення волі, мають право на доступність освіти, охорону здоров’я, юридичну допомогу, захист від жорстокого поводження, корисне дозвілля тощо.

Нині в Україні функціонує 8 спеціальних виховних установ для неповнолітніх, засуджених до відбування покарання у вигляді позбавлення волі (сім для хлопців і одна для дівчат). У них утримуються 1502 особи (в т.ч. 106 дівчат). Зокрема, 24% з них до засудження не працювали і не вчилися; 55% - походять з кризових сімей, в яких вони не мали повноцінної опіки і виховання. 170 осіб – сироти, а 30 осіб – по прибуттю до виховних установ не вміли читати та писати. Більш ретельний аналіз даних демонструє, що 54,5% з них раніше притягувалися до кримінальної відповідальності без позбавлення волі, а 1,7% – повторно засуджені до позбавлення волі.

Такі цифри свідчать про те, що діюча система соціальної підтримки зазначених осіб є недосконалою і потребує доопрацювання. Забезпечення виконання прав неповнолітніх та молоді, які перебувають у місцях позбавлення волі, є важливою частиною роботи щодо перевиховання та подальшої реінтеграції такої молоді у суспільство. Дослідження системи забезпечення прав неповнолітніх та молоді, які перебувають у місцях позбавлення волі, та можливості їх реалізації в умовах пенітенціарних закладів є необхідною умовою ефективної реінтеграції молодих людей до життя у соціальному середовищі та попередження рецидивної злочинності.

Мета

Дослідити діючу систему забезпечення основних прав неповнолітніх та молоді, які перебувають у місцях позбавлення волі, та можливості їх ефективної реінтеграції у суспільство.

В основу дослідження покладено такі гіпотези:

– Дотриманню основних прав щодо реінтеграції у суспільство неповнолітніх та молоді, які перебувають у місцях позбавлення волі, перешкоджають низький освітній і правовий рівень представників цієї цільової групи (ЦГ), брак навчальних і трудових навичок, поширена наркозалежність, сталий правовий нігілізм.

– Основними тенденціями щодо перебігу реінтеграції ЦГ є її ускладнення через зниження освітнього рівня ув’язнених і засуджених, збільшення їх залежності від наркотичних речовин, втрачання соціальних зв’язків.

– Найбільші складнощі виникають у забезпеченні прав ЦГ у СІЗО і виправних колоніях (установах виконання покарань для «дорослих»), що пов’язано з особливостями режиму, рівнем професійної підготовки персоналу, значним впливом «тюремної» субкультури.

– Чинниками, що суттєво впливають на ефективність ресоціалізації ЦГ, є наявність соціальних зв’язків з батьками/родичами, термін перебування у СІЗО, доступ до освіти (включаючи професійну освіту, яка відповідає потребам ринку праці), якісної соціально-психологічної допомоги, а також соціально-психологічний клімат в установах виконання покарань.

– Існують гендерні особливості перебігу реінтеграції, які полягають у соціально-психологічному сприйнятті факту перебування у місцях позбавлення волі чоловіків та жінок, особливостях гендерної соціалізації та реінтеграції.

– Недостатня результативність взаємодії соціальних інститутів щодо реінтеграції ЦГ пов’язана із браком фінансування, обмеженими можливостями персоналу УВП щодо навчання та підвищення кваліфікації, недостатніми можливостями та зацікавленістю суб’єктів соціального патронажу щодо соціальної підтримки ЦГ.

Для реалізації зазначеної мети вирішуватиметься низка дослідницьких завдань:

– Дослідити фактичний стан реалізації прав неповнолітніх та молоді, які перебувають у місцях позбавлення волі, на освіту, охорону здоров’я, захист від жорстокого поводження, на соціально-психологічну підтримку, змістовне дозвілля, підтримку соціально корисних зв’язків, належні побутові умови, умови для праці тощо.

- Провести аналіз можливостей реінтеграції представників цільової групи (ЦГ) за окремими установами виконання покарань (УВП) (СІЗО, виховні та виправно-трудові колонії), визначити основні обмеження і перешкоди.

- Визначити основні соціальні та психологічні чинники, що впливають на процес реінтеграції ЦГ.

– Дослідити порядок взаємодії між працівниками різних підрозділів УВП стосовно забезпечення основних прав ЦГ і їх реінтеграції.

– Проаналізувати практику взаємодії між працівниками УВП і суб’єктами соціального патронажу відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк» (2011 р.).

– Розробити пропозиції щодо удосконалення системи забезпечення прав і збільшення можливостей на реінтеграцію у суспільство неповнолітніх та молоді, що перебувають у місцях позбавлення волі.

Ключові терміни дослідження:

Соціалізація особистості, у якої були порушені соціальні зв’язки з суспільством (наприклад, особистість булла ізольованою від суспільства) у такі етапи як ресоціалізація, реінтеграція та адаптація

Сутність процесу ресоціалізації полягає у поновленні соціального статусу, втрачених соціальних навичок, переорієнтації особистості на забуті позитивні відносини з людьми, види діяльності, референтні групи суспільства. Ресоціалізація спрямована на відновлення у особистості якостей, необхідних для нормальної життєдіяльності в суспільстві, засвоєння відповідних цінностей і соціальних ролей, набуття потрібних навичок. Вона передбачає застосування комплексу заходів за двома напрямами: ресоціалізація свідомості особистості (відновлення позитивної системи цінностей, знань, переконань, установок тощо); ресоціалізація діяльності (відновлення позитивних навичок, умінь, стилю спілкування тощо).

Реінтеграція – повернення особистості у суспільство як члена соціального життя за допомогою заходів реабілітації (зокрема психологічних, професійних, юридичних заходів, втрачених особистістю суспільних відносин внаслідок у тому числі змін соціального статусу, соціальної дезаптації тощо).

Адаптація – пристосування особистості до умов соціального середовища, інтеграція в соціальні групи, прийняття норм і цінностей соціального середовища.

Соціальний статус особистості – це її позиція в соціальній системі, пов'язана з належністю до певної соціальної групи чи спільноти, сукупність її соціальних ролей та якість і ступінь їх виконання. Він охоплює узагальнюючу характеристику становища індивіда в суспільстві: професію, кваліфікацію, освіту, характер виконуваної праці, посаду, матеріальне становище, наявність влади, партійну і профспілкову належність, ділові відносини, належність до демографічних або етнічних груп (національність, релігійність, вік, сімейне становище, родинні зв'язки)

Соціальна роль – типова поведінка людини, пов'язана з її соціальним статусом, яка не викликає негативної реакції соціального середовища. Людина в суспільному житті, як правило, виконує кілька соціальних ролей. Соціальні ролі можуть закріплюватися формально (через посередництво закону чи іншого правового акту) або мати неформальний характер (моральні норми поведінки в певному суспільстві).

Гендерна соціалізація - це процес засвоєння людиною соціальної ролі, визначено для неї суспільством від народження, залежно від того, чоловіком або жінкою вона народилася. Гендерні ролі - норми та правила поведінки жінок і чоловіків, що ґрунтуються на традиційних очікуваннях, пов'язаних з їх статтю. Вони відрізняються в суспільствах з різною культурою і змінюються із часом. Соціалізація чоловіків і жінок формується в різних соціально-психологічних умовах. Гендерна соціалізація включає дві взаємозалежні частини: освоєння прийнятих моделей чоловічого і жіночого поводження, відносин, норм, цінностей і стереотипів; вплив соціального середовища на індивіда з метою прищеплення йому визначених суспільством правил і стандартів поводження для чоловіків і жінок.