Показники успішного розвитку дітей. П’ятилітніх дошкільників зростає інтерес до однолітків: для дитини це вже не просто більш чи менш зручні сусіди

П’ятилітніх дошкільників зростає інтерес до однолітків: для дитини це вже не просто більш чи менш зручні сусіди, а люди, з якими вона прагне зустрічатися, спілкуватися, грати разом. Інтерес до дітей проявляється в тому, що дитина все частіше згадує своїх друзів, розповідає про них дорослим, усвідомлює і зберігає свої симпатії, може навіть при виборі між дорослими і однолітками обрати останніх як більш бажаних ігрових партнерів. Психологічно благополучні діти цього віку легко встановлюють контакт з однолітками, включаються в їхні ігри або самі організовують їх; намагаються узгоджувати свої задуми з іншими, пробують розв’язувати суперечки.

Обдаровані діти

Шостий рік життя характеризується виникненням у дітей потреби в спілкуванні з однолітками. На шляху реалізації цієї потреби обдаровані діти зустрічаються з багатьма перешкодами: відчуття себе «не таким, як усі», невдоволеність іграми, в які граються товариші, образа у зв'язку з відмовою однолітків гратись за пра­вилами, які пропонує дитина, потяг до старших дітей, від яких дошкільник ще відстає в розумовому та емоційному розвитку. Все це часто призводить до виникнення внутрішнього дискомфорту, обумовлює самоізоляцію, відлюдькуватість.

1. Щоб допомогти становленню «Я — концепції» дитини, в цьому віці особливо необхідно забезпечити їй можливість спілкуватись з одним-двома обдарованими однолітками, з якими можна відчувати себе вільно, вступати у взаємини змагання і співтворчості.

2. Надмірна чутливість обдарованих дошкільнят зумовлює у них досить своєрідне ставлення не лише до себе, а й до оточення. Ці діти нерідко надто нетерпляче ставляться до менш кмітливих однолітків, ображають їх своїми висловлюваннями. В той же час, обдаровані діти і самі більш вразливі, вони дуже хворобливо реагують на найменшу іронію на свою адресу.

Допомогти дітям подолати ці труднощі можуть спеціально організовані в групі рольові ігри, мета яких — розвинути добрі почуття, навчити дітей знаходити один в одному позитивні риси і висловлювати свою добро­зичливість: «Допоможи бегемотику», «Мишка-боягузка», «Лісова школа», «Незнайко та Знайко».

Обдарованим дітям, як і всім іншим, необхідно твердо знати межі допустимої поведінки. Виважені межі поведінки дають дитині почуття захищеності, знижують емоційну напругу і запобігають агресії.

3. Обдаровані діти часто справляють враження імпульсивних, гіперактивних неслухів. Вони реагують на всі зовнішні впливи, відволікаються, часто не хочуть робити те, що пропонує вихователь, кажуть, що їм не­цікаво. Щоб висока пізнавальна активність і чутливість до нового не втілилась у брак наполегливості та у схильність до відволікань, необхідно спиратись на творчий потенціал дошкільнят, створювати в групі атмосферу заохочення будь-якої своєрідності дітей, підтримувати тих, які висловлюють відмінні від інших думки. Під час занять художньою діяльністю треба, наприклад, прагнути настроїти кожну дитину на створення роботи, не схожої на інші: під час музичних занять неодмінно заохочувати оригінальні рухи під музику, пропонувати вихованцям придумати власні слова до популярних мелодій тощо.

Питання, що вихователь ставить перед обдарованими дітьми, мусять спрямовувати пошуки дитини до виходу за межі усім відомого рішення. Наприклад, доцільно запитувати: «А як інакше це можна було зробити?», «Чи зможеш ти запропонувати, як інакше розв'язати цю задачу?», «Що сталося б, якби...?» і т.п. Такі умови для самостійних творчих пошуків оригінальних відповідей, рішень, рухів, поведінки потрібно передбачити в усіх видах занять і життєвих ситуаціях.

Date: 2015-08-24; view: 371; Нарушение авторских прав