Метод Меркюрі або «ртутний» метод

Тангенціальний метод

. (161)

. (162)

. (163)

. (164)

Балансно-тангенціальний метод або метод тангенціальної рівноваги

,

,

,

. (165)

,

,

,

. (166)

,

,

,

,

. (167)

,

,

,

. (168)

Метод середнього кута

. (169)

. (170)

. (171)

. (172)

Метод радіуса кривизни

,

.

.

,

.

. (173)

,

,

,

,

.

. (174)

,

.

. (176)

,

,

.

. (177)

,

,

.

. (178)

Метод мінімальної кривизни

, (178)

.

. (179)

. (180)

. (181)

. (182)

Метод Меркюрі або «ртутний» метод

Метод Меркюрі свою назву одержав за місцем першого застосування в Меркюрі, штат Невада, при бурінні шахти для випробування атомної бомби. У цьому методі скомбіновані тангенціальний і балансно-тангенціальний методи та враховується довжина вимірювального приладу (). За цим методом та частина кривої, де знаходиться вимірювальний прилад, розглядається як відрізок прямої лінії, а решта частини кривої розраховується методом тангенціальної рівноваги.

Приріст глибини знаходимо за формулою

. (183)

Приріст горизонтального зміщення знаходимо за формулою

. (184)

Приріст координати на північ знаходимо за формулою

. (185)

Приріст координати на схід знаходимо за формулою

. (186)

Координати довільної точки знаходимо за формулою

, (187)

де , , ­– координати шуканої (даної) точки;

, , ­– координати попередніх точок;

, , ­– приріст координат.

Віддаль між точками А і В у просторі знаходимо за формулою

. (188)

Загальну віддаль від початку відліку до шуканої точки знаходимо за формулою

,

де – віддаль від початку відліку до попередньої точки.

Радіус кривизни визначають за формулою

(189)

або

. (190)

Довжину кривої по осі свердловини між точками заміру визначають за формулою:

, (191)

де – зміна просторового кута в градусах.

Загальна довжина кривої:

,

де – довжина кривої від початку відліку до попередньої точки.

Кутові координати визначають за формулами:

Зміну азимута між точками заміру визначають за формулою

. (192)

Зміну зенітного кута між точками заміру визначають за формулою

. (193)

Загальну зміну азимута визначають за формулою

. (194)

Загальну зміну зенітного кута визначають за формулою

. (195)

Горизонтальне зміщення між двома точками визначають за формулою

. (196)

Загальне горизонтальне зміщення визначають за формулами:

або

, (197)

де – горизонтальне зміщення між початком відліку і попередньою точкою.

, (3.1)

, (3.2)

де – довжина верхньої секції вибійного двигуна, м.

(3.3)

де – діаметр центратора, м;

a – мінімально допустимий зазор між корпусом вибійного двигуна-відхилювача і стінкою свердловини

a = 0,003 – 0,005 м

1. , (3.4)

, (3.5)

, (3.6)

де – межа текучості сталі, Па;

Е – модуль пружності сталі, Па.

, (3.7)

, (3.8)

, (3.9)

, (3.10)

, (3.11)

, (3.12)

, (3.13)

, (3.14)

,

,

,

. (3.15)

, (3.16)

де – довжина свічки бурильних труб, м;

Р – максимальне розтягуючи навантаження, кН;

– допустима сила взаємодії замка зі стінкою свердловини для даних умов буріння, кН;

=10 кН – для м’яких порід;

=20 – 30 кН – для порід середньої твердості;

= 40 – 50 кН – для твердих і міцних порід.

, (3.17)

, (3.18)

,

, (3.19)

;

,

(3.20)

2. S-подібний триінтервальний профіль з розкриттям продуктивного пласта ділянкою малоінтенсивного зменшення зенітного кута

(3.21)

Кут входження в пласт

Тангенціальний профіль

(3.22)

J – подібний профіль

(3.23)

,

(3.24

, (3.28)

, (3.29)

, (3.30)

, (3.31)

, (3.32)

, (3.33)

, (3.34)

, (3.35)

, (3.36)

, (3.37)

, (3.38)

(3.40)

М_{кр і-1}=М _д +М_{хо КНБК}, (3.41)

М_{хо і}=в∙ρ_пр ω^0,7d_i² l_i (3.42)

,(3.43)

де ;

;

;

;

;

;

(3.44)

, (3.45)

, (3.46)

, (3.47)

(3.48)

, (3.49)

, (3.50)

(3.51)

, (3.54)

, (3.55)

, (3.56)

(3.57)

(3.58)

(3.59)

, (3.61)

, (3.62)

, (3.63)

(3.65)

,

(3.67

Date: 2015-08-15; view: 446; Нарушение авторских прав