З бойового застосування артилерії

Перелік питань для підготовки студентів до випускного екзамену

1. Призначення артилерійських підрозділів.

2. У яких відділеннях (обслугах) знаходяться розвідники у взводі управління дивізіону.

3. *Вогневе ураження противника в обороні. Стисла характеристика завдань вогневого ураження.

4. Призначення артилерійської розвідки. Якими підрозділами ведеться розвідка в БРАГ, дивізіоні, батареї.

5. *Вогневі можливості артилерійських підрозділів при веденні різних видів вогню.

6. *Поняття про артилерійські групи.Склад БРАГ механізованої бригади.

7. *Бойовий порядок артилерійських підрозділів, вимоги запропоновані до нього. Бойовий порядок артилерійського дивізіону (схема).

8. *Бойовий порядок артилерійських підрозділів, вимоги запропоновані до нього Бойовий порядок артилерійської батареї.(схема)

9. *Вогнева позиція. Як підрозділяються райони ВП по своєму призначенню.

10. Склад,призначення КСП;ПСП;БСП;ПУВД.

11. *Вогневе ураження противника в наступі. Стисла характеристика завдань вогневого ураження.

12. Артилерійська розвідка.Види артилерійської розвідки. Основні задачі і вимоги запропоновані до артилерійської розвідки.

13. Що призначається дивізіону (батареї) для ведення розвідки. Дати стислу характеристику.

14. У яких відділеннях знаходяться розвідники у взводі управління батареї.

15. *Розвідка районів ВП артилерійськими розвідувальними групами і підготовка до заняття їх вогневими взводами.

16. Організація і ведення розвідки на СП.

17. Взвод управління в бою. Порядок заняття КСП.

18. Бойовий наказ КВУ на організацію розвідки і зв'язку.

19. Інженерне устаткування і маскування СП (схема).

20. Документи які ведуться на КСП. Дати стислу характеристику кожному документу.

21. *Робота командира вогневого взводу по підготовці вогневих взводів до бойового застосування. Робота на ВП до відкриття вогню.

22. * Робота командира вогневого взводу по підготовці вогневих взводів до бойового застосування. Робота на ВП після доповіді про готовність до ведення вогню.

23. *Документи які ведуться на ВП. Дати стислу характеристику кожному документу.

24. *Порядок заняття ВП вогневими взводами. Розпорядження СОБ на заняття ВП.

3. Вогневе ураження противника в обороні. Стисла характеристика завдань вогневого ураження. Характеристика завдань вогневого ураження.

5.Вогневі можливості артилерійських підрозділів при веденні різних видів

вогню.

5 При вогневій поразці противника артилерійські підрозділи застосовують такі види вогню:

- вогонь по окремій цілі;

- зосереджений вогонь;

- одинарний нерухомий і рухомий загороджувальний вогонь.

Крім того вони можуть залучатися в складі артилерійської групи або разом з ній до ведення:

- масованого вогню;

- глибокого нерухомого і подвійного загороджувального вогню;

- послідовного зосередження вогню;

- вогневого вала;

- рухливої вогневої зони.

Рисунок 1. Вогонь по окремій цілі.

Вогонь по окремій цілі - вогонь батареї, взводу або гармати (міномета, бойової машини, установки ПТУР), що ведеться самостійно з закритої або відкритої вогневої позиції.

Окремими цілями є:

- гармати;

- установки ПТУР;

- танки;

- кулемети;

- бронетранспортери в окопах або поза ними;

- спостережні пункти (в окопах або рухливі);

- радіолокаційні станції;

- довгострокові броньовані або бетоновані вогневі спорудження і т.п.

При стрільбі з закритої вогневої позиції батарея може уражати одночасно одну або (взводами) дві цілі. При стрільбі взводами одночасно по двох цілях, одним взводом управляє, як правило командир батареї, другим - командир взводу управління.

Для знищення броньованих цілей і руйнування довгострокових вогневих споруджень стрільбою прямою наводкою на кожну ціль призначається одна або дві гармати.

Рисунок. 2. Зосереджений вогонь дивізіону.

Зосереджений вогонь (ЗВ) - вогонь, що ведеться одночасно декількома батареями (дивізіонами) по одній цілі (рис. 2). Цей вид вогню застосовують для поразки тактичних засобів ядерного нападу, живої сили і вогневих засобів в опорних пунктах, районах зосередження, командних і командно-спостережних пунктів, артилерійських і мінометних батарей, колон підрозділів і інших спостережних і не спостережних цілей. Для поразки не спостережних цілей зосередженим вогнем дивізіону розміри цілі (з урахуванням вогневих можливостей) не повинні перевищувати максимальні, зазначені в правилах стрільби і керування вогнем артилерії.

Дивізіон може застосовувати такі засоби обстрілу цілей: батареями внакладку, батареями шкалою і з розподілом ділянок (груп) цілі між батареями.

При стрільбі батареями внакладку всі батареї починають вогонь одночасно на різних щодо цілі (центру цілі) установках прицілу. Після витрати призначеної кількості снарядів роблять зміну установок прицілу в послідовності, зазначеної в табл. 1.
Таблиця №1. Послідовність зміни установок прицілу при стрільбі дивізіоном по одній цілі батареями внакладку

Примітка. П - обчислені установки прицілу по цілі (центру цілі), DП - розмір стрибка прицілу.

Такий засіб обстрілу цілі забезпечує більш рівномірний розподіл розривів снарядів по всій площі цілі.

При стрільбі батареями шкалою всі батареї відкривають вогонь так само одночасно на різних, щодо цілі (центру цілі) установках прицілу і ведуть його до витрати призначеної кількості снарядів без зміни установок прицілу. Цей засіб обстрілу застосовують у випадках, коли не можна застосувати засіб обстрілу цілі батареями внакладку, як-от: при поразці колон противника (через короткий час вогневого нальоту і обмаль часу на зміну установок), при стрільбі снарядами з дистанційним підривникам, трубкою (складність установки підривника, трубки), а також при веденні залпового вогню реактивною артилерією. Установки прицілу при стрільбі шкалою здійснюють відповідно до Правил стрільби і керування вогнем артилерії:

1 батр. - П - DП;

2 батр. - П;

3 батр. - П + DП

Стрільбу з розподілом ділянок цілі між батареями застосовують, коли розміри нерухомої неспостережливої цілі перевищують максимальні розміри, передбачені Правилами стрільби і керування вогнем артилерії для поразки зосередженим вогнем батареями внакладку, або шкалою.

Батарея при стрільбі на поразку в складі дивізіону і при самостійній стрільбі веде вогонь на трьох установках прицілу (крім стрільби гарматами з дистанційною трубкою) і на одній, або двох установках кутоміра. На двох установках кутоміра стрільбу ведуть, якщо інтервал віяла перевищує 25 м при поразці укритих і броньованих цілей і 50 м - при поразці відкрито розташованих неброньованих цілей.

При стрільбі на поразку дивізіоном і батареєю призначають: стрибок прицілу (розмір шкали), що відповідає 1/3 глибини цілі з округленням у меншу сторону до цілих розподілів прицілу; інтервал віяла, рівний ширині фронту цілі, поділеної на число гармат у батареї.

Нерухомі, що спостерігаються групові цілі подавлюють, або знищують вогнем дивізіону або батареї, призначаючи розміри і порядок обстрілу цілей відповідно до Правил стрільби і управління вогнем артилерії.

Укриту живу силу і вогневі засоби противника, які спостерігаються у взводних опорних пунктах, уражають вогнем не менше як двох батарей. Засоби обстрілу цілей призначають, виходячи з реальних їхніх розмірів, батареями внакладку, або з розподілом ділянок цілей між батареями. Розташування вогневих засобів у взводному опорному пункті в значній мірі буде залежати від рельєфу місцевості, а також від використання їх у системі вогню. Частина місцевості виявиться негожої для розміщення вогневих засобів і устаткування траншей. Отже, окремі цілі в опорному пункті будуть розташовуватися нерівномірно, що дозволить виділити дві-три групи найбільше важливих цілей (наприклад, піхотні відділення з їхніми вогневими засобами на позиціях, місце розташування КСП роти) і розподілити їх для поразки між батареями дивізіону. Розміри кожної групи цілей і координати їхніх ділянок для батарей визначають на основі наявних розвідувальних даних. Механічний розподіл опорного пункту на рівні частини по числу що залучаються батарей неприпустимо. Ця обставина накладає на командирів дивізіонів і батарей особливу відповідальність в організації розвідки і визначенні реального положення груп цілей. Ведення вогню батареями по групах цілей у взводному опорному пункті дає можливість корегтувати вогонь кожної батареї, особливо по перших залпах у вогневих нальотах, що значно підвищує ефективність стрільби.

Загороджувальний вогонь - суцільна вогненна завіса, яка створюється на одному рубежі (НЗВ) чи послідовно на декількох рубежах (ПЗВ) перед фронтом противника, який атакує (контратакує) з метою завдати йому поразку, не припустити його просування, розстроїти бойові порядки і створити вигідні умови для знищення його протитанковими засобами.
Загороджувальний вогонь готують, як правило, завчасно на кожному з можливих напрямків атаки (контратаки) противника. При необхідності загороджувальний вогонь підготовляється в ході бою.

Рубежі загороджувального вогню повинні спостерігатися з командно-спостережних і спостережних пунктів. Для ведення загороджувального вогню залучають гаубичну і гарматну артилерію.
Командир дивізіону (батареї) зобов'язаний точно знати положення кожного з рубежів, що підготовляється загороджувального вогню на місцевості і забезпечити своєчасне відкриття вогню по ним.

Право виклику загороджувального вогню дається:

- (НЗВ) - усім командирам від роти, батареї і вище;

- (РЗВ) - усім командирам від батальйону, дивізіону і вище.