Інтенсивність хвилі зменшується з відстанню по експоненті у поглинаючій речовині

Для газів та парових фаз речовини залежність коефіцієнту поглинання , або, що еквівалентно, , має вигляд окремих вузьких максимумів (ліній), які відповідають резонансним частотам електронів в атомах. Лише для цих частот (і відповідних їм довжин хвиль) коефіцієнт поглинання відрізняється від нуля. На інших частотах (довжинах хвиль) світло проходить крізь гази (пари) практично без поглинання. Залежність коефіцієнта поглинання від частоти (довжини хвилі) у широкому інтервалі частот називають спектром поглинання речовини. Отже, для газів та парів спектр поглинання є лінійчастим (складається з вузьких смуг). Інтервали поміж смугами поглинання називають вікнами прозорості газу (зокрема „вікнами прозорості” атмосфери, повітря).

У конденсованому стані речовини, тобто у рідинах та твердих тілах, коефіцієнт поглинання рис.10 виглядає як досить широкі смуги складної структури (до речі так само, як і у газів при високому тискові та високій густині). Отже, розширення смуг поглинання є результатом посилення взаємодії поміж атомами.

Метали, з їх великою кількістю вільних електронів, є практично непрозорими для світла в широкому діапазоні частот, коефіцієнт поглинання світла для металів може на декілька порядків перевищувати коефіцієнт поглинання для прозорих діелектриків.

Рекомендована література:

1. Бушок Г.Ф., Венгер Є.Ф. Курс фізики, т.2. – К.: Либідь, 2001.

2. Кучерук І.М., Дущенко В.П., Загальна фізика. Оптика. Квантова фізика. – К.: Вища школа, 1991.

3. Элементарный учебник физики, т.3, Колебания и волны. Оптика. Атомная и ядерная физика. – М.: Наука, 1985.

4. И.В. Савельев. Курс общей физики. Т.2. Электричество и магнетизм. Волны, оптика. – М.: Наука, 1988. – 496 с.

5. Сивухин Д.В. Общий курс физики. Оптика. – М.: Наука, 1980, – 751с.

6. Ландсберг Г.С. Загальний курс фізики, т.3, Оптика, Київ: Рад. школа,1961,-632 с.

Date: 2015-08-07; view: 405; Нарушение авторских прав