Первинні засоби гасіння пожеж

До прибуття пожежних команд і приведення в дію стаціонарних і напівстаціонарних засобів використовують первинні засоби для гасіння початкових загорянь. До первинних засобів гасіння пожеж належать пожежні крани, вогнегасники, ручні насоси, відра, діжки з водою, лопати, ящики з піском, азбестові полотнища, повстяні мати, ломи, пили, багри, сокири та інший пожежний інвентар.

На підприємствах найбільшого поширення набули хімічно-пінні, повітряно-пінні, вуглекислотні і порошкові вогнегасники. Залежно від об'єму (малолітражні – до 5 л, ручні – до 10 л, пересувні – понад 10 л) вогнегасники маркуються літерами, що характеризують вид вогнегасника, і цифрами, що визначають його ємкість.

Найпоширенішими є хімічно-пінні вогнегасники ВХП – 10 (рис 4.3). Це стальний балон з чавунною кришкою, горловиною з отвором для виходу піни і ручкою для перенесення. Всередині балона розміщено поліетиленовий стакан, що закривається гумовим клапаном, закріпленим на штокові з пружиною, який у верхній частині прикріплений до ексцентрика рукоятки.

У стакані міститься кислотна частина вогнегасника (сірчанокисле окисне залізо – 0,115 кг, сірчана кислота – 0,12 кг), а в стальному балоні – лужна (водний розчин бікар-бонату натрію 0,45-0,53 кг з екстрактом солодкового кореня). Для того, щоб вогнегасник можна було зберігати при температурі до -20°С, в лужну частину до 5 л води додають 3 л етиленгліколю, а для кислотної частини додають 0,321 кг технічної сірчаної кислоти густиною 1420 кг/м³. Щоб привести вогнегасник у дію, повертають ручку запірного пристрою на 180°, перевертають вогнегасник горловиною донизу, що сприяє змішуванню кислотної і лужної частин заряду, внаслідок чого відбувається хімічна реакція з виділенням вуглекислого газу та утворенням піни, а сприск спрямовують в осередок горіння. Час дії вогнегасника 50-70 с, довжина струменя – 6-8 м, кількість піни 40-55 л, стійкість піни – 40 хв.

Хімічно-пінні вогнегасники рекомендується застосовувати для гасіння горючих рідин, що мають поверхню горіння не більше 1 м², а також твердих горючих матеріалів. Ними обладнують пожежні щити в майстернях, на складах, бункерах, естакадах, галереях стрічкових конвеєрів, на екскаваторах та інших гірничотранспортних машинах.

Вогнегасники ВХП-10 не можна розміщувати біля нагрівальних приладів, а також застосовувати для гасіння вогню в елек-тричних установках, що перебувають під напругою.

Повітряно-пінні вогнегасники бувають ручні (ВПП-5 і ВВП-10) і стаціонарні (ВВП-100 і ВВПУ-250). Зарядом у них є 6%-ний водний розчин піноутворювача ПО-1. Тиск у корпусі вогнегасника створюється стисненим вуглекислим газом, що міститься у спеціальних балонах всередині або ззовні вогнегасника. Повітряно-механічна піна утворюється в дифузорі, де розчин, виходячи з корпусу, перемішується з повітрям. Кратність піни 50-70, довжина струменя 3-6 м.

Повітряно-пінні вогнегасники призначаються для гасіння загорянь різноманітних речовин і матеріалів, за винятком лужних металів, а також електроустановок, що перебувають під напругою.

Вуглекислородні вогнегасники виконуються в ручному (ВВ-2, ВВ-2А, ВВ-5, ВВ-8) і транспортному (ВВ-25, ВВ-80, ВВ-400) варіантах. Ці вогнегасники мають майже однакову будову і відрізняються один від одного лише розмірами.

Корпусом ручного вуглекислотного вогнегасника є стальний балон місткістю відповідно 2,5-8 л. У ньому перебуває вуглекислий газ у рідинному стані під тиском 6 МПа (ручні) і 15 МПа (переносні). Для отримання твердого вуглецю вогнегасники обладнують спеціальними дифузорами, у горловині балону змонтований спеціальний пусковий пристрій із сифонною трубкою (рис. 4.4). Приводиться в дію вогнегасник за допомогою вентильного або пістолет-ного пристрою. Виходячи з балона назовні, зріджений діоксид вуглецю перетворюється на снігоподібну масу. Густина отриманої сніго-подібної вуглекислоти ста­новить 1,5 кг/м³за температури -80°С. Діяти вогнегасник може на відстані 1,5-2 м протягом 20-60 с.

Застосовуються вуглекислотні вогнегасники для гасіння загорянь на гірничотранспортних і будівельних машинах, автомобілях, бульдозерах і для невеликих об'ємів нафтопродуктів. Можна використовувати також для гасіння електроустановок, що перебувають під напругою не більше 1000 В. Вогнегас-ники можна використовувати в діапазоні температур повітря від -25°С до +50°С.

Порошкові вогнегасники бувають переносні (ПС-1, ПС-2, ПС-2Б, ОП-5, ОП-10) і пересувні (ОПА-500.ОПА-1000), змонтовані на спеціальних візках.

Порошковий вогнегасник має поліетиленовий корпус, в якому розміщено стальний балончик, наповнений діоксидом вуглецю чи повітрям, і закритий алюмінієвою мембраною, запірно-пусковий пристрій, що має спеціальний бойок із голов-кою, пружину і розпилювач порошку (рис. 4.5).

Порошкові вогнегасники застосовують для гасіння загорянь лужних металів (натрію, калію), легкозаймистих і горючих рідин, електроустановок, що перебувають під напругою, а також на складах і транспортних засобах. Порошкові вогнегасники між собою відрізняються лише складом порошку, що використовується для гасіння пожеж, і пристроєм для його подачі. Вони можуть працювати за температури повітря в діапазоні від -50°С до +50°С.

Місцезнаходження і кількість засобів первинного га­сіння пожеж установлює голов-ний інженер кар'єру, узгод­жуючи з органами пожежного нагляду.

У гірничодобувній промисловості стаціонарні й напівстаціонарні вогнегасні установки використовуються дуже рідко, а для гасіння великих пожеж використовуються пересувні пожежні машини та устаткування.

Контрольні питання

1. Як в Україні здійснюється пожежний нагляд і організована пожежна охорона?

2. Які показники пожежної небезпеки речовин і матеріалів?

3. У чому полягає особливість горіння твердих і рідких горючих матеріалів?

4. У чому полягає особливість горіння пилоповітряних сумішів і газів?

5. Як поділяються за схильністю до горіння всі буді­вельні матеріали?

6. Що таке вогнестійкість будівельних конструкцій і як класифікуються будівлі та споруди за ступенем вогнестійкості?

7. Як поділяються будівлі та приміщення за вибухо-небезпечністю?

8. Вимоги протипожежної профілактики при спо­рудженні та експлуатації об'єктів кар'єрів.

9. Які необхідно виконувати протипожежні заходи при улаштуванні складів?

10. Вимоги до водопроводів протипожежного призна­чення на кар'єрах.

11. Які основні протипожежні заходи при проведенні зварювальних і газополуменевих робіт?

12. Які використовуються методи гасіння пожеж?

13. Які переваги має метод гасіння водою?

14. Яке призначення мають спринклерні та дренчерні установки?

15. Які переваги перед іншими мають хімічні засоби вогнегасіння?

16. Які первинні засоби гасіння пожеж використовуються для гасіння початкових загорянь?