Європейська система захисту прав людини: загальна характеристика

Європейський механізм захисту прав людини заснований на Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 р., укладеної під егідою Ради Європи. Конвенція закріплює Перчень прав і свобод, які підлягають захисту, регулює порядок формування Європейського суду з прав людини, процедуру подання та розгляду жалоб.14 додаткових протоколів.

Європейська соціальна хартія (переглянута) 1996 закріплює економічні та соціальні права людини. Контроль за виконанням зобов'язань, закріплених у Хартії, здійснюється за допомогою розгляду доповідей і колективних скарг Комітетом експертів і винесення рекомендацій Комітетом міністрів РЄ.

Організаційна структура європейської системи захисту прав людини:

1. Європейська комісія з прав людини (складається з 43 чоловік, що обираються строком на 3 роки).

2. Європейський суд з прав людини — єдиний юрисдикційний орган, який працює на постійній основі — всього 39 суддів (у його складі діє Велика палата — 17 суддів, що займається питаннями внутрішньосудової апеляції);

3. Комітет міністрів Ради Європи — функції обмежуються лише наглядом за виконанням остаточних постанов Європейського суду.

Усі вони є суб'єктами формування європейського права як органічного «сплаву» англо-американського і континентального типів правових систем, їх статутна форма (Європейська Конвенція про захист прав і основних свобод людини, Статути Комісії та Суду, Процедурні правила роботи Комісії та Суду) має прецедентный зміст.

Європейська система захисту прав людини включає дві можливості (два права):

• можливість (право) особи подавати індивідуальні петиції;

• право держав — учасниць Європейської системи захисту прав людини ініціювати провадження у справах про порушення прав будь-яких людей, включаючи іноземців.