Фізичні процеси

Катод і анод працюють у тріоді так само, як у діоді. У режимі об'ємного заряду біля катода утвориться потенціальний бар'єр. Катодний струм залежить від висоти цього бар'єра. Керуюча дія сітки в тріоді подібно дії анода в діоді. Якщо змінювати напруга сітки, то змінюється висота потенціального бар'єра біля катода. Отже, змінюється кількість електронів, що переборюють цей бар'єр, тобто катодний струм. Якщо напруга сітки змінюється в додатну сторону, то бар'єр знижується, його переборює більша кількість електронів і катодний струм зростає. А при зміні сіткової напруги у від’ємну сторону бар'єр підвищується, його переборює менша кількість електронів і катодний струм зменшується.

Керування струмом у тріоді за допомогою сітки аналогічно керуванню струмом у біполярному транзисторі. У транзисторі зміна напруги на емітерному переході викликає зміна висоти потенціального бар'єра в цьому переході і у результаті змінюється струм емітера. Сітка не тільки керує катодним струмом, але й істотно змінює дію анода. Для електричного поля, створеного анодною напругою, сітка є електростатичним екраном, тобто перешкодою (за умови, що сітка з'єднана з катодом). Велика частина поля анода затримується сіткою; лише незначна частина силових ліній поля проникає крізь сітку і досягає потенціального бар'єра біля катода. Таким чином, сітка екранує катод від анода і послабляє дію анода на потенціальний бар'єр біля катода.

Чим густіша сітка, тобто чим більше в ній провідників, і чим вони товстіші і чим менше простору між ними, тим менша частина силових ліній поля анода проникає крізь сітку. Крім того, що екрануюча дія сітки максимальна при деякім середнім положенні її між анодом і катодом.

У діодах нормальні анодні струми виходять при анодних напругах, рівних одиницям чи двом-трьом десяткам вольт. Якщо ж у діод ввести сітку, то при U ₀ = 0 такі ж анодні струми виходять при анодних напругах у десятки і сотні вольт.

Сама сітка впливає на анодний струм набагато сильніше, ніж анод. Якщо подати на сітку напругу, то електричне поле сітки без перепон досягає катода, тому що між сіткою і катодом для поля немає перешкод. Вона сильно діє на електронний потік, а дія анода в багато разів послаблена, унаслідок того що крізь сітку проникає лише невелика частина силових ліній поля анода. Було б неправильно стверджувати, що сітка діє сильніше, ніж анод, тільки тому, що вона знаходиться ближче до катода. Якщо сітку розташувати біля анода і вона виявиться лише незначно ближче до катода, ніж анод, то й у цьому випадку вона в багато разів послабляє поле анода, що проникає на катод. Отже, близькість сітки до катода не є головним чинником, що впливає на анодний струм.

Вплив сітки й анода на анодний струм характеризується найважливішим параметром тріода - коефіцієнтом підсилення за напругою µ. Коефіцієнт підсилення показує, у скільки разів напруга сітки діє на анодний струм сильніше, ніж напруга анода. Якщо тріод має µ = 10, це означає, що сітка діє в 10 разів сильніше, ніж анод. Чим густіше сітка, тим більше значення µ. При заданій густоті сітки коефіцієнт µ має найбільше значення, коли сітка займає деяке середнє положення між катодом і анодом. У сучасних тріодах значення коефіцієнта µ складає одиниці чи десятки.

Іноді замість коефіцієнта підсилення µ користаються зворотною величиною - проникністю D

(12.1)

Очевидно, що D < 1. Проникність показує, якій частці дії сітки на катодний струм еквівалентна дія анода. Якщо, наприклад, µ = 10, то D = 0,1. Це означає, що дія анода на катодний струм рівноцінно десятій частці дії сітки, тобто вплив анода в 10 разів слабший.

Термін "проникність" запропонований німецьким ученим Г.Г. Баркгаузеном, який зробив великий внесок у теорію електронних ламп, і підкреслює екрануючу дію сітки. Можна, сказати, що проникність характеризує "пропускну здатність" сітки для електричного поля анода. Чим рідша сітка, тим легше через неї проникає від анода до катода електричне поле і тим більше значення D. Проте коефіцієнт µ відповідно зменшується.

При від’ємній напрузі сітки в просторі сітка - катод від’ємний заряд сітки створює гальмуюче поле, що протидіє прискорюючому полю, яке проникає від анода. Потенціальний бар'єр біля катода підвищується, і катодний струм зменшується. При деякій від’ємній сітковій напрузі струм зменшується до нуля, тобто лампа "замикається". Таку напругу сітки називають замикаючою (U _{g зам}). Всі електрони, які вилітають з катода, повертаються на нього. Якщо ж при U_g < 0 замикання лампи ще не відбувається, значить електрони, які мають значні початкові швидкості переборюють потенціальний бар'єр і летять до анода.

Замикаюча напруга сітки невелика в порівнянні з анодною. Наприклад, для тріода, що має µ = 20, при U_а = 100 В замикаюча напруга складає - 5 В. При µ = 20 анодна напруга 100 В по своїй дії еквівалентна сітковій напрузі + 5 В. Подаючи на сітку U_{g зам} = - 5 В, можна компенсувати вплив анодної напруги.

Отже, порівняно невелика від’ємна напруга сітки може значно зменшити анодний струм і навіть зовсім його припинити.

Додатна сіткова напруга створює прискорююче поле, що накладається з полем, що проникає від анода. Результуюче поле знижує потенціальний бар'єр. Число електронів, що переборюють його, збільшується. Зростає і катодний струм. Частина електронів при цьому притягається до сітки, і в її ланцюзі виникає сітковий струм, який в багатьох випадках шкідливо впливає на роботу лампи. Якщо додатна напруга сітки значно менша за анодну, то сітковий струм невеликий і ним можна знехтувати. Чим густіша сітка і вища її додатна напруга, тим більший сітковий струм.

Оскільки сітка діє сильніше анода, то порівняно невелика додатна напруга сітки викликає значне зростання анодного струму. Наприклад, нехай тріод має µ = 20 і при напругах U_g = 0 і U_а = 100 В анодний струм дорівнює 10 мА. Припустимо, що для збільшення анодного струму до 20 мА треба при незмінній сітковій напрузі подвоїти анодну напругу, тобто подати на анод 200 В. Але при µ = 20 анодній напрузі 100 В рівноцінна сіткова напруга буде складати 5 В. Тому замість збільшення анодної напруги на 100 В можна подати на сітку 5 В, і тоді анодний струм зросте до 20 мА.

Отже, збільшення додатної напруги сітки супроводжується ростом анодного і сіткового струмів. Змінюючи сіткову напругу від від’ємної, яка зачиняє лампу, до деякої додатної, можна змінювати анодний струм у широких межах - від нуля до максимального значення. В цьому полягає керуюча дія сітки. Важливо, що анодний струм значно змінюється при порівняно невеликій зміні сіткової напруги

Потрібна в µ раз більша зміна анодної напруги, для того щоб одержати таку ж зміну анодного струму. Інакше кажучи, невелика зміна сіткової напруги рівноцінно в µ раз більшій зміні анодної напруги. Це основна властивість тріода дозволяє використовувати його для підсилення електричних коливань.