лютого 2011 року

Богодухівський районний суд під головуванням судді ХАРЧЕНКА С.М., народних засідателів Тимченко Р.М., Герасимюк Ф.Г. при секретарі Мізяк М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Опікунська рада Богодухівської міської ради, Комунальна установа „Богодухівський психоневрологічний інтернат” про визнання ОСОБА_2 недієздатним, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Барвенково Харківської області, недієздатним та призначити її опікуном ОСОБА_2. Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, являється її сином, зараз знаходиться в КУ „Богодухівський психоневрологічний інтернат”, з народження страждає хронічним захворюванням у вигляді дитячого церебрального паралічу з синдромом тетрапарезом, олігофренією в ступені імбецильності, тобто стійким психічним розладом. Він потребує постійного стороннього догляду, являється інвалідом дитинства 1 групи. Вказаний факт підтверджується відповідними медичними висновками. Визнання ОСОБА_2 недієздатним необхідно для встановлення над ним опікунства.

В судове засідання заявник не зявилася, надала суду заяву в якій просить справу слухати у її відсутність, на задоволенні заяви наполягала.

Представник опікунської ради Богодухівської міської ради в судове засідання не зявилася, надала до суду заяву в якій просить справу слухати без її участі, не заперечує проти задоволення заяви.

Представник Комунальної установи „Богодухівський психоневрологічний інтернат” в судове засідання не зявилася, надала до суду заяву в якій просила справу слухати без її участі та не заперечувала проти задоволення заяви.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що заява підлягає задоволенню із слідуючих підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України „Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними”.

Згідно довідок КУ „Богодухівський психоневрологічний інтернат”, ОСОБА_2 постійно знаходиться в КУ „Богодухівський психоневрологічний інтернат”, який з народження страждає хронічним захворюванням у вигляді дитячого церебрального паралічу з синдромом тетрапарезом, олігофренією в ступені імбецильності, тобто стійким психічним розладом, являється інвалідом дитинства 1 групи.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №1084 від 07.12.2010 року ОСОБА_2 на даний час виявляє ознаки стійкого хронічного психічного розладу в формі тяжкої розумової відсталості та за своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій і керувати ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦК України „Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування”.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 є сином заявника ОСОБА_1.

Згідно подання органу опіки та піклування, останній просить суд призначити ОСОБА_1 опікуном над сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. П.п. 3.6. п.3 „Правил опіки та піклування” затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім”ї та молоді від 26.05.1999 року зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 р. за №387/3680, передбачена можливість призначення опікуна над особою, яка знаходиться у відповідній державній установі. Зважаючи на викладене вище, підстав для відмови у задоволенні вказаного подання суд не вбачає.

Керуючись ч. 1 ст. 39, ч.1 ст.60 ЦК України, ст.234, ст.235 ст.ст.236-241 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, недієздатним, встановити над ним опіку і призначити ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішення може бути оскаржене в Харківський апеляційний суд через Богодухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

СУДДЯ

Народні засідателі:

Коментар:

В якості доказів виступають письмові докази, а саме, інформація яка підтверджує що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1, довідки та медичні висновки подані заінтересованими особами про те що ОСОБА_2 з народження страждає хронічним захворюванням у вигляді дитячого церебрального паралічу з синдромом тетрапарезом, олігофренією в ступені імбецильності, тобто стійким психічним розладом, являється інвалідом дитинства 1 групи, для визнання її недієздатною, та призначити опікуна ОСОБА_1. Судом було призначено судово-психіатричну експертизу, згідно її висновку ОСОБА_2 на даний час виявляє ознаки стійкого хронічного психічного розладу в формі тяжкої розумової відсталості та за своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій і керувати ними. Згідно зі ст. 66 ЦПК висновок експерта – докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.

Справа № 2-о-16/11

№ 2-о-308/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2011 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Яремчука В.І., народних засідателів: Федорченко О.О., Мироненко І.П., при секретарі - Новаковій Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1, зацікавлена особа міський відділ реєстрації актів цивільного стану Харківського обласного управління юстиції, про оголошення фізичної особи померлою, -

В С Т А Н О В И В:

До суду 15 липня 2010 року з заявою звернулась ОСОБА_1, зацікавлена особа міський відділ реєстрації актів цивільного стану Харківського обласного управління юстиції, про оголошення померлим її батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що її батько ОСОБА_2 мешкав разом із її матірю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, та 20 липня 2003 року пішов з дому і не повернувся до теперішнього часу. Нікому з близьких знайомих та рідних невідомо його місце знаходження, та з часу його зникнення ніхто його не бачив. Оголошення її батька ОСОБА_2 померлим необхідно для оформлення спадщини.

Заявник ОСОБА_1 вимоги, викладені в заяві підтримала, просила заяву задовольнити та розглядати справу за її відсутності, про що надала письмову заяву.

Представник зацікавленої особи відділу реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції в судове засідання не зявився, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином, проти оголошення ОСОБА_2 померлим не заперечував та просив розглядати справу за його відсутності, про що подав суду письмову заяву.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років.

ОСОБА_2 є батьком заявника ОСОБА_1 (а.с.5,6).

ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою про склад сімї (а.с.13).

Згідно довідки Дергачівського РВ ГУМВС України в Харківській області, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, розшукується Дергачівським РВ ГУМВС України в Харківській області по ОРС «Розшук»№ 7703015 від 08.08.2003 року.

Згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 18.12.2006 року у справі № 2-о-389, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., визнаний безвісно відсутнім з 2003 року.

Оголошення ОСОБА_2 померлим необхідно заявнику для оформлення спадщини.

Оскільки з постійного місця проживання ОСОБА_2 відсутні відомості про місце його перебування з 2003 року, заява підлягає задоволенню.

Відповідно ч.3 ст. 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 46, 47 ЦК України, ст. ст. 169, 197 ч.2, 212-215, 246-249 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1, зацікавлена особа міський відділ реєстрації актів цивільного стану Харківського обласного управління юстиції, про оголошення фізичної особи померлою, задовольнити.

Оголосити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, померлим від дня набрання рішенням законної сили.

Після набрання рішенням законної сили направити копію рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд який постановив рішення шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя (Яремчук В.І.)

Народні засідателі: Федорченко О.О.

Мироненко І.П.

Коментар:

В даній справі ОСОБА_1 подала всі необхідні докази для оголошення ОСОБА_2 померлим, для необхідності оформлення спадщини. Це є письмові докази, а саме, ОСОБА_1 подала інформацію про родинні зв’язки з ОСОБА_2, довідку з міліції що особа розшукується та рішення суду за яким ОСОБА_2 визнаний безвісно відсутнім з 2003 року. На підставі поданих доказів суд задовольнив заяву.

28.07.2011 Справа № 2-371/2011 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2011 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Кравець О.А.

при секретарі: Мідзяновській І.С.

розглянувши в відкритому попередньому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача на свою користь, на утримання неповнолітньої дитини аліменти. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач є батьком її неповнолітьої дитини синаОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ _1 і матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, тому вона бажає отримувати аліменти офіційно.

Позивачка в попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю.

Відповідач з позовними вимогами погоджується.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовна заява обґрунтована, виходячи з наступних підстав.

В суді встановлено, що сторони проживали в зареєстрованому шлюбі від якого мають неповнолітню дитину сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина в даний час проживає з позивачкою і знаходиться на її утриманні. Відповідачматеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

Встановлені в суді факти обєктивно підтверджуються зібраними по справі та дослідженими в суді доказами.: копією свідоцтва про шлюб, копією свідоцтва про народження дитини, довідкою з місця проживання позивачки про те, що дитина проживає з нею і знаходиться на її утриманні

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі та досліджені в суді докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, а саме у відповідності до ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов”язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.. Право на звернення до суду про стягнення аліментів має той з батьків, з яким проживає дитина, якщо батьки проживають окремо.. Згідно ст.. 181, 182, 183 СК України аліменти стягуються у частці від доходу відповідача, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Постільки відповідач є батьком дитини, яка проживає з позивачкою і знаходиться на її утриманні, не надає матеріальної допомоги на її утримання, то з нього необхідно стягнути аліменти.

Крім того, відповідно до ст..88 ЦПК з відповідача на користь держави необхідно стягнути 51 гривню судового збору, 120 грн. витрат з інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи, постільки позивач згідно законодавства звільнена від його сплати.

Керуючись ст. 10,60,84,88, 208,209,212-215,218,294 ЦПК України, ст. ст. 181-183 СК України суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, 1984 року народження, уродженця с. Олександрівна, Тростянецького району, Вінницької області та жителя без реєстрації АДРЕСА_2, непрацюючого, на користь ОСОБА_1, 1984 року народження, жительки АДРЕСА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходів, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 13 липня 2011 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 51 (п'ятдесят одну) гривню судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 120 (сто двадцять) гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи на р.31219259700616, банк ГУДКУ в Київській області; код 23571544; МФО 821018; одержувач ГУДКУ в Київській області.

Рішення суду про стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню, а в цілому може оскаржене протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя:

Коментар:

У даному рішенні по справі про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_1 доказує свої позовні вимоги шляхом подання письмових доказів: копією свідоцтва про шлюб, копією свідоцтва про народження дитини (які підтверджують що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3) довідкою з місця проживання позивачки про те, що дитина проживає з нею і знаходиться на її утриманні (підтверджує те що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини). Відповідач з позовними вимогами погоджується. Відповідно до ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

№ 2-5252/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.11.0211 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

при секретарі Вороні В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві з попереднього судового засідання справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний кадровий фонд» про відшкодування збитків,

встановив:

31.08.2011року позивач звернувся в суд з позовом до ТОВ «Міжнародний кадровий фонд»про відшкодування збитків за договором про надання туристичних послуг.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 08.07.2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Міжнародний кадровий фонд»було укладено договір про надання туристичних послуг. На виконання умов зазначеного вище договору ОСОБА_1 було передано ТОВ «Міжнародний кадровий фонд»грошові кошти в сумі 21945,00грн,що складали вартість замовлених послуг, а останнє в свою чергу зобовязалося надати туристичні послуги, зокрема, авіатур до Хорватії за маршрутом Київ Спліт Київ з 20 серпня 2011 року по 03 вересня 2011 року. Крім цього, відповідач зобовязався забезпечити туристів авіаквитками з датою відправлення 20 серпня 2011 року.

Свої зобовязання стосовно оплати вартості туристичного пакету та надання документів позивач виконав повністю про, що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру від 08.07.2011року, видана відповідачем.

Станом на 26.08.2011року відповідач свої зобовязання стосовно надання комплексу туристичних послуг, передбачених договором про надання туристичних послуг, не виконав. На його вимогу ТОВ «Міжнародний кадровий фонд» відмовилося повернути позивачеві сплачені грошові кошти, чим завдав йому збитків, які складалися з вартості оплачених послуг. Просив стягнути з відповідача у примусовому порядку грошові кошти за зазначеним вище договором у сумі 21945,00 грн., а також понесені судові витрати.

У судовому засіданні позивач, заявлені позовні вимоги підтримав частково, відмовився від вимоги про відшкодування витрат, повязаних з оплатою правової допомоги, просив позов задовольнити в частині відшкодування збитків, які складаються з вартості замовлених послуг у відповідача.

Відповідач у судовому засіданні заявлений позов визнав.

Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 08 липня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Міжнародний кадровий фонд» було укладено договір про надання туристичних послуг. (а.с.5).

На виконання умов зазначеного вище договору, ТОВ «Міжнародний кадровий фонд»було отримано від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 21945,00 грн. готівкою для надання зазначеного комплексу туристичних послуг.(5)

Станом на 26.08.2011року відповідач свої зобовязання стосовно надання комплексу туристичних послуг, передбачених договором про надання туристичних послуг, не виконав. На вимогу ОСОБА_1 відмовився повернути сплачені ним грошові кошти.

Про факт невиконання ТОВ «Міжнародний кадровий фонд»перед ОСОБА_1 зобовязань свідчить Акт взаєморозрахунків від 25.08.2011 року, підписаний сторонами, за договором про надання туристичних послуг, за змістом якого ОСОБА_1 оплатив вартість замовлених послуг у розмірі 21945,00 грн., ТОВ «Міжнародний кадровий фонд» не виконало зобовязання про надання туристичних послуг, отримані грошові кошти, що складали вартість зазначених послуг у розмірі 21945,00 грн. не повернуло. (9)

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу. Статтею 527 цього ж Кодексу передбачено, що боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання зобовязання. Згідно ст. 530 Цивільного Кодексу, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до вимог ст. 525 цього Кодексу одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до вимог ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобовязання, має відшкодовувати кредиторові завдані цим збитки.

Оскільки ТОВ «Міжнародний кадровий фонд»не виконало взяті на себе зобовязання за договором про надання туристичних послуг, а отримані грошові кошти від ОСОБА_1 за замовлені останнім туристичні послуги не повернуло, чим завдало позивачу збитків у розмірі 21945,00 грн., то зазначена обставина є підставою для задоволення заявленого позивачем позову у повному обсязі.

З огляду на викладене, збитки за укладеним ОСОБА_1 та ТОВ «Міжнародний кадровий фонд» договором про надання туристичних послуг у сумі 21945,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у примусовому порядку.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи необхідно покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525,526,527, 530,543,1048,1050 ЦК України, ст.ст. 10,11,60,88,208,213,224 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний кадровий фонд» про відшкодування збитків за договором про надання туристичних послуг - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний кадровий фонд»на користь ОСОБА_1 збитки за договором про надання туристичних послуг у розмірі - 21945,00 грн., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 219,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. 00 коп., а всього 22 284 (двадцять дві тисячі двісті вісімдесят чртири) грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя:

Коментар:

В даній ситуації ОСОБА_1 доказує порушення своїх прав та вимагає відшкодування збитків за договором про надання туристичних послуг. Згідно з цим договором про надання туристичних послуг відповідач не виконав своїх обов’язків. Свої зобов’язання стосовно оплати вартості туристичного пакету та надання документів позивач виконав повністю про, що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру видана відповідачем. Відповідач у судовому засіданні заявлений позов визнав.

Свої вимоги ОСОБА_1 підтверджує, договором укладеним з ТОВ «Міжнародний кадровий фонд» за яким воно зобов’язалося надати туристичні послуги. Про факт невиконання ТОВ «Міжнародний кадровий фонд» перед ОСОБА_1 зобов’язань свідчить Акт взаєморозрахунків.

Справа №2-1028 /10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2010 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області

в складі:

головуючої – судді Пікули Н.В.

при секретарі Оберук О.О.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Володимир-Волинський справу за позовом ОСОБА_1 до Лудинської сільської ради, Володимир-Волинського району про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Лудинської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, земельну ділянку.

В позовній заяві посилається на ту обставину, що 10.11.2000 року її дядько ОСОБА_2 склав заповітне розпорядження згідно якого заповів їй все належне йому на день смерті майно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Згідно рішення Володимир-Волинського міського суду від 29.05.2009 року за ОСОБА_1 визнано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1

В даний час виникла необхідність оформити право власності на земельну ділянку, однак вона не може реалізувати свого права, так як її покійний дядько ОСОБА_2 не виготовив правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що йому належали.

Просить визнати за нею право власності на земельну ділянку загальною площею 0,50 га., в тому числі 0,34 га для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться на території Лудинської сільської ради в межах населеного пункту с. Лудин і 0,16 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що розташовані по АДРЕСА_1 яку вона успадкувала за заповітом після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

На попередньому судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала.

Представник Лудинської сільської ради на попередній розгляд справи не з»явився, однак подав суду заяву про визнання позову та просить проводити попередній розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Факт того, що на земельна ділянка загальною площею 0,50 га., в тому числі 0,34 га для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться на території Лудинської сільської ради в межах населеного пункту с. Лудин і 0,16 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що розташовані по АДРЕСА_1 належали покійному ОСОБА_2 і що саме позивачка являється спадкоємцем та успадкувала це майно після його смерті підтверджується заповітом від 10.11.2000 року, довідками Лудинської сільської ради № 178 від 26.05.2009 року, архівним витягом, свідоцтвом про смерть спадкодавця.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні попереднього судового засідання.

Оскільки визнання відповідачем пред’явленого позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає за можливе ухвалити рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.10, 60, 130, 174, 212-215 ЦПК України та на підставі ст.325, 392 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на на земельну ділянку загальною площею 0,50 га., в тому числі 0,34 га для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться на території Лудинської сільської ради в межах населеного пункту с. Лудин і 0,16 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що розташовані по АДРЕСА_1 яку вона успадкувала за заповітом після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуюча

Коментар:

У даній справі обов’язок доказування та подання доказів покладається на позивача, задля визнання права власності на спадкове майно, земельну ділянку. Свої вимоги ОСОБА_1 про те що вона являється спадкоємцем та успадкувала майно ОСОБА_2 підтверджує поданням письмових доказів: заповітом, довідками, архівним витягом, свідоцтвом про смерть спадкодавця, рішення Володимир-Волинського міського суду яким за ОСОБА_1 визнано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями.

Справа № 2- 4244

2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2010 року Солом`янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді: Лазаренко В.В.

при секретарі: Сітайло Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амарилис», 3-я особа: Дочірнє підприємство «Дніпро», про стягнення заборгованості за договором доручення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача ТОВ «Амарилис» заборгованість у розмірі 59155, 16 гривень за договором доручення від 01.12.2008 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що 01.12.2008 року між сторонами було укладено договір доручення для здійснення юридичних дій, повязаних з виконанням умов договору купівлі-продажу від 01.10.2008 року. За цим договором позивач зобовязувався вчинити від імені та за рахунок відповідача певні юридичні дії, спрямовані на виконання умов договору купівлі-продажу.

Зокрема, позивач передав 3-тій особі в рахунок попередньої оплати за товари в гривнях 117972,00 гривень, що по курсу НБУ на 18.12.2008 року складає 15000 доларів, що підтверджується розпискою.

Позивач посилається на те, що він повністю виконав свої зобовязання до договору доручення, проте, відповідач не компенсував понесені ним витрати, в звязку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі і просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю визнав позовні вимоги позивача і не заперечував проти задоволення позову. Наслідки визнання відповідачем позову йому розяснені і зрозумілі.

3-я особа - Дочірнє підприємства «Дніпро» - не направив до суду свого представник, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.31). Про причини своє неявки суд не повідомив. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника 3-ої особи.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01 грудня 2008 року між сторонами Василечко І.З. та ТОВ «Амарилис» укладено договір доручення для здійснення юридичних дії, повязаних з виконанням умов Договору купівлі-продажу від 01.10.2008 року.

Згідно з цим договором Василечко І.З. взяв на себе зобовязання вчинити від імені та за рахунок відповідача певні юридичні дії, спрямовані на виконання умов договору купівлі-продажу від 01.10.2008 року, а саме: вести переговори щодо порядку придбання товарів та обладнання, передбачених зазначеним договором, вести розрахунки за зазначені товари і обладнання.

Згідно з п. 2.2.3 цього договору здійснити розрахунки за товари і обладнання власними коштами (з наступною компенсацією) та повідомити про це довірителя (Відповідача), а згідно п. 2.1.4 Договору, відповідач за вимогою повіреного (Позивача), але не раніше 01.12.2009 року, зобовязався компенсувати повіреному витрати, які повірений поніс у звязку з виконанням цього Договору та сплатити винагороду Повіреному.

Як вбачається з розписки, що міститься в матеріалах справи позивач передав 3-тій особі в рахунок попередньої оплати за товари 117972,00 гривень, що по курсу НБУ станом на 18.12.2008 року складало 15000 доларів США. За даною розпискою представник 3-ої особи взяв на себе зобовязання передати товар відповідачу.

Таким чином, позивач повністю виконав взяті на себе зобовязання за договором доручення від 01.12.2008 року, проте, відповідач не виконав свої зобовязання і не компенсував позивачу його витрати.

Відповідно до ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обовязку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.2 статті 1007 ЦК України довіритель зобовязаний, якщо інше не встановлено договором, відшкодувати повіреному витрати, повязані з виконанням доручення.

Винагорода за надані послуги складає 100 гривень, витрати повязані з виконанням доручення складають 117972 гривень, що разом становить 118072, 00 гривень.

Позивач посилається на те, що Довіритель на виконання доручення отримав товар на суму 59 155,16 гривень.

Представник відповідача в судовому засіданні ці обставини визнав і не оспорює.

Таким чином, витрати позивача, безпосередньо повязані з виконанням доручення, складають 59 155,16 гривень, які позивач просить стягнути на свою користь.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідально до ст. 174 ЦПК України відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи обставини наведені вище, суд вважає за необхідне задовольнити позов Василечко І.З. в повному обсязі, оскільки вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і є всі підстави для задоволення позову.

Суд також вважає за необхідне, відповідно до ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати: судовий збір в сумі 591, 56 гривень та витрати на оплату інформаціно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

Керуючись ст. ст. 10-11, 88, 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст.526, 1002, 1007 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амарилис»на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором доручення в розмірі 59 155, 16 гривень, витрати на оплату судового збору в сумі 591,56 гривень та витрати на оплату інформаціно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом`янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, яка не була присутня при проголошенні рішення протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

Коментар:

В даній справі ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором доручення. За цим договором позивач зобов’язувався вчинити від імені та за рахунок відповідача певні юридичні дії, спрямовані на виконання умов договору купівлі-продажу. Позивач посилається на те, що він повністю виконав свої зобов’язання до договору доручення, проте відповідач не компенсував понесені ним витрати, в зв’язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги позивач підтверджує: договором доручення, та розпискою за якою він передав 3-тій особі в рахунок попередньої оплати за товари відповідну суму, взяв на себе зобов’язання передати товар відповідачу.