Зупинення, поновлення та продовження процесуальних строків

Відповідно до ст. 71 ЦПК України зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків. З цього поло­ження випливає, що підстави для зупинення процесуальних строків

153є такими ж, як і для зупинення провадження у справі (статті 201. 202 ЦПК України). Строки, на які зупиняється провадження у справі, визначаються ст. 203 ЦПК України.

Зупинення процесуальних строків починається з моменту на­стання тієї події, внаслідок якої суд зупинив провадження.

З дня відновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується (ч. 2 ст. 204 ЦПК України). Це означає, що час, на який було зупинено провадження у справі, не входить до процесуального строку. Однак загальний строк включає час, який сплинув до зупинення провадження, тому після його віднов­лення процесуальний строк обчислюється у межах часу, що зали­шився до його закінчення.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 154 ЦПК України особа, стосовно якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування. Через три дні після отримання копії ухвали юридичну особу-відповідача було реорганізовано, що стало підставою для зупинення провадження до залучення до участі у справі правонаступників. Після відновлення провад­ження перебіг строку продовжився, тому у юридичної особи-правонаступника відповідача залишилося лише сім днів для подання заяви про скасування забезпечення позову.

Якщо строк, встановлений законом або судом, пропущено з по­важних причин, то за клопотанням сторони або іншої особи суд його поновлює або продовжує (ч. 1 ст. 73 ЦПК України).

Продовження строку є наданням додаткового часу для вчи­нення процесуальної дії, що з поважної причини не може бути здійснена у раніше передбачений строк.

Поновлення строку - це відновлення первісного строку для вчинення певної процесуальної дії, якщо його було пропущено з причин, визнаних судом поважними.

Для вирішення питання про продовження та поновлення проце­суального строку дуже важливого значення має поважність при­чини, внаслідок якої він був пропущений. Поважною є причина, що об'єктивно унеможливлювала або ускладнювала вчинення пе­вної процесуальної дії у визначений строк, зокрема це може бути тимчасова непрацездатність, службове відрядження, стихійне лихо тощо. Однак визнання причини поважною залежить тільки від розсуду суду.

Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку може бути вчинено ту дію або подано той документ чи до­каз, стосовно якого заявлено клопотання.

Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.

Особи, які беруть участь у справі, повинні бути повідомлені про місце і час розгляду цього питання, хоча їх присутність не є обо­в'язковою.

З питань про поновлення чи продовження пропущених строків суд постановляє ухвалу. Ухвалу щодо відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду (п. 7 ч. 1 ст. 293 ЦПК України).