Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Передумови і підстави виникнення цивільних процесуальних правовідносин
Для виникнення цивільних процесуальних правовідносин необхідна наявність комплексу обставин, без яких вони не відбудуться. До них належать: 1) норми цивільного процесуального права; 312) цивільна процесуальна правосуб'єктність; 3) процесуальні юридичні факти. Перші дві обставини (норми цивільного процесуального права і цивільна процесуальна правосуб'єктність) прийнято називати передумовами виникнення цивільних процесуальних правовідносин. Процесуальні юридичні факти (подання позовної заяви, закінчення процесуального строку, подання скарги у зв'язку з винятковими обставинами тощо) відносять до підстав виникнення цивільних процесуальних правовідносин. Будь-яке цивільне процесуальне правовідношення має свої передумови і певну підставу. Норми цивільного процесуального права - це загальні правила поведінки, встановлені для суду та інших учасників цивільного процесу. Цивільні процесуальні норми встановлюють межі поведінки не одного конкретного суб'єкта, а всіх, хто звертається до суду і є учасником цивільного процесу. Для виникнення будь-якого цивільного процесуального правовідношення, норма, яка його врегульовує, є необхідною. За відсутності відповідної правової норми про можливість участі особи як суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин, такі відносини виникнути не можуть. Наприклад, судовий наказ не видається з приводу вимог, не передбачених у ст. 96 ЦПК України чи іншому законі; особи, які не брали участі у справі, якщо суд не вирішив питання про їх права та обов'язки, не мають права оскаржити у касаційному порядку рішення і ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали апеляційного суду (ч. 1 ст. 324 ЦПК України). Наступною передумовою виникнення цивільних процесуальних правовідносин є цивільна процесуальна правосуб'єктність - встановлена законом можливість особи виступати суб'єктом цивільних процесуальних правовідносин. Єдиної для всіх, абстрактної правосуб'єктності не існує. Для кожного із суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин вона визначена по-різному, тобто є специфічною. Зміст цивільної процесуальної правосуб'єктності складають два невід'ємних елементи: 1) цивільна процесуальна правоздатність; 2) цивільна процесуальна дієздатність. Відповідно до ст. 28 ЦПК України цивільною процесуальною правоздатністю є здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи. Нею наділені всі фізичні і юридичні особи. Для того, щоб виступати в якості інших учасників цивільного процесу (крім сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи), потрібно відповідати додатковим.вимогам, встановленим законом. Так, правосуб'єктність суду, визначена Конституцією України, ЦПК України, законами України «Про судоустрій України» і «Про статус суддів», іншими нормативно-правовими актами. Можна також зазначити, що цивільна процесуальна правосуб'єктність спеціаліста визначається володінням ним спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів (ст. 54 ЦПК України); перекладача - знанням відповідної мови або техніки спілкування з глухими, німими чи глухонімими (ст. 55 ЦПК України) і т. д. Цивільна процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (ст. 29 ЦПК України), її мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Цивільна процесуальна дієздатність набувається також особою, яка не досягла повноліття, у разі реєстрації шлюбу (з моменту його реєстрації), та у випадку її надання у порядку, встановленому статтями 242-245 ЦПК України. Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена. Крім зазначених передумов, для виникнення цивільних процесуальних правовідносин необхідні підстави, якими є процесуальні юридичні факти - певні обставини, закріплені в процесуальних нормах, на основі яких виникають, змінюються чи припиняються цивільні процесуальні правовідносини. Наприклад, особа, права якої порушено, має цивільно-процесуальну правосуб'єктність; норми законодавства гарантують захист її прав у конкретній ситуації, закріплюють правила звернення до суду за захистом порушених прав; однак вона не звертається до суду. В такому разі цивільні процесуальні правовідносини не виникають, адже немає визначеної підстави. Дії особи, права якої порушені (подання позовної заяви до суду), є юридичним фактом, який міг би бути підставою для виникнення таких правовідносин, оскільки на підставі відповідної заяви суддя відкриває провадження у цивільній справі. Насамперед процесуальними юридичними фактами € дії суду та інших учасників процесу, що характеризуються своєю різноманітністю (подання особою позовної заяви до суду, прийняття позовної заяви і відкриття суддею провадження у цивільній справі, проведення попереднього судового засідання, призначення експертизи, подання зустрічної позовної заяви тощо). Лише в окремих випадках до процесуальних юридичних фактів відносять бездіяльність учасників цивільного процесу, тобто невиконання ними процесуальних обов'язків. Наслідком невиконання передбачених законом процесуальних обов'язків, як правило, є заходи процесуального примусу (статті 90-94 ЦПК України). Іноді до виникнення, зміни чи припинення цивільних процесуальних правовідносин призводять і події, їх настання не викликає процесуальних наслідків, однак є приводом для вчинення процесуальних дій учасниками цивільного процесу. Так, у разі смерті фізичної особи, яка є однією із сторін у справі, коли спірні правовідносини не допускають правонаступництва, факт смерті особи надає право судді постановити ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі (п. 5 ч. 2 ст. 122 ЦПК України). Залежно від наявності обставин, з якими законодавець пов'язує ті чи інші юридичні наслідки, виділяють прості та складні процесуальні юридичні факти. Частіше в цивільному процесі мають місце складні юридичні факти. Наприклад, для виникнення процесуальних правовідносин між позивачем і судом першої інстанції необхідно вчинити дві дії: позивач має подати позовну заяву у встановленій формі з дотриманням вимог щодо її змісту, а суддя прийняти заяву і відкрити провадження у справі. За наявності лише однієї дії, процесуальний юридичний факт вважається простим (заміна неналежного відповідача, виклик до суду свідка тощо). Date: 2015-07-27; view: 358; Нарушение авторских прав |