Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Сам за деревомЗ-за дерева узнаю, що я вже не я, а дощ за деревом. Тепер мої вівці пасуться без мене. А я стою за деревом і думаю, як же мені бути, щоб про мене люди знали тепер — коли я є дощ? Бо дощ тільки тоді є дощем, коли в довге волосся вплітає соняшники, бо тільки тоді люди і знають, що то йде дощ. А як же мені бути, коли я стою за деревом, чим тепер мені виявляти людям свою людську суть, хоч і суть дощу я вжевмію виявляти довгим волоссям? Невже тепер я уже не я, коли я є дощ? МИКОЛА ВОРОБЙОВ Поет. Представник «київської школи». * * * Дослухатись до себе — це протирати шкло. Спершу подмухати, щоб запітніло, щоб просто — тиша... А потім нараз посвітліша; скрипне стіл відлунням тебе самого. Квіти на кожній стіні – відлунням світу. Дослухатись до себе – це бачити, як поволі розвидняється. ВІКТОР КОРДУН Поет. Представник «київської школи». * * * Подай мені руку і проведи по стежиш – поміж наших смертей. Як не буде іншої ради, проведи мене через смерть: я боюся сам у ній заблукати – і не вийти на світло, я боюся забути про сьогоднішній сонячнийдень. Вабить мене і відстрашує словосполучення: важка вода,– як тут застерегтися, щоб вона не витіснила всієї пам'яті? ЄВГЕН МАЛАНЮК У синтезував неоромантичні, символістичні та “неокласичні” традиції української лірики, виторив власну художню історіософію. Входив до “Празької школи”. Сонет Не трубадур, а вічний яничар, Невільником в солодкому полоні Нічних очей,— я п'ю їх синійчар, Закоханий в розквітлії долоні. Хоч і знайшов я бога в Аполлоні, Та тільки Вам – душі моєї жар, Сузір'я зорь моїх, Волосожар, Захований у серця темнім лоні. Ви ж королевою, лише на мить, Дасте устам тонку лілею-руку... В ту ж мить життя, життя віддам – візьміть! За усміх Ваш, за казки запоруку: Щоб випити до дна солодку муку І шалом кос — минуле спопелить. ІВАН СЕМЕНЕНКО Птахи В петлях блакитних кричать Крилами б’ють тріпочуть Знесилені небом падають Відпочивають тут на землі З петлею на шиї З петлею небесною З петлею таємною Що знову їх тягне вгору В вись піднімає Учить літати Учить кричати співати Напередодні
|