Характеристика комунікаційних мереж

В організаціях, де зайнято більше двох людей, комунікаційні канали об'єднуються у мережі, які зв'язують елементи управлінської структури в єдине ціле і таке саме багаторівневе, як і вона сама.

На практиці виділяють три види комунікаційних мереж: відкриті, замкнуті і комбіновані. У відкритих рух команди або інформації може бути припиненим, оскільки інформація попадає в тупик, тобто до елементу структури управління, який знаходиться в кінці каналу. Цей рух може стикатись із посередником або контролером (проміжна ланка в мережі комунікацій), який цьому руху перешходжує (зупиняє, перекручує, спрямовує в іншу сторону).

В замкнутих мережах тупики і контролери або відсутні, або їх можна обійти.

Комбіновані мережі поєднують в собі обидва принципи побудови і притаманні більше великим багаторівневим організаціям.

Найбільш простіший вид відкритої комунікаційної мережі - лінійна, яку називають "змія": А-В-Б (І). Вона характеризується тим, що елементи структури управління А і Б, які вона поєднує, знаходяться в тупиках, а В виконує роль не тільки посередника комунікацій, але може і контролювати їх. Така мережа поєднує робітників одного рівня управління, частіше за все має неформальний характер або є елементом більш складної мережі.

Мережі, які складаються із двох і більше рівнів (притаманні, перш за все, формальним ієрархічним структурам) мають центральну ланку, яка є вихідним пунктом вертикальних комунікаційних каналів.

Якщо кількість ланок, які відносяться до нижчого рівня управлінської структури, не виходить за межі діапазону контролю, то найбільш підходящою для неї є комунікаційна мережа, яку називають "зірка".

Вона дозволяє оперативно отримувати інформацію, концентрувати її в цей гральній ланці А і в короткі терміни направляти її виконавцям Б, В, Г.

Ланка А легко підтримує порядок в управлінні, оскільки при комунікаціяхвідсутні посередники і неформальні канали.

Однак для великих управлінських структурах така комунікаційна мережа непридатна. Центральна ланка А вже невзмозі відпрацьовувати самостійно всі рішення і доводити їх до виконавців. У неї з'являється помічник (посередник) Б, який конкретизує команди і розподіляє інформацію між виконавцями В, Г, Д. Хоча він є представником середнього рівня управління і відіграє другорядні ролі, на ділі він отримує велику владу, тому що контролює інформацію і може нав'язувати свою волю першій особі. Така мережа отримала назву "шпора":

У мережах типу "зірка" і "шпора" кількість комунікаційних каналів, які сходяться до центрального елементу, на практиці може нескінченно зростати і перевищити можливості окремої людини їх контролювати. Це обставина ставить природну межу у розвитку управлінських структур, а отже перешкоджує розширенню самих організацій, що обумовлено зростанням масштабів виробництва.

Тому для великих багато профільних функціональних структур притаманні інші комунікаційні мережі типа "тент" і його модифікації: "палатка" і "дім". Суть цих модифікацій складається у використанні поряд з вертикальними горизонтальних офіційних комунікаційних каналів, завдяки яким підлеглі мають змогу напряму самостійно вирішувати багато другорядних проблем, що дозволяє керівникові зосередитись на головному.

(4) "Тент" (5) "Палатка" (6) "Дім" (7) "Коло"

У "Палатці" припустимий один рівень горизонтальної комунікації - між другими особами; у "Домі" такі ж канали можливі на всіх рівнях управлінської структури, що надає йому характер замкнутої мережі.

Практика показує, що тут можуть виникати певні цілеспрямовані деформації, за допомогою яких окремі суб'єкти управлінської структури можуть бути спочатку виключені із системи комунікацій, а потім усунені з неї.

В цілому відкриті комунікаційні структури властиві бюрократичним організаціям, де має місце жорстка підлеглість управлінських ланок і переважають формальні зв'язки. Однак в рамках таких організацій можуть існувати і гнучкі структури - консультаційні і дорадчі (комітети, комісії, спеціальні творчі групи), які основані переважно на неформальних або

напівформальних внутрішніх зв'язках і принципах самоуправління. Комунікації тут здійснюються завдяки замкнутим мережам, в яких посередники відіграють роль не контролерів, а зв'язш-шв, які полегшують взаємодію між учасниками цих структур.

Основою замкнутих мереж є мережа типу "Коло". У великих організаціях воно може бути складним, яке включає додаткові комунікаційні канали, які за'язують всіх зо всіма. "Коло" характерно для структури із сприятливим морально-психологічним кліматом, який допомагає поєднати людей, полегшує обмін інформацією та ідеями, стимулює творчі процеси. Творчістю не можливо командувати, але координація для ефективності діяльності необхідна. Така координація забезпечується за допомогою комунікаційної мережі типу "Колесо", в якій є центральний суб'єкт, який полегшує і прискорює процес комунікації. Однак це не адміністратор, який надає розпорядження, а загальновизнаний лідер, який веде за собою інших.

У великих організаціях творчі групи можуть бути пов'язані одна з одною, і тоді комунікаційна структура приймає вигляд "Сот". Така комбінована мережа по суті являє собою поєднання відкритої "Змії" і замкнутого "Колеса" або "Кола". Процес комунікацій має вже тут свої тупики, а зв'язники легко перетворюються у контролерів.

Ефективність комунікацій багато в чому визначається кількістю каналів зв'язку в мережі та її характером. Для зменшення можливих перешкод і шумів доцільно мати мінімальну кількість каналів зв'язку у мережі комунікацій.

"Колесо" "Соти"

Загальну кількість каналів зв'язку у мережах комунікацій можна визначити таким чином:

де Р - кількість робітників (підрозділів);

для кругової мережі: Lmax⁼ P(P-1)

Особливості комунікаційних мереж необхідно враховувати при формуванні і розвитку організаційної структури.