Судовий процес у феодальній Німеччині

Судовий процес салічних франків.

Варварські правди, так само як і королівське законодавство, існували в просторі традиційної, що прийшли із додержавних часів судової організації. Судові установи практично збігалися з органами общинного самоврядування, а в процесі зміцнення державності суд ставав функцією територіальних зборів.

Судові збори були двох типів:

1. окружні - під головуванням особливо старійшини - тунгіна, а пізніше - королівського графа;

2. сотенні -під головуванням центенарія, або сотника.

На зборах могли бути присутніми усі вільні повноправні общинники, присутність навіть ставилася за обов’язок під загрозою штрафів. Безпосередньо суддями були не члени зборів, а особливі традиційні знавці права - рахінбурги, правове судження яких ухвалювалось (або не ухвалювалось) народом.

Окружні збори скликалися періодично - раз у шість місяців, сотенні - за спеціальним скликанням.

Розгляд справ у суді починався за заявою потерпілого. Потерпілій мав сам сформулювати звинувачення і подати докази насамперед своєї невинуватості. Таки доказом могли бути співприсяжники, які могли підтвердити добру репутацію позивача. Доказом вини могли бути - ордалії, тобто випробовування людини „розпеченим залізом”, „кип’яченою водою”, „холодною водою”, „хрестом”, „хлібом і сиром”. Практикувався також судовий поєдинок, коли сторона, що перемагає в поєдинку, визнавалася такою, що виграла справу. У ранній період існування франкської держави судочинство здійснювалося на зборах вільних людей округу. На цих зборах головував, як вище згадувалося, виборний керівник - тунгін. Рішення, або вирок здійснювалися - рахінбургами. Вищою судовою інстанцією був - король, судочинство здійснювалося також церквою.

Судовий процес у феодальній Німеччині.

С удочинство у феодальній Німеччині здійснювалося за „ Кароліною”, тобто судовим Уложенням імператора Карла V.

Судочинство за „Кароліною” було таємним, письмовим і включало три стадії - дізнання, загальне слідство, спеціальний розгляд.

· Дізнання -це збір таємної інформації про злочини та злочинців.

· Загальне слідство -короткий допит арештованого про обставини справи.

· Спеціальний розгляд – детальний допит обвинуваченого, свідків, збір доказів.

Уложення передбачало такі види злочинів:

- проти релігії.

- проти власності.

- проти особи.

- проти моралі.

- проти порядку здійснення правосуддя.

- проти держави.

- проти порядку торгівлі.

„Кароліна” передбачала, що бродяги мають каратися, навіть на смерть якщо вони не вчинили злочину.

У цей період „Кароліна” ліквідувала такі віджилі норми німецького звичаєвого права, як:

1. право захоплення корабля з усім його майном, якщо він зазнає аварії.

2. привласнення воза, який перевернувся.

У Німеччині існував т.зв. „ суд сеньйора”, юрисдикція якого поширювалася на все населення, що жило на його землі.

Юрисдикція церкви поширювалася на духовенство та на справи щодо шлюбу, заповіту. У німецьких князівствах в кожному окрузі був отаман, який здійснював судові функції. Окрім отаманів були ще й низові суди, які займалися попереднім слідством у кримінальних справах і були і були першою інстанцією у цивільних справах.

До повноважень низових судів входив збір податків.

Якщо позивач, або відповідач не з’являлися в суд то їх штрафували. Поважною причиною неявки в суд були полон, перебування на державній службі, хвороба.