Використання письмової форми звернень до суду

Суть. Будь-які звернення до суду (заяви, клопотання, запе­речення) потрібно подавати у письмовій формі.

Застосування. Письмова форма спілкування із судом має безліч переваг перед усною:

1) документи зберігаються у справі;

2) зміст написаного легше зрозуміти;

3) документи фіксують не лише інформацію, але й час її подання до суду;

4) документи можуть бути прочитані іншими особами.

Єдиний недолік письмової форми - її стабільність. Напи­сане важко змінити. З цього випливає, що письмову форму потрібно надавати думкам, які непотрібно буде корегувати в майбутньому.

Процесуальне законодавство лише в окремих випадках ви­магає письмової форми клопотань та заяв. Усні клопотання та результати їх розгляду можуть не залишити слід у справі. Ін­формація про це заноситься лише до протоколу судового засі­дання. Але він ведеться тільки в засіданні. Значна ж частина клопотань заявляються сторонами до судового розгляду.

Треба враховувати, що письмові пояснення важко змінити. Тому їх доцільно давати щодо безспірно встановлених обста­вин, які визначають правову позицію у справі. Якщо є припу­щення, що може виникнути потреба певні пояснення скорегу­вати, їх доцільно давати усно. У подальшому можна буде зіслатися на те що пояснення зрозуміли неправильно. Ст. 147 ЦПК України передбачено, що по особливо склад­них справах суддя може запропонувати відповідачеві подати письмові пояснення в справі. Це право, а не обов'язок відпові­дача.

Текст документів, адресованих суду, повинен бути точний, лаконічний, аргументований, викладений в офіційному стилі. Потрібно уникати складних речень, рідковживаних та емоцій­но забарвлених слів, ліричних відступів, посилань на пору­шення норм моралі, патетики на захист державних чи громадських інтересів. Доцільно використовувати звороти, що містя­ться в нормативно-правових актах та посилатися на законо­давство.