Допустимість доказу

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встанов­леному КПК.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті проце­суальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнаро­дними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини.

Суд зобов'язаний визнати суттєвими порушеннями прав людини і ос­новоположних свобод, зокрема, такі діяння:

· здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозво­лу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

· отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосу­вання такого поводження;

· порушення права особи на захист;

· отримання показань від особи, яка не була повідомлена про своє право не давати показання;

· порушення права на перехресний допит;

· отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрю­ваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Докази, передбачені КПК, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, коли вирішується пи­тання про відповідальність за вчинення зазначеного суттєвого порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Докази, які стосуються судимостей підозрюваного, обвинуваченого або вчи­нення ним інших правопорушень, що не є предметом цього кримінального про-ІІадження, а також відомості щодо характеру або окремих рис характеру підоз-рюнаного, обвинуваченого є недопустимими на підтвердження винуватості пі­дозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення

Докази та відомості, передбачені КПК, можуть бути визнані допусти­мими, якщо:

Ø сторони погоджуються, щоб ці докази були визнані допустимими;

Ø вони надаються для доказування того, що підозрюваний, обвинува­чений діяв з певним умислом та мотивом, або мав можливість, підготовку, обізнаність, потрібні для вчинення ним відповідного кримінального право­порушення, або не міг помилитися щодо обставин, за яких він вчинив від­повідне кримінальне правопорушення;

Ø їх надає сам підозрюваний, обвинувачений;

Ø підозрюваний, обвинувачений використав подібні докази для дис­кредитації свідка.