Глава 11. Підсудність цивільних справ § 1. Поняття і види підсудності

Підвідомчі суду цивільні справи вирішуються Верховним Судом України, Верховним судом Автономної Республіки Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими, районними (міськими) судами, військовими судами гарнізонів, регіонів, Військове-Морських Сил. Усі вони становлять систему судів загальної юрисдикцій, складають місцеві суди, апеляційні суди, Касаційний суд України (ст. 20 Закону «Про судоустрій»), реалізують судову владу, здійснюють правосуддя в цивільних справах, але мають різну, встановлену законом компетенцію Ourisdictio) у розгляді і вирішенні справ.

Розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ називається підсудністю.

На відміну від підвідомчості, яка розмежовує компетенцію між державними органами як між собою, так і міждержавними органами і громадськими організаціями щодо вирішення цивільних справ, підсудність розмежовує компетенцію в тій же сфері (щодо вирішення цивільних справ), але між різними судами. Тому підсудністю називають ще коло цивільних справ, вирішення яких віднесено до компетенції певного суду.

Визначення компетенції різних судів системи провадиться залежно від виконуваних ними функцій, від роду (предмета) справи, суб'єктів спору, що підлягає розгляду, і місця (території), на яку поширюється діяльність певного суду. В зв'язку з цим підсудність поділяється на функціональну (функціональна компетенція — competentia rations functionate), родову (предметна, об'єктивна компетенція — competentia ratione materiale), територіальну (особиста, суб'єктивна компетенція — competentia ratione personae).

Функціональна підсудність визначає компетенцію окремих ланок судової системи України на підставі виконуваних ними функцій. За цією підсудністю районний (міський) суд, військовий суд гарнізону, які діють як місцеві суди, виступають судами першої інстанції, виконуючи функцію розгляду і вирішення по суті справ, підвідомчих цивільному судочинству (ст. 21 Закону «Про судоустрій України», ст. 125 ЦПК).

Верховний суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські суди, військові суди регіонів, Військове-Морських Сил виконують потрійні функції: 1) розглядають і вирішують цивільні справи по суті по першій інстанції (статті 124, 243, 248 ЦПК); 2) перевіряють у апеляційному порядку законність і обгрунтованість рішень, ухвал суду першої інстанції (ст. 289 ЦПК; ст. 29 Закону України «Про судоустрій»); 3) переглядають у зв'язку з нововиявленими обставинами постановлені ними рішення, ухвали, що набрали законної сили (ст. 347 ЦПК). Верховний Суд України є судом касаційної інстанції (ст. 319 ЦПК) переглядає рішення за винятковими обставинами (ст. 347 ЦПК) і продовжує здійснювати інші надані йому повноваження.

Родова підсудність визначає компетенцію різних ланок судової системи по розгляду цивільних справ по першій інстанції залежно від роду справи (предмета цивільного спору) або суб'єктного складу сторін спірних правовідносин. Таке розмежування компетенції судових органів обумовлюється міркуваннями публічно-правового характеру стосовно найкращої організації судової влади — щоб створити для осіб, які потребують судового захисту, найбільш сприятливі умови для участі в судочинстві, для залучення всіх заінтересованих осіб і доказів у справі. За загальними правилами родової підсудності всі цивільні справи, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, крім тих, що віднесені законом до інших судів, розглядаються районними (міськими) судами (ч. 1 ст. 123 ЦПК).

Військовим судам гарнізонів як судам першої інстанції підсудні цивільні справи: а) про захист честі і гідності, сторонами у яких є військовослужбовці або військові організації, інші справи, пов'язані із захистом прав і свобод військовослужбовців та інших громадян, прав та законних інтересів військових частин, установ, організацій; б) за скаргами військовослужбовців на неправомірні дії і рішення службових осіб і органів військового управління, крім тих, що підсудні військовим судам регіонів і Військово-Морських Сил.

Військовим судам регіонів, Військово-Морських Сил як судам першої інстанції підсудні справи за скаргами на незаконні дії і рішення військових службових осіб і органів військового управління на рівні військових об'єднань і вище (ч. З ст. 123 ЦПК)

Верховному суду Автономної Республіки Крим, обласним, Київському І Севастопольському міським судам підсудні по першій інстанції справи по скаргах на рішення місцевих державних органів з питань перевищення встановленого законом строку прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, відмови в реєстрації статутів (положень) релігійних організацій, володіння та користування культовими будівлями і майном (ст. 248Ч цпк).

У справах про дострокове припинення повноважень народного депутата встановлена підсудність Київському міському суду (ст. 243 ЦПК).

Цивільні справи, в яких однією із сторін є районний (міський) суд, військовий суд гарнізону, розглядають відповідно Верховний суд Автономної Республіки Крим, обласні суди, Київський і Севастопольський міські суди, військові суди регіонів, Військово-Морських Сил.

Цивільні справи, в яких однією із сторін є Верховний суд Автономної Республіки Крим, обласний суд, Київський чи Севастопольський міський суд, підсудність по першій інстанції визначає Верховний Суд України (ст. 124 ЦПК). Він же визначає підсудність справ на особливо режимних об'єктах (ч. 4 ст. 123 ЦПК).

Верховному Суду України по першій інстанції підсудні такі справи, які виникають з державних і адміністративних правовідносин: а) по скаргах на рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, а також заяви Центральної виборчої комісії про скасування реєстрації відповідної особи як кандидата в Президенти України (ст. 243 ЦПК); б) по скаргах на рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії (ст. 243 ЦПК); в) по скаргах на рішення державного органу України у справах релігій, прийняте стосовно релігійних організацій (ст. 248 ЦПК).

Родова підсудність у конкретних справах може бути змінена Головою Верховного Суду України, його заступниками, головами Верховного суду Автономної Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських судів, військового суду регіону, Військово-Морських Сил, які мають право в межах своєї компетенції витребувати будь-яку цивільну справу, що є у провадженні того чи іншого суду, і передати її на розгляд до іншого суду України (ст. 133 ЦПК). Отже, в ЦПК в одних випадках визначена родова підсудність в конкретних справах, в інших — надано право це зробити посадовим особам вищестоящого суду.

Територіальна підсудність розмежовує компетенцію по розгляду підвідомчих судам справ між однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх діяльність. Таке просторове розмежування компетенції називається особистою, або суб'єктивною, компетенцією. Вона персоніфікує суди по розгляду справ, визначає, який конкретно суд може розглянути конкретну справу по першій інстанції.

Територіальна підсудність має декілька видів: загальна, альтернативна, договірна, виключна, по зв'язку справ.

Загальна підсудність визначає компетенцію суду по розгляду справи залежно від знаходження відповідача (ст. 125 ЦПК). Коли ним є громадянин, то позови пред'являються до суду за місцем його проживання (actor seguitur forum ref), його постійної осілості. Позови до підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності пред'являються за місцем знаходження їх органу управління (forum gestac administrationis). Правила загальної підсудності поширюють свою дію на всі справи позовного провадження, за винятком тих, для яких ЦПК встановлює інший вид підсудності.

Пред'явлення позову за місцем проживання відповідача створює сприятливі умови для захисту його прав та інтересів у спірних правовідносинах з позивачем, оскільки самим пред'явленням позову він поставлений у скрутніше становище за позивача. Крім того, первісні витрати у справі (ст. 63 ЦПК) при її порушенні в суді несе позивач, тому загальна підсудність дисциплінує його, стримуючи від пред'явлення безпідставних позовів, оскільки в разі відмови в їх задоволенні судом він буде позбавлений можливості стягнути витрати у справі з відповідача і зазнає невиправданих матеріальних збитків.

Місце проживання відповідача встановлюється позивачем (п. 2 ст. 137 ЦПК), а якщо воно йому невідоме, він може скористатися правилами альтернативної підсудності, передбаченими ч. 6 ст. 126 ЦПК, а також може порушити перед судом питання про розшук відповідача. Якщо невідоме місце фактичного перебування відповідача у справах за позовами про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника, суд зобов'язаний оголосити розшук відповідача і покласти виконання такої ухвали на органи внутрішніх справ (ст. 97 ЦПК).

Альтернативною називається підсудність, за якою декілька судів є компетентними розглянути справу. Позов може бути пред'явлений до одного із судів, визначених законом. Оскільки право вибору належить позивачеві, то ця підсудність ст. 126 ЦПК названа підсудністю за вибором позивача. Альтернативна підсудність є пільговою, вона встановлена для невеликої категорії справ, які мають особливо важливе життєве значення для громадян. Визначена вона ст. 126 ЦПК для позовів про стягнення коштів на утримання (аліменти) і про встановлення батьківства, позовів робітників і службовців, що випливають з трудових правовідносин, позовів, що випливають з авторського права, права на відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок та раціоналізаторську пропозицію, які можуть подаватися як за місцем проживання відповідача, так і за місцем проживання позивача.

Позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодження здоров'я, а також втратою годувальника, можуть пред'являтися за місцем проживання позивача чи за місцем заподіяння шкоди. Але позови осіб, за якими стягуються періодичні платежі, про зміну їх розміру і строків, у тому числі і позови платників аліментів до стягувачів про їх зниження, пред'являються за загальною підсудністю.

За місцем проживання позивача або місцем знаходження відповідача можуть пред'являтися позови про поновлення трудових, пенсійних і житлових прав, повернення майна або його вартості, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної громадянинові незаконним засудженням, незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним застосуванням як заходу впливу взяття під варту, незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну громадян або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди. Альтернативна підсудність встановлена для позовів, що випливають з діяльності філіалу юридичної особи, які можуть бути пред'явлені також за місцем знаходження філіалу.

Позови до відповідача, місце постійного проживання якого невідоме, пред'являються за місцем знаходження його майна, або за місцем його тимчасового проживання чи перебування, або за останнім відомим місцем постійного проживання чи постійного заняття відповідача.

Але якщо відповідач не має в Україні місця проживання, то позови можуть бути пред'явлені за місцем знаходження його майна або за останнім відомим місцем його проживання в Україні. Місце знаходження майна відповідача та останнє відоме місце його проживання чи заняття повинні бути в кожному випадку достовірно встановлені.

Позови про розірвання шлюбу з особами, визнаними у належному порядку безвісно відсутніми, недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства, а також з особами, засудженими за злочин до позбавлення волі на строк не менше трьох років, можуть пред'являтися за місцем проживання позивача. За місцем проживання останнього можуть пред'являтися позови також у випадках, коли при ньому перебувають неповнолітні діти або коли йому за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїзд за місцем проживання відповідача буде утрудненим. При взаємному бажанні подружжя справа може бути розглянута за місцем проживання одного з них.

Альтернативна підсудність передбачена також ст. 127 ЦПК, за якою позови, що випливають з договорів, де зазначено місце виконання, або виконати які через їх особливості можна тільки в певному місці, можуть бути пред'явлені за місцем виконання (forum contractus vel solutions).

Виключна підсудність встановлює, що пред'явлення позовів у деяких справах можливе тільки у точно визначеному законом суді. Вона передбачена ст. 130 ЦПК до незначної частини позовів, виключаючи можливість застосування до них інших видів територіальної підсудності, тому і названа виключною підсудністю. Це позови про право на будівлю, про виключення майна з опису, позови кредиторів спадкодавця, пред'явлені до прийняття спадщини спадкоємцями, підсудні суду за місцем знаходження цього майна або його основної частини (forum rei sitae). Виключна підсудність передбачена: для позовів про порядок користування земельними ділянками, які розглядаються районним (міським) судом за місцем знаходження земельної ділянки: для позовів клієнтів до перевізників, що випливають з договорів перевозки вантажів, пасажирів або багажу, які підсудні судові за місцем знаходження управління транспортної організації, до якого у встановленому порядку була подана претензія. За чинним законодавством претензії, які виникають з перевезення вантажів, пред'являються до управління залізниці призначення, а з перевезення пасажирів і вантажу можуть пред'являтися до управління залізниці відправлення чи призначення на розсуд заявника претензії, у зв'язку з чим аналогічні позови підсудні за місцем знаходження вказаних управлінь залізниць. Позови залізниці до пасажирів, відправників і одержувачів вантажу подаються за правилами загальної підсудності.

Договірна підсудність встановлюється за угодою сторін, у зв'язку з чим вона ще називається добровільною. Сторонам надається право встановлювати тільки договірну територіальну підсудність (ст. 129 ЦПК), але не родову, а також не дозволяється змінювати виключну підсудність.

Договірна підсудність може бути встановлена стосовно конкретних позовів, їх групи, що можуть виникнути з існуючих між сторонами цивільних

15 1-287 правовідносин. Угода сторін про підсудність може бути вкладена у формі окремого письмового договору або включена до змісту конкретного цивільного договору: поставки, купівлі-продажу та ін.

Встановлена договірна підсудність є обов'язковою для сторін, але вони можуть відмовитися від одержаних ними переваг у підсудності.

Сторона договору про підсудність може оспорювати його законність і обгрунтованість. Суд, встановивши, що такий договір порушує інтереси сторони чи третіх осіб, має право визнати його недійсним і застосувати до справи правила про підсудність, передбачені законом.

Підсудність по зв'язку справ (forum connexitates) встановлює, що позов підлягає розглядові суду, який розглядає іншу, пов'язану з ним справу. Цим створюються кращі умови для дослідження всіх матеріалів у справі з метою виявлення дійсних обставин, прав і обов'язків сторін, а також для економії процесуальних засобів і часу. Статтею 131 ЦПК передбачено, що позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання чи знаходження одного з них за вибором позивача. Зустрічний позов незалежно від його підсудності подається до суду за місцем розгляду первісного позову. Цивільний позов, що випливає з кримінальної справи, розглядається судом разом з такою справою. Якщо позов не був заявлений або не був вирішений у кримінальному процесі, то він пред'являється в порядку цивільного судочинства за правилами територіальної підсудності.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору між сторонами, пред'являють позов суду, в провадженні якого перебуває спірна справа сторін (ст. 107 ЦПК).

Date: 2015-07-27; view: 424; Нарушение авторских прав