Суть попереднього судового засідання. Дії судді в рамках попереднього судового засідання

1. Попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спорудо судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи. 2. Попереднє судове засідання проводиться суддею за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. 3. Для врегулювання спору до судового розгляду суд з'ясовує: чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду. 4. Ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди. Порядок попереднього судового засідання:

1) підготовча частина:

2) з‘ясування позовних вимог та заперечень:

3) з‘ясування наявності обставин, які є перешкодою для розгляду справи: б) позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; г) надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви; - суддя з‘ясовує наявність підстав для закриття провадження у справі, суддя з‘ясовує, чи є підстави для зупинення провадження

4) з'ясування питання про склад осіб, які братимуть участь у справі: суддя з‘ясовує питання про заміну неналежної сторони (ч. 1 ст. 52), необхідність участі у справі другого відповідача (ч. 3 ст. 52), заміну сторони чи третьої особи правонаступником (ст. 55), залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог (ст. 53), законних представників (п. 6 ст. 56), органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб у суді

5) визначення предмету та засобів доказування: суддя визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, суддя з‘ясовує які факти визнаються сторонами, а які належить доказувати.

6) отримання заяв та вирішення клопотань осіб, які беруть участь у справі

Після з‘ясування в попередньому судовому засіданні усіх обставин, які суддя вважав за необхідне встановити, попереднє судове засідання оголошується закритим.

53. Забезпечення доказів: поняття, підстави, способи. Забезпечення доказів – це їх процесуальна фіксація судом під час розгляду справи, з метою використання їх в якості доказів, якщо згодом їх подача стане неможливою або утрудненою. Забезпечення доказів здійснюється судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Підставою для забезпечення доказів є побоювання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, що вони будуть втрачені або подача потрібних доказів стане неможливим. Відповідно до ст. 133 ЦПК способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому за їх місцезнаходженням. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів. Процесуальною підставою позову є заява з клопотанням про вжиття відповідних заходів. У заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені:

- докази, які необхідно забезпечити;

- обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами;

- обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити. Заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк особа, яка подала заяву про забезпечення доказів, зобов’язана відшкодувати судові витрати, а також збитки, заподіяні у зв’язку із забезпеченням доказів. Заява про забезпечення доказів розглядається протягом п’яти днів судом. способи їх забезпечення

1) допит свідків;

2) призначення експертизи;

3) витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місце­знаходженням.

54. Експертиза в цивільному процесі: поняття, види, порядок призначення Експертиза це дослідження, проведене експертами за допомогою спеціальних знань та технічних засобів, наданих судом матеріальних об’єктів, а також явищ, процесів, що містять інформацію про обставини, які мають значення у розгляді справи. Виділяють основну та додаткову за обсягом проведених досліджень. При цьому додаткова експертиза (ч. 1 ст.150 ЦПК) призначається у тому випадку, коли під час проведення експертизи мають місце неповні дослідження. Проведення такої експертизи доручається тому самому або іншому експерту. Повторна експертиза (ч. 2 ст.150 ЦПК) призначається, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або викликає сумніви в його правильності. Її проведення доручається іншому експертові. Як додаткова, так і повторна експертиза може проводитись як за ініціативою суду, так і на клопотання осіб, які беруть участь у справі.

За кількістю експертів, які проводять дослідження, виділяють одноособову та комісійну:

- одноособова експертиза — проводиться одним експертом, коли обсяг його знань дозволяє провести експертне дослідження самостійно і відповісти на всі питання, поставлені судом;

- комісійна експертиза — проводиться не менш як двома експертами одного напряму знань. Проведення такої експертизи зумовлено необхідністю дослідження великого обсягу матеріалу та проведення її у короткі строки, тому участь у комісійній експертизі можуть брати декілька експертів одного напряму знань, які призначаються судом або обираються особами, які беруть участь у справі, та зазначаються в ухвалі.

- однорідна (однопредметна) експертиза відрізняється тим, що у її проведенні беруть участь експерти однієї спеціальності, наприклад, економісти;

- комплексна експертиза — проводиться не менш як двома експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань. Ст. 143, 145

55.Забезпечення позову: поняття, підстави, види. Забезпечення позову — це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Ст. 151,152

56.Загальна характеристика стадій судового розгляду у суді першої інстанції. Судовий розгляд – стадія цивільного процесу, яка являє собою сукупність процесуальних дій суду та інших учасників процесу, спрямовану на розгляд та вирішення цивільно-правового спору по суті. Цивільні справи розглядаються та вирішуються судом першої інстанції протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів – впродовж одного місяця. Судове засідання як процесуальна форма судового розгляду складається з декількох частин:

1) підготовча частина; має попередньо-перевірочний харак­тер і полягає в тому, що процесуальні дії суду та інших учасників процесу спрямовуються головним чином на визначення можливості розгляду справи по суті в конкретному судовому засіданні

2) розгляд справи по суті;

3) Судові дебати – це частила судового засідання, в якій особи, які беруть участь у справі, у промовах підбивають підсумки своїх пояснень, дають оцінку дослідженим доказам, наводять власну точку зору щодо того, яким повинен бути результат розгляду та вирішення справи ухвалення та проголошення рішення. Судові дебати закінчуються виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

4) ухвалення та проголошення рішення. відбувається тільки в спеціально обладнаному для цього приміщенні – нарадчій кімнаті, куди має доступ тільки суддя (судді), який розглядав справу. Після прийняття та підписання рішення оголошується з су­довому засіданні. Одночасно з оголошенням рішення головуючий роз'яснює його зміст, строки та порядок його оскарження особам, які бе­руть участь у справі.

57. Дії суб*єктів судового рогляду під час підготовчої стадії у суді першої інстанції. Підготовча частина починається з відкриття судового засідання головуючим та оголошення, яка справа розглядатиметься. Після цього суд вирішує питання про явку осіб: секретар судового засідання доповідає, хто з’явився, чи вручення повістки особам, що не з’явилися, та які є відомості про причини нез'явлення останніх. Заслухавши секретаря, суд встановлює особу тих хто з’явився. Наступною процесуальною дією є видалення свідків із зали судового засідання у відведені для цього приміщення. У цій же частині головуючий оголошує склад суду, прізвища експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання та роз’яснює учасникам справи їх процесуальні права та обов’язки (зокрема, право заявляти клопотання перед судом та відводи), про що зазначається в журналі судового засідання. Суд також вирішує питання про наслідки неявки в судове засідання сторін, інших осіб, які беруть участь у справі (ст. 169 ЦПК) в тому числі про відкладення розгляду справи.

58. Зміст розгляду справи по суті як стадії судового розгляду у суді першої інстанції. розпочинається доповіддю головуючого про обставини справи, в якій зазначаються: назва справи, позивач, відповідач, суть та предмет спору, зміст заявлених вимог та обставини. Після доповіді головуючий з’ясовує: чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду. Далі суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі. Спочатку заслуховуються позивач та третя особа, яка бере участь на його стороні, потім відповідач та третя особа, яка бере участь на його стороні. Особи, які звернулися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, дають пояснен­ня першими. Якщо у справі беруть участь представники, їхні пояснення заслуховуються після пояснень сторони, третьої особи, яку во­ни представляють. Якщо у справі є письмові пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, головуючий оголошує зміст цих пояснень. Після заслуховування пояснень осіб, які беруть участь у справі, головуючий визначає порядок допиту свідків та дослідження інших доказів у справі. Кожен свідок допитується в судовому засіданні окремо та після допиту залишається в залі судового засідання до закінчення розгляду справи, якщо суд не дозволить йому піти раніше. Свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати в залі судово­го засідання під час розгляду справи. Дослідження письмових доказів полягає в їх оголошенні в судовому засіданні та наданні для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а за необхідності – також експертам, спеціалістам та свідкам. Особи, які беруть участь у справі, можуть давати свої пояснення з приводу вищевказаних доказів або протоколу їх огляду. Дослідження речових доказів проводиться шляхом їх огля­ду в залі судового засідання або іншим способом. після огляду такі докази пред’являють для оз­найомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках – також експертам, спеціалістам і свідкам, які, своєю чергою, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з оглядом. Поданий експертом письмовий висновок оголошується в судовому засіданні. Для роз’яснення і доповнення висновку експертові можуть бути поставлені запитання. Вислухавши додаткові пояснення і вирішивши заявлені при цьому клопотання, або за відсутності таких, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до наступної частини судового засідання – судових дебатів.

59. Порядок допиту свідків. Ст. 180

60. Особливості допиту малолітніх та неповнолітніх свідків ст. 182

61. Дослідження доказів по справі. Ст. 185, 187, 189

62. Судові дебати як стадія судового розгляду у суді першої інстанції. це частила судового засідання, в якій особи, які беруть участь у справі, у промовах підбивають підсумки своїх пояснень, дають оцінку дослідженим доказам, наводять власну точку зору щодо того, яким повинен бути результат розгляду та вирішення справи. Ст. 193 ЦПК закріплює чіткий порядок та послідовність виступів учасників процесу у дебатах. Першим надається сло­во сторонам та їх представникам. Треті особи без самостійних вимог виступають у судових дебатах після особи, на боці якої вони беруть участь. Якщо з справі бере участь третя особа, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору, то вона та її представник виступають у судових дебатах після сторін. Особи, які беруть участь у справі, можуть відмовитись від участі в судових дебатах або доручити своїм представникам висловити їх позицію. Судові дебати закінчуються виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

Ухвалення судом рішення по справі. Питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення.

Ст. 195, 196, 214

64. Загальна хар-ка засобів фіксації цивільного процесу. Фіксування цивільного процесу це офіційна діяльність суду по послідовному відображенню ходу судового розгляду, закріпленню процесуальних дій, вчинених учасниками судового проце­су, яка відповідно до закону здійснюється за допомогою звукозаписувального технічного засобу, ведення журналу судового засідання та складення відповідних протоколів. Ст. 197, 198, Протоколи оголошуються в судовому засіданні та надаються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі Протокол повинен бути оформлений та підписаний головуючим і секретарем судового засідання не пізніше трьох днів з дня закінчення судового засідання. У разі необхідності строк для оформлення та підписання протоколу може бути продовжено головуючим, але не більше ніж на десять днів після закінчення судового засідання. ст. 200.

65. Обов*язок суду зупинити провадження у справі. Ст. 201

66.Право суду зупинити провадження у справі. Ст. 202

67. Підстави та наслідки закриття провадження у справі ст. 205, 206

68. Види судових рішень. Зміст рішення суду. Судові рішення – це процесуальні документи, які ухвалюються судом. Відповідно до ЦПК України існують три види судових рішень:

1) ухвали суду;

2) рішення суду;

3) судовий наказ.

Рішенням суду розв’язується матеріально-правовий спір між сторонами, підтверджується наявність або відсутність певних фактів, тобто справа вирішується по суті.

Ухваламивирішуються окремі процесуальні питання, а також завершується провадження у справі без постановлення рішення. Судовий наказ – це особливий вид судового рішення, який одночасно виконує функцію виконавчого документа. Видачею судо­вого наказу закінчуються справи про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Ст. 215.

69. Зміст ухвали суду. Поняття окремої ухвали. Ст. 210, 211

70. Виправлення помилок у судовому рішенні. Додаткове рішення суду. Описка є несвідома помилка у написанні чого-небудь та полягає у неправильному зазначенні у тексті рішення об’єкта, сторони, певної дати чи строку тощо. Арифметичною помилкою є невірне уявлення особи про фактичні обставини, що безпосередньо пов’язані із обчисленням і обрахуванням найпростіших чисел. Ст. 219, 220.

71. Заочний розгляд справи: умови, процедура, порядок скасування та оскарження заочного рішення. Під заочним розглядом справи слід розуміти спрощене провадження у справі, під час якого суд ухвалює рішення на підставі наявних доказів за згодою позивача і при відсутності відповідача, належним чином проінформованого про час і місце судового засідання, якщо від нього не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені відповідачем причини визнані неповажними. Особливість заочного розгляду цивільної справи полягає в тому, що в його рамках неможливою є зміна позивачем пред­мета або підстави позову, розміру позовних вимог. Неможливим видається також прийняття та дослідження судом інших доказів, незважаючи навіть на поважні при­чини несвоєчасності їх подання до суду. Це не означає, що права позивача обмежені, адже якщо він бажає скористатися такими правами, суд зобов'язаний відкласти розгляд у справі для забезпечення явки відповідача. Умови проведення заочного розгляду:

1) неявка відповідача;

2) належне його повідомлення;

3) відсутність поважних причин неявки;

4) згода позивача на заочне провадження. Згода позивача на заочний розгляд справи має бути чітко виражена і зафіксована у журналі судового засідання та (або) в окремій заяві, що приєднується до матеріалів цивільної справи.

Не пізніше трьох днів з дня проголошення заочного рішення його копія направляється рекомендованим листом із повідомленням відповідачам, які не з'явилися в судове засідання. Протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення відповідач або його представник можуть подати до суду, що ухвалив таке рішення, заяву про його перегляд. Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі та підписана особою, яка її подає. До заяви про перегляд заочного рішення додаються її копії за кількістю осіб, які беруть участь у справі, та копії всіх доданих до неї матеріалів. Якщо буде подано неналежно оформлену заяву про перегляд заочного рішення або без необхідних додатків до неї, суд залишає таку заяву без руху і надає відповідачу строк для усунення недоліків. У разі, коли відповідач у встановлений строк виправить указані судом недоліки, заява про перегляд заочного рішення вважається поданою в день первісного и подання до суду. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом будуть встановлені такі обставини:

1) відповідач не з’явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин;

2) докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

72. Наказне провадження: поняття, вимоги за якими може бути виданий судовий наказ, форма і зміст заяви про видачу наказу. Наказне провадження – це вид провадження у цивільному судочинстві, за якого судом вирішується справа про стягнення з боржника на підставі судового наказу грошових коштів або витребування майна на користь особи, яка має право вимоги без проведення судового засідання ст. 96, 98.

73. Зміст судового наказу. Набрання судовим наказом законної сили ст. 103, 106.

74. Порядок скасування судового наказу. Ст. 105, 105’

75. Поняття окремого провадження. Категорії справ, які розглядаються в порядку окремого провадження. Цивільна дієздатність – це здатність особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Заява про обмеження дієздатності подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, за місцезнаходженням цього закладу. Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. За загальним правилом померлою особа може бути оголошена судом у випадку, коли в місці її постійного проживання відсутні відомості про місце її перебування протягом трьох років. Розгляд справ про усиновлення дитини відбувається у складі одного судді і двох народних засідателів з обов’язковою участю заявника, органу опіки та піклування або уповноваженого органу виконавчої влади, а також дитини, якщо вона за віком і станом здоров’я усвідомлює факт усиновлення. Ст. 234, 235

76. Загальний порядок розгляду справ окремого провадження.

Ст. 235

77. Поняття апеляційного провадження: сутність, право на апел. оскарження, строки для такого оскарження. Цивільним, процесуальним законодавством запроваджена стадія, перевірки законності та обґрунтованості рішень, ухвал суду першої інстанції, що не набрали законної сили, – апеляційне провадження. Розгляд справ з апеляційному порядку дозволяє виправити помилки, допущені судом першої інстанції, сприяє єдиному розумінню і правильному застосуванню законів судами першої інстанції.

Ст. 292, 294.

78. Форма і зміст апел. скарги. Приєднання до апел. скарги. Ст. 295,299

79. Порядок подання апел. скарги та порядок прийняття її до розгляду. Ст. 196-298

80.Підготовка розгляду справи апел. судом. Призначення справи до розгляду. Ст. 301, 302

81. Підстави для скасування апел. судом рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення. Ст. 309, 309-1

83. Касаційне провадження: сутність, право касаційного оскарження, зміст та порядок подання касаційної скарги. Касаційне провадження – це сукупність процесуальних дій суду та інших учасників цивільного процесу, спрямованих на перевірку законності судових рішень, які на­брали законної сили, з обстав неправильного застосування су­дами норм матеріального права чи порушення норм проце­суального права. Завдяки Касаційному провадженню учасники цивільного судочинства отримують можливість обстоювати свої права вже після набрання судовим рішенням законної сили, якщо є підстави сумніватися в законності останнього. Касаційною інстанцією є Вищий спеціалізований суд України з розгляду цив. та крим. справ. Ст. 324-327.

84. Відкриття касац. провадження. Підготовка та попер. розгляд справи. Ст. 328, 331, 332

85. Порядок розгляду справи судом касац. інстанції. Повноваження суду касац. інстанції ст. 333, 336

86. Підстави для скасування касац. судом рішення і передачі справи на новий розгляд. Підставою для скасування судового рішення і ухвалення нового. Ст. 338, 341

87. Рішення касац. суду: порядок ухвалення, зміст, законна сила. Ст. 343, 346, 349

88. Перегляд судових рішень В. Судом України: підстави, порядок подання та допуску до розгляду заяви про перегляд судових рішень. Підставами для перегляда судових рішень Верховним Судом України є виявлене після касаційного розгляду справи неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого поло­ження закону ст. 355 скарга подається до Верховного Суду України у місячний строк з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення на яке здійснюється посилання. Заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Після прийняття заяви вона передається судді-доповідачу, котрий протягом трьох днів здійснює перевірку. Питання про допуск справи до провадження вирішується колегією у складі п’яти суддів Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка протягом п’ятнадцяті днів постановлює ухвалу. Ця ухвала з усіма необхідними документами передається до Верховного Суду України де суддя-доповідач, який ії отримав протягом трьох днів постановлює ухвалу про відкриття провадження у справі. Суддя-доповідач протягом п’ятнадцяті днів здійснює підготовку справи до розгляду.

89. Перегляд судових рішень ВСУ: підготовка справи до розгляду, розгляд справи, повноваження ВСУ. Розглядаючи справу Верховний Суд України має право:

1) відхилити скаргу і залишити рішення, ухвалу без змін;

2) повністю або частково скасувати судові рішення і направити справу відповідно на новий розгляд у суд першої, апеляційної або касаційної інстанції;

3) скасувати судове рішення і залишити в силі судове рішення, що було помилково скасовано судом апеляційної або касаційної інстанції;

4) скасувати судові рішення і закрити провадження в справі або залишити заяву без розгляду;

5) скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення по суті справи або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд. Ст. 360-1, 360-2, 360-3.

90. Провадження у зв*язку з нововиявленими обставинами: підстави та порядок перегляду. Ст. 361, Про перегляд рішення, ухвали у зв’язку з нововиявленими обставинами сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, подається заява в письмовій формі, в якій зазначаються відомості, необхідні для її розглядум Належним чином оформлена заява може бути подана протягом трьох місяців з дня встановлення обставин, що є підставою для перегляду рішенняЗа результатами розгляду заяви суд своєю ухвалою задовольняє заяву і скасовує рішення, ухвалу суду чи судовий наказ у зв’язку з нововиявленими обставинами або відмовляє у и задоволенні, якщо заява необґрунтована в ухвалі мають бути вказані час і місце її постановлення; зміст рішення суду, що переглядалося, висновки суду з приводу наявності чи відсутності нововиявлених обставин. Ухвала про відмову в задоволенні такої заяви мо­же бути оскаржена в апеляційному порядку.

91. Звернення судових рішень до виконання. Негайне виконання судових рішень. Розділ 6 ст 368

94. порядок відкриття виконавчого провадження. Учасники. Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

Виконавчі документи можуть бути пред’явлені до виконання, залежно від підстав протягом 3-х місяців та протягом року. Державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішень немайнового характеру – у двомісячний строк.

96. обов*язкове та факультативне зупинення виконавчого провадження. Суд обов’язково вказує про негайне виконання судових рішень у справах про:

1) стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць;

2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не
більше ніж за один місяць;

3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, – у межах суми стяг­нення за один місяць;

4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного
на іншу роботу працівника;

5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;

6) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його вико­нання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів по справах:

1) про стягнення аліментів;

2) присудження працівникові виплати заробітної плати;

3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи.

Підставами для застосування факультативного негайного виконання є можливість стягнення з відповідача усієї суми заборгованості у справах, де обов’язковим є стягнення лише певної її частини.

97 Закінчення виконавчого провадження.. Виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

4) скасування рішення суду або іншого органу, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу, який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки,