Про державну службу 1 page

ЗАКОН УКРАЇНИ

____________________

Цей Закон визначає основи державної служби, порядок вступу на державну службу, її проходження та припинення, правовий статус державного службовця.

РОЗДІЛ І
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) державна служба – публічно-правовий інститут, основними функціями якого є підготовка пропозицій щодо формування державної політики, забезпечення її реалізації, надання адміністративних послуг фізичним та юридичним особам, а також відповідна професійна діяльність державних службовців;

2) державний службовець – громадянин України, який перебуває у публічно-правових відносинах з державою і займає посаду в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження з метою забезпечення виконання функцій органом державної влади щодо:

розроблення та експертизи пропозицій стосовно формування державної політики і проектів нормативно-правових актів;

реалізації державно-владних повноважень стосовно фізичних і юридичних осіб, які не підлеглі та не підпорядковані органу державної влади, в тому числі надання адміністративних послуг, здійснення контролю та нагляду;

управління державним майном, у тому числі державними коштами, державними корпоративними правами, організації виконання державних програм, а також управління персоналом органів державної влади;

здійснення інших заходів, безпосередньо пов'язаних із реалізацією завдань і функцій держави;

3) органи державної влади – органи виконавчої влади та інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, а також їх апарат і територіальні органи;

4) посада державної служби – визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця органу державної влади з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, зазначених у пункті 2 цієї частини;

5) посадові обов'язки – перелік функцій і повноважень, закріплених законодавством за посадою державної служби, обов'язок щодо виконання яких має державний службовець, який займає цю посаду, і що відображаються у його посадовій інструкції;

6) керівник державної служби в органі державної влади – посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в органі державної влади, до посадових обов'язків якої належать повноваження з питань державної служби у цьому органі державної влади, якщо інше не передбачено законом;

7) суб'єкт призначення – орган державної влади або посадова особа, уповноважені відповідно до законодавства призначати на посади державної служби та звільняти з таких посад;

8) профіль професійної компетентності – набір знань, умінь та навичок, необхідних державному службовцю для ефективного виконання посадових обов'язків;

9) ротація державних службовців – періодичне переведення державного службовця з однієї посади державної служби на іншу посаду державної служби в межах однієї групи посад державної служби.

2. Терміни "близькі особи", "конфлікт інтересів", "корупція", "корупційне правопорушення" вживаються в цьому Законі у значеннях, визначених законом про основні засади запобігання і протидії корупції.

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Цей Закон регулює правовідносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

2. Дія цього Закону не поширюється на:

1) Президента України, членів Кабінету Міністрів України, перших заступників та заступників міністрів, народних депутатів України;

2) помічників-консультантів народних депутатів України;

3) працівників прокуратури, яким присвоюються класні чини, та суддів;

4) працівників органів державної влади, що виконують допоміжні функції та функції з обслуговування;

5) працівників державних підприємств, установ та організацій, а також інших суб'єктів господарювання державної форми власності;

6) військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та інших органів, яким присвоюються спеціальні звання.

3. Перелік посад працівників органів державної влади, які виконують допоміжні функції та функції з обслуговування, затверджується спеціально уповноваженим державним органом з питань державної служби.

Стаття 3. Основні принципи державної служби

1. Основними принципами державної служби є:

1) верховенство права;

2) законність;

3) професіоналізм;

4) доброчесність;

5) патріотизм;

6) політична нейтральність і лояльність;

7) прозорість діяльності;

8) персональна відповідальність державного службовця.

Стаття 4. Групи та підгрупи посад державної служби

1. Посади державної служби поділяються на групи залежно від характеру та обсягу посадових обов'язків.

Установлюються такі групи посад державної служби:

група А – посади керівників, заступників керівників органів державної влади, членів державних колегіальних органів, повноваження (юрисдикція) яких поширюються на всю територію України; голів, заступників голів місцевих державних адміністрацій;

група Б – посади керівників, заступників керівників самостійних структурних підрозділів органів державної влади, повноваження (юрисдикція) яких поширюються на всю територію України, місцевих державних адміністрацій; керівників, заступників керівників органів державної влади, повноваження (юрисдикція) яких поширюються на територію однієї чи кількох адміністративно-територіальних одиниць;

група В – посади керівників, заступників керівників структурних підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів органів державної влади, повноваження (юрисдикція) яких поширюються на всю територію України, місцевих державних адміністрацій; керівників, заступників керівників самостійних структурних підрозділів органів державної влади, повноваження (юрисдикція) яких поширюються на територію однієї чи кількох адміністративно-територіальних одиниць;

група Г – посади керівників, заступників керівників структурних підрозділів у складі структурних підрозділів, що не є самостійними, органів державної влади, повноваження (юрисдикція) яких поширюються на всю територію України, місцевих державних адміністрацій; посади керівників, заступників керівників структурних підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів органів державної влади, повноваження (юрисдикція) яких поширюються на територію однієї чи кількох адміністративно-територіальних одиниць;

група Д – посади в органах державної влади, що не передбачають здійснення керівних функцій.

2. Групи посад державної служби залежно від організаційно-правового рівня органу державної влади поділяються на підгрупи.

До підгруп А1, Б1, В1, Г1, Д1 належать посади державної служби в Адміністрації Президента України, Раді національної безпеки і оборони України, Апараті Верховної Ради України, а також Центральній виборчій комісії, Рахунковій палаті, Вищій раді юстиції (крім їх апаратів).

До підгруп А2, Б2, В2, Г2, Д2 належать посади державної служби в консультативних, дорадчих та інших допоміжних органах і службах, утворених Президентом України для здійснення своїх повноважень (крім Адміністрації Президента України), органах державної влади, повноваження (юрисдикція) яких поширюються на всю територію України.

До підгруп А3, Б3, В3, Г3, Д3 належать посади державної служби в органах державної влади, повноваження (юрисдикція) яких поширюються на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва або Севастополя.

До підгруп А4, Б4, В4, Г4, Д4 належать посади державної служби в органах державної влади, повноваження (юрисдикція) яких поширюються на територію одного або кількох районів.

3. Посади помічників і радників Президента України відносяться до підгрупи А1.

Посади керівників патронатних служб членів Кабінету Міністрів України належать до підгрупи А2.

Посади працівників патронатних служб членів Кабінету Міністрів України належать до підгрупи Б2.

4. Класифікація посад державної служби за підгрупами здійснюється спеціально уповноваженим державним органом з питань державної служби.

5. На помічників і радників Президента України, керівників і працівників патронатних служб членів Кабінету Міністрів України не поширюються положення цього Закону, якими встановлено необхідність проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби, мінімальні загальні вимоги до рівня професійної компетентності, можливість випробування державного службовця з метою визначення відповідності рівня його професійної компетентності посадовим обов'язкам на посаді, порядок оцінювання результатів службової діяльності державних службовців.

Стаття 5. Державне управління у сфері державної служби

1. Державне регулювання та проведення державної політики у сфері державної служби здійснюється спеціально уповноваженим державним органом з питань державної служби.

2. Управління державною службою в органах державної влади здійснюється керівником державної служби в цих органах.

Стаття 6. Правове регулювання державної служби

1. Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим Законом, іншими законами, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, спеціально уповноваженого державного органу з питань державної служби.

2. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині, що не врегульована цим Законом.

3. Контроль за додержанням в органах державної влади цього Закону та інших актів законодавства про державну службу здійснюється спеціально уповноваженим державним органом з питань державної служби у межах його повноважень.

Стаття 7. Фінансування державної служби

1. Фінансування державної служби здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та місцевих бюджетів.

РОЗДІЛ ІІ
ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ

Стаття 8. Права державного службовця

1. Державний службовець має право на:

1) безпечні умови служби;

2) оплату праці залежно від займаної посади державної служби та результатів службової діяльності;

3) підвищення рівня професійної компетентності за рахунок державних коштів;

4) відпустку та пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону;

5) захист своїх прав, свобод і законних інтересів;

6) повагу до своєї особистості, гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку інших осіб;

7) проведення службового розслідування на власну вимогу з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри;

8) отримання необхідної інформації для виконання посадових обов'язків;

9) безперешкодне ознайомлення з документами, що стосуються проходження ним державної служби;

10) чітке визначення обсягу своїх посадових обов'язків.

Стаття 9. Обов'язки державного службовця

1. Державний службовець зобов'язаний:

1) діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) дотримуватися принципів державної служби;

3) сумлінно виконувати рішення органів державної влади, накази (доручення) керівників, надані у межах їх повноважень;

4) сумлінно виконувати свої посадові обов'язки;

5) шанобливо і доброзичливо ставитися до інших осіб;

6) дотримуватися встановлених правил професійної етики державного службовця;

7) дотримуватися законодавства про основні засади запобігання і протидії корупції та обмежень, установлених законом про основні засади запобігання і протидії корупції;

8) запобігати виникненню конфлікту інтересів під час проходження державної служби;

9) додержуватися правил внутрішнього службового розпорядку органу державної влади;

10) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності.

Стаття 10. Виконання державним службовцем доручень

1. Державні службовці під час виконання посадових обов'язків діють у межах повноважень, визначених законодавством та посадовими інструкціями.

2. Доручення керівників усіх рівнів, надані у межах їх повноважень, є обов'язковими до виконання підлеглими державними службовцями, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

3. Державний службовець у разі виникнення в нього сумніву у законності наданого керівником доручення має право вимагати його письмового підтвердження, після отримання якого зобов'язаний виконати таке доручення. У цьому випадку державний службовець звільняється від відповідальності, якщо доручення буде визнане незаконним у встановленому порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу.

Якщо державний службовець виконав незаконне доручення, не скориставшись правом вимоги його письмового підтвердження, він несе за це відповідальність згідно із законом.

Стаття 11. Вимоги до політичної нейтральності та лояльності державного службовця

1. Державний службовець у межах своїх повноважень повинен об'єктивно і неупереджено виконувати законні накази (доручення) осіб, які займають політичні посади і яким він підпорядкований, незалежно від партійної приналежності цих осіб та особистих політичних переконань державного службовця.

2. Державний службовець не має права бути членом політичних партій, організовувати страйки та брати в них участь.

3. Державному службовцю забороняється брати участь у передвиборній агітації, крім випадків його реєстрації кандидатом на виборну посаду.

У разі реєстрації державного службовця кандидатом на пост Президента України, у народні депутати України, у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради, на посаду сільського, селищного, міського голови він повинен протягом двох тижнів з моменту реєстрації подати заяву про надання відпустки на період виборчого процесу.

4. Державний службовець під час виконання посадових обов'язків не має права демонструвати свої політичні погляди та вчиняти інші дії, що будь-яким чином можуть свідчити про його особливе ставлення до певних політичних партій.

Стаття 12. Гарантії реалізації права доступу до державної служби та прав державного службовця

1. У разі порушення наданих цим Законом прав або виникнення перешкод у їх реалізації право подати керівникові державної служби в органі державної влади відповідну письмову заяву мають:

1) особи, які претендують на зайняття посад державної служби та бажають узяти участь у конкурсі на зайняття вакантних посад державної служби;

2) кандидати на посади державної служби, які взяли участь у конкурсі на зайняття вакантних посад державної служби;

3) переможці конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби;

4) державні службовці;

5) особи, звільнені з посад державної служби.

2. Обгрунтована відповідь за заявою надається заявнику у письмовій формі протягом десяти календарних днів з моменту отримання та реєстрації заяви.

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають право звернутися до спеціально уповноваженого державного органу з питань державної служби зі скаргою у разі неотримання в установлений строк обгрунтованої відповіді на свою заяву та отримати відповідь на таку скаргу протягом десяти календарних днів з моменту її отримання та реєстрації.

3. Рішення керівника державної служби в органі державної влади за заявою особи, зазначеної в частині першій цієї статті, може бути протягом трьох днів з моменту отримання відповіді на таку заяву оскаржене до спеціально уповноваженого державного органу з питань державної служби.

У такому випадку спеціально уповноважений орган з питань державної служби проводить у встановленому порядку службове розслідування з метою встановлення факту порушення прав особи, наданих цим Законом, або відсутності такого факту.

РОЗДІЛ III
УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ СЛУЖБОЮ
В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

Стаття 13. Керівник державної служби в органі державної влади

1. Управління державною службою в органі державної влади здійснюється керівником державної служби в органі державної влади.

Керівником державної служби в органі державної влади є керівник апарату цього органу, якщо інше не передбачено законом.

Керівник апарату відповідальний перед керівником відповідного органу державної влади за функціонування державної служби в органі державної влади.

Профіль професійної компетентності посади керівника апарату та вимоги до рівня професійної компетентності осіб, які претендують на зайняття такої посади, визначається спеціально уповноваженим державним органом з питань державної служби, якщо інше не передбачено законом.

Якщо в органі державної влади відсутня посада керівника апарату, керівником державної служби в органі державної влади є керівник цього органу.

2. Керівник державної служби в органі державної влади, якщо інше не передбачено законом:

1) організовує проведення конкурсів на зайняття вакантних посад державної служби груп Б, В, Г і Д та забезпечує прозорість і об'єктивність таких конкурсів відповідно до вимог цього Закону;

2) призначає осіб на посади державної служби груп Б, В, Г і Д та звільняє їх з посад;

3) присвоює ранги державним службовцям, які займають посади державної служби груп Б, В, Г і Д;

4) виконує функції роботодавця для працівників органу державної влади, прийнятих на роботу на умовах трудового договору;

5) забезпечує підвищення рівня професійної компетентності державних службовців;

6) забезпечує ефективне функціонування системи оцінювання результатів службової діяльності державних службовців;

7) забезпечує дотримання державними службовцями службової дисципліни;

8) приймає у межах своїх повноважень рішення про заохочення державних службовців та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності;

9) забезпечує створення належних умов для виконання державними службовцями своїх обов'язків;

10) здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Стаття 14. Служба персоналу органу державної влади

1. У кожному органі державної влади утворюється служба персоналу.

Служба персоналу – самостійний структурний підрозділ або окрема посада державної служби в органі державної влади (залежно від його чисельності), що забезпечує здійснення керівником державної служби в органі державної влади своїх повноважень, відповідає за документальне оформлення вступу на державну службу, її проходження та припинення, добір персоналу та планування його розвитку, забезпечення постійного підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, а також виконує інші функції, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Служба персоналу має право на обробку персональних даних фізичних осіб відповідно до Закону України "Про захист персональних даних" для виконання покладених на цю службу повноважень.

2. Типове положення про службу персоналу органу державної влади затверджується спеціально уповноваженим державним органом з питань державної служби.

РОЗДІЛ IV
ВСТУП НА ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ
ТА ПРОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

Глава 1. Загальні умови вступу на державну службу

Стаття 15. Право на державну службу та обмеження щодо вступу на державну службу

1. Право на державну службу з урахуванням вимог щодо рівня професійної компетентності та обмежень, установлених цим Законом, мають повнолітні громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, що вільно володіють державною мовою.

2. На державну службу не може вступити особа, яка:

1) визнана в установленому законом порядку недієздатною або обмежено дієздатною;

2) має судимість за вчинення умисного злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку;

3) відповідно до судового рішення позбавлена права займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, та/або займати відповідні посади;

4) піддавалась адміністративному стягненню за вчинення корупційного правопорушення – протягом року з дня, коли особа була піддана адміністративному стягненню за зазначене правопорушення;

5) має громадянство іншої держави.

3. Не допускається прийняття на державну службу осіб, що будуть підпорядковані близьким особам.

У разі виникнення під час проходження державної служби відносин підпорядкованості між близькими особами вони невідкладно повідомляють про це керівника державної служби в органі державної влади та вживають заходів щодо усунення таких обставин у п'ятнадцятиденний строк. Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не усунуто, такі особи у місячний строк підлягають переведенню на інші посади, що виключають їх підпорядкування один одному.

У разі неможливості переведення особа, яка перебуває в підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади відповідно до пункту 3 частини першої статті 42 цього Закону.

4. Особа, яка вступає на державну службу, зобов'язана до призначення на посаду державної служби припинити членство у політичній партії, позбавитися статусу підприємця, вийти зі складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств, організацій, спілок, об'єднань, кооперативів, що провадять підприємницьку діяльність, припинити виконання роботи за сумісництвом, крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики зі спорту.

Стаття 16. Вимоги до рівня професійної компетентності особи, яка претендує на зайняття посади державної служби

1. Особа, яка претендує на зайняття посади державної служби, якщо інше не визначено законом, повинна відповідати таким мінімальним загальним вимогам щодо рівня її професійної компетентності:

1) для посад підгрупи А2 – повна вища освіта, стаж роботи не менше восьми років, досвід роботи на керівних посадах або на посадах державної служби підгрупи А3 або Б2 не менше п'яти років;

2) для посад підгруп А3 – повна вища освіта, стаж роботи не менше семи років, досвід роботи на керівних посадах або на посадах державної служби підгрупи А4 або Б3 не менше чотирьох років;

3) для посад підгруп А4 – повна вища освіта, стаж роботи не менше шести років, досвід роботи на керівних посадах або на посадах державної служби підгрупи Б4 не менше трьох років;

4) для посад підгрупи Б1 – повна вища освіта, стаж роботи не менше семи років, досвід роботи на керівних посадах або на посадах державної служби підгрупи Б2 або В1 не менше чотирьох років;

5) для посад підгруп Б2 – повна вища освіта, стаж роботи не менше шести років, досвід роботи на керівних посадах або на посадах державної служби підгрупи Б3 або В2 не менше трьох років;

6) для посад підгрупи Б3 – повна вища освіта, стаж роботи не менше п'яти років, досвід роботи на керівних посадах або на посадах державної служби підгрупи Б4 або В3 не менше двох років;

7) для посад підгрупи Б4 – повна вища освіта, стаж роботи не менше чотирьох років, досвід роботи на керівних посадах або на посадах державної служби підгрупи Г4 або Д4 не менше одного року;

8) для посад підгрупи В1 – повна вища освіта, стаж роботи не менше п'яти років, досвід роботи на посадах державної служби підгрупи В2, Г1 або Д1 не менше двох років;

9) для посад підгрупи В2 – повна вища освіта, стаж роботи не менше чотирьох років, досвід роботи на посадах державної служби підгрупи В3, Г2 або Д2 не менше одного року;

10) для посад підгрупи В3 – повна вища освіта, стаж роботи не менше трьох років, досвід роботи на посадах державної служби підгрупи Г4 або Д3 не менше одного року;

11) для посад підгрупи В4 – повна вища освіта, стаж роботи не менше двох років;

12) для посад підгрупи Г1 – повна вища освіта, стаж роботи не менше трьох років, досвід роботи на посадах державної служби підгрупи Г2 або Д1 не менше одного року;

13) для посад підгрупи Г2 – повна вища освіта, стаж роботи не менше двох років, досвід роботи на посадах державної служби підгрупи Г3 або Д2 не менше одного року;

14) для посад підгрупи Г3 – повна вища освіта, стаж роботи не менше двох років, досвід роботи на посадах державної служби підгрупи Г4 або Д3 не менше одного року;

15) для посад підгрупи Г4 – базова вища освіта;

16) для посад підгрупи Д1 – повна вища освіта, стаж роботи не менше двох років, досвід роботи на посадах державної служби підгрупи Д2 або Г2 не менше одного року;

17) для посад підгрупи Д2 – повна вища освіта, стаж роботи не менше одного року;

18) для посад підгрупи Д3 – повна вища освіта;

19) для посад підгрупи Д4 – базова вища освіта.

2. Спеціальні вимоги до рівня професійної компетентності осіб, які претендують на зайняття відповідних посад державної служби, якщо інше не визначено законом, затверджуються суб'єктом призначення на ці посади, крім вимог до рівня професійної компетентності осіб, які претендують на зайняття посади керівника апарату, у порядку, визначеному спеціально уповноваженим державним органом з питань державної служби.

Стаття 17. Вступ на державну службу

1. Вступ особи на державну службу здійснюється шляхом призначення:

1) на посаду державної служби групи А – у порядку, визначеному Конституцією та законами України, без обов'язкового проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби. У разі коли рішення про проведення конкурсу приймає суб'єкт призначення, конкурс проводиться у порядку, визначеному спеціально уповноваженим державним органом з питань державної служби;

2) на посаду державної служби груп Б, В, Г і Д – за результатами конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби в порядку, визначеному цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 18. Присяга державного службовця

1. Особа, призначена на посаду державної служби вперше, повинна публічно скласти присягу такого змісту:

"Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, додержуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки".

2. Державний службовець після публічного складення присяги підписує її текст та зазначає дату її складення. Підписаний текст присяги є складовою особової справи державного службовця.

Про складення присяги робиться запис у трудовій книжці державного службовця.

3. У разі відмови особи від складення присяги державного службовця вона звільняється з посади державної служби.

Стаття 19. Початок службових відносин

1. Службові відносини особи, яка вступає на державну службу вперше, розпочинаються з дати підписання тексту присяги, а в разі наступного призначення на посаду державної служби – з дати такого призначення.

Глава 2. Конкурс на зайняття вакантних посад державної служби

Стаття 20. Конкурсна комісія та порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби

1. Конкурс на зайняття вакантних посад державної служби груп Б, В, Г і Д (далі – конкурс) проводить утворена керівником державної служби в органі державної влади конкурсна комісія у складі не менше п'яти осіб.

2. До складу конкурсної комісії можуть включатися державні службовці, у тому числі з інших органів державної влади, а також експерти з числа фахівців у відповідній сфері.

Особа, яка претендує на зайняття посади державної служби, а також близькі їй особи не можуть бути членами конкурсної комісії.

3. Засідання конкурсної комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини від її складу.

Рішення конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від її складу.

4. Конкурс передбачає складення іспитів (тестування) та проведення співбесіди.

Порядок проведення конкурсу визначається спеціально уповноваженим державним органом з питань державної служби.

Стаття 21. Оприлюднення інформації про вакантні посади державної служби та оголошення про проведення конкурсу

1. Інформація про вакантні посади державної служби в органі державної влади оприлюднюється ним не рідше ніж один раз на місяць.

2. Оголошення про проведення конкурсу оприлюднюється у порядку, встановленому спеціально уповноваженим державним органом з питань державної служби.

Оголошення про проведення конкурсу оприлюднюється не пізніше ніж у місячний строк з дня виникнення вакансії.

3. В оголошенні про проведення конкурсу зазначаються:

1) найменування і місцезнаходження органу державної влади;

2) назва та підгрупа посади державної служби;

3) посадові обов'язки;

4) умови оплати праці;

5) вимоги до рівня професійної компетентності кандидата на посаду державної служби відповідно до профілю її професійної компетентності;

6) перелік необхідних документів та строк їх подання;