Стаття 165. Загальні положення про запобіжні заходи

1. Виключно слідчий суддя або суд мають право застосувати до підозрюваного, обвинувачуваного запобіжні заходи, передбачені цією главою.

2. Запобіжними заходами є:

1) надання підозрюваним, обвинувачуваним гарантій виконання зобов’язання (зобов’язань), визначеного слідчим суддею, судом і передбаченого частиною четвертою статті 178 цього Кодексу;

2) домашній арешт;

3) тримання під вартою.

3. Слідчий суддя, суд зобов’язаний відмовити у застосуванні до підозрюваного, обвинувачуваного запобіжного заходу, якщо державний обвинувач не доведе наявності розумної підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави правдоподібності слідчому судді, суду для вагомого переконання у тому, що підозрюваний, обвинувачуваний:

1) переховуватиметься, або

2) знищить, сховає або спотворить будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, або

3) вчинить інше кримінальне правопорушення або продовжить кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

4. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні або продовженні тримання особи під вартою та зобов’язаний звільнити її, якщо державний обвинувач не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини є достатніми для вагомого переконання, що жоден із передбачених частиною четвертою статті 178 цього Кодексу запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

5. Слідчий суддя, суд зобов’язаний застосувати тримання особи під вартою, якщо державний обвинувач доведе, що її розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв’язку яким може бути вирішено питання про видачу особи такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку у порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародного договору України.