Стаття 56. Потерпілий

1. Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням, або іншим діянням, передбаченим законом України про кримінальну відповідальність завдано моральну, фізичну або майнову шкоду, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим діянням, передбаченим законом України про кримінальну відповідальність, завдано шкоду діловій репутації або майнову шкоду.

2. Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або іншого діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

3. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням або іншим діянням, передбаченим законом України про кримінальну відповідальність завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення до провадження як потерпілого. Якщо особа не подавала такої заяви, то слідчий, державний обвинувач, суд мають право визнати особою потерпілим лише за її письмовою згодою.

4. Потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства.

5. Якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи, положення частин першої третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім’ї такої особи (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім’ї або близький родич цих осіб). За взаємною домовленістю між близькими родичами чи членів сім’ї потерпілим може бути визнаний один із них.