Поняття про мову програмування

Мова — це система знаків (символів, жестів, міміки, положень перемикача і т. д.) для представлення, обміну інформацією. Це загальне визначення включає в себе і природні, і штучні (формальні) мови. До штучних мов належать мови, створені людьми для розв’язання специфічних задач. Це мова математичних формул, нотна грамота, мови програмування тощо.
Алгоритмічна мова — це мова, призначена для представлення алгоритму у вигляді послідовності вказівок для виконання їх виконавцем алгоритму.
Алгоритмічна мова, як і кожна інша, має свій словник. Основу цього словника складають слова, що використовуються для запису команд, які входять у систему команд виконавця.
Мови програмування — це алгоритмічні мови, призначені для опису алгоритмів, що орієнтовані для виконання на комп’ютері, або система позначень для точного опису алгоритму, який треба виконати за допомогою комп’ютера.
Мова програмування, як і будь-яка інша мова, являє собою набір символів (алфавіт), систему правил складання базових конструкцій мови (синтаксис) та правила тлумачення мовних конструкцій (семантика). Ця система позначень і правил призначена для одноманітного і точного запису алгоритму. Алфавіт, синтаксис і семантика — три основні складові мов програмування.
Програма — це алгоритм, записаний мовою програмування.
Трансляція (від англ. translation — переклад) — програма, яка перетворює команди мови програмування на машинну мову. Існує два способи трансляції: інтерпретація та компіляція.
Інтерпретація (від англ. interpretation) — спосіб трансляції, при якому кожна інструкція програми перекладається в машинні коди та виконується, і тільки після виконання одного фрагмента програми процесор переходить до обробки іншого фрагмента. Це гнучка система перекладу, яка реалізовується нескладно. Вона використовується в тих випадках, коли потрібна простота трансляції (Basic), або там, де інший спосіб перекладу дуже складний або навіть неможливий (Lisp).
Компіляція (від англ. compile — збирати) — спосіб трансляції, при якому здійснюється переклад усього тексту програми, збір перед її виконанням та запис у пам’ять комп’ютера.
При перегляді програми компілятор виділяє місце в пам’яті для кожної змінної.

31) поняття про транслятор інтерпретатор та компілятор

Транслятор (англ. translator — переводчик) — это программа-переводчик. Она преобразует программу, написанную на одном из языков высокого уровня, в программу, состоящую из машинных команд[15].

Компилятор (англ. compiler — составитель, собиратель) читает всю программу целиком, делает ее перевод и создает законченный вариант программы на машинном языке, который затем и выполняется. Компилятор обеспечивает преобразование программы с одного языка на другой. Команды исходного языка сильно отличаются по организации и мощности, нежели команды машинного языка. Бывают такие, в которых одна команда исходного языка транслируется в 7-10 машинных команд. Существуют даже такие, в которых в каждой команде может соответствовать более 100 машинных команд (например язык программирования Пролог). В исходных языках довольно часто используется строгая типизация данных, которая осуществляется через их предварительное описание. Программирование на таких языках может опираться не только на кодирование алгоритма, но и на тщательное обдумывание структур данных или классов. Весь процесс трансляции с таких языков программирования обычно называется компиляцией, а исходные языки обычно относятся к языкам высокого уровня.

Интерпретатор (англ. interpreter — истолкователь, устный переводчик) переводит и выполняет программу строка за строкой.В отличие от компилятора, интерпретатор не порождает на выходе программу на машинном языке. Распознав команду исходного языка, он тут же выполняет ее. Как в компиляторах, так и в интерпретаторах используются одинаковые методы анализа исходного текста программы. Но интерпретатор позволяет начать обработку данных после написания даже одной команды. Это делает процесс разработки и отладки программ более гибким. Кроме того, отсутствие выходного машинного кода позволяет не «захламлять» внешние устройства дополнительными файлами, а сам интерпретатор можно достаточно легко адаптировать к любым машинным архитектурам, разработав его только один раз на широко распространенном языке программирования. Поэтому, интерпретируемые языки, типа Java Script, VB Script, получили широкое распространение. Недостатком интерпретаторов является низкая скорость выполнения программ. Обычно интерпретируемые программы выполняются в 50-100 раз медленнее программ, написанных в машинных кодах.

32) поняття системи числення двійкова арифметика переведення чисел з однієї системи в іншу

Під системою числення розуміють сукупність прийомів назви і позначення (запису) чисел. Умовні знаки, що використовуються для позна-чення чисел називають цифрами. Крім цифр використовуються також розділювачі (+,–,,,. і інші). Як і звичайна мова, мова чисел має свій алфавіт. Загальноприйнятою мовою чисел стала десятична система числення. Будь–яке число в ній подається за допомогою набору з десяти цифр: 0,1,2,3,4,5,6,7,8,9. Значення кожної цифри в запису числа залежить від позиції, яку вона займає в числі. Так, наприклад, в запису 555,5 цифра 5 зустрічається чотири рази, але в кожній позиції вона має різний сенс: крайня ліва цифра 5 означае кількість сотен і має значення 500, наступна цифра 5 означає кількість десятків, 5, яка стоїть перед комою, означає кількість одиниць і, нарешті, цифра 5 після коми – кількість десятих частин одиниці. Десятична система числення є позиційною.

Для переведення запису чисел з десяткової системи числення з основою р необхідно ділити на число р, фіксуючи остачу, що належить алфавіту системи числення р. Процесс продовжувати доти, доки частка від ділення більша або рівна р. запис числа починається з частки і завершується записом першої остачі.

33)поняття файлів шлях до файлів каталоги файлова система операційні системи

Фа́йлова систе́ма — спосіб організації даних, який використовується операційною системою для збереження інформації у вигляді файлів на носіях інформації. Також цим поняттям позначають сукупність файлів та директорій, які розміщуються на логічному або фізичному пристрої. Створення файлової системи відбувається в процесі форматування.

Усі програми і дані зберігаються в довготривалій (зовнішньої) пам'яті комп'ютера у вигляді файлів.

Файл - це певна кількість інформації (програма або дані), що має ім'я і зберігається в довготривалій (зовнішньої) пам'яті.

Назва файлу складається з двох частин, розділених крапкою: власне ім'я файлу і розширення, що визначає його тип (програма, дані і т. д.). Власне ім'я файлу дає користувач, а тип файлу зазвичай задається програмою автоматично при його створенні. Тип файлу Розширення

Виконувані програми exe, com

Текстові файли txt, rtf, doc

Графічні файли bmp, gif, jpg, png, pds та ін

Web-сторінки htm, html

Звукові файли wav, mp3, midi, kar, ogg

Шлях до файлу. Для того щоб знайти файл в ієрархічній файловій структурі необхідно вказати шлях до файлу. У шлях до файлу входять записувані через роздільник "\" логічне ім'я диска і послідовність імен вкладених один в одного каталогів, в останньому з яких знаходиться даний потрібний файл.

Наприклад, шлях до файлів на малюнку можна записати так:

C: \ Реферати \

C: \ Реферати \ Фізика \

C: \ Реферати \ Інформатика \

C: \ Малюнки \

34) призначення і функція ОС поняття файлу каталогу, шляху

Операці́йна систе́ма, скорочено ОС (англ. operating system, OS) — це базовий комплекс програмного забезпечення, що виконує управління апаратним забезпеченням комп'ютера або віртуальної машини; забезпечує керування обчислювальним процесом і організовує взаємодію з користувачем.

35) принтери типи принтерів принцип роботи

принтер (англ. printer — друкар) — периферійний друкувальний пристрій, що підключається до комп'ютера і має змогу друкувати текстову та іншу графічну інформацію на папері.

Процес друку називається «виведенням до друку»[Джерело?], а отриманий документ — роздруківкою або твердою копією. Принтер має перетворювач цифрової інформації (текст, фото, графіка), що зберігається в запам'ятовувальних пристроях комп'ютера, фотоапарата та цифрової пам'яті особливою машинною мовою.

За технологією друку принтери поділяють на матричні, струменеві, лазерні й сублімаційні, а за колірністью друку — на кольорові й монохромні.

Монохромні принтери можуть друкувати зображення, що має кілька градацій одного кольору, зазвичай, чорного (хоча зрідка застосовують інші кольори: синій, червоний чи зелений).

Із розвитком комп'ютерних технологій крім монохромних набули поширення принтери, що можуть друкувати майже весь спектр кольорів, видимий людським оком. Такі принтери називають «кольоровими».

Матричні принтери застосовують як спеціалізовані для друку на рулонах паперу в лабораторіях, банках, бухгалтеріях, для друку на багатошарових бланках (наприклад, паспорти, авіаквитки), а також, коли важливий саме факт друку ударом. Вважається, що факт удару ускладнює несанкціоновані зміни фінансового документа[джерело не вказано 1198 днів].

Набули поширення багатофункціональні пристрої, в яких об'єднано принтер і сканер. Здебільшого вони мають функції копіювального апарата, а іноді — також і факса. Таке поєднання зручне в роботі.

36)

Під архівацією розуміють стиснення даних. Стиснення даних — це процедура перекодування даних, яка проводиться з метою зменшення їх об'єму, розміру, обсягу. Стиснення буває без втрат (коли можливе відновлення вихідних даних без спотворень) або з втратами (відновлення можливе з незначними спотвореннями). Стиснення без втрат використовується при обробці та збереженні комп'ютерних програм і даних. Стиснення з втратами зазвичай застосовується для зменшення об'єму звукової, фото, та відеоінформації. І, як показує практика, стиснення з втратами для такого роду інформації є набагато дієвим. Стиснення базується на видалені надлишку інформації, яка міститься у вихідних даних. Прикладом надлишку є повторення в тексті фрагментів (наприклад, слів природної або машинної мови). Подібний надлишок зазвичай усувається заміною повторюваних послідовностей більш коротким значенням (кодом). Інший вид надлишку пов'язаний з тим, що деякі значення в даних зустрічаються частіше інших. А від так можна замінити дані, що часто зустрічаються більш короткими кодами, а ті, що рідше зустрічаються - більш довгими (ймовірнісне стиснення). Стиснення даних, які не мають властивості надлишку (наприклад випадковий сигнал чи шум), неможливе, зазвичай неможливо стиснути і зашифровану інформацію. [1]

Архів — файл, що містить у собі один або декілька файлів та метадані. Файли можуть бути як стиснені (без втрат), так і мати початковий розмір та структуру, але першочергове завдання архіву тримати у собі саме стиснуті файли. Метедані можуть містити інформацію про початковий розмір файлів, інформацію про формат файлів, структуру директорій, коментарі до файлів, інформацію для відновлення архіву і т. д. Архіви файлів створюються за допомогою спеціалізованих програм — архіваторів, які можуть бути як окремими програмами, так і частиною інших програм. Далі буде розглянуто декілька з цих програм. Різновиди архівів поділяються на ті, які складається з одного або декількох файлів і метаданих та на ті, що містять рівно один стиснутий файл. Деякі архіватори та формати архівів об'єднують ці дві функції в довільному порядку — наприклад, 7-Zip, ARJ, ZIP. У таких випадках, якщо стиснення проводиться після об'єднання, архів називається «безперервним». Це дозволяє зменшити розмір отриманого архіву, але ускладнює відновлення при пошкодженні даних. Сам архів може складатися з декількох файлів для полегшення зберігання і перенесення великої кількості даних при обмеження на розмір однієї частини — наприклад, носія даних, або повідомлення e-mail. Такий архів називається «багатотомним». [2]

37)пристрої введення виведення основні складові системного блоку

Персональний комп'ютер — це універсальна технічна система, спроможна чітко виконувати визначену послідовність операцій певної програми. Персональним комп'ютером (ПК) може користуватись одна людина без допомоги обслуговуючого персоналу. Взаємодія з користувачем відбувається через багато середовищ, від алфавітно-цифрового або графічного діалогу за допомогою дисплея, клавіатури та мишки до пристроїв віртуальної реальності.

Схематично склад сучасного настільного персонального комп'ютера зображено на рис.2.1.

Персональний комп'ютер — це електронний пристрій, що виконує операції введення даних, зберігання та оброблення їх за певною програмою, виведення одержаних результатів у формі, придатній для сприйняття людиною. За кожну з названих операцій відповідають спеціальні блоки комп'ютера:

· пристрій введення,

· центральний процесор,

· запам'ятовуючий пристрій,

· пристрій виведення.

Тобто, ПК — це ціле сімейство комп'ютерів, поєднаних загальною архітектурою, тому називати ПК можна тільки ті системи, які відповідають цій архітектурі. Всі ці блоки складаються з окремих дрібніших пристроїв. Зокрема в центральний процесор можуть входити арифметико-логічний пристрій (АЛП), внутрішній запам'ятовуючий пристрій у вигляді регістрів процесора та внутрішньої кеш-пам'яті, керуючий пристрій (КП). Пристрій введення, як правило, теж не є однією конструктивною одиницею. Оскільки види даних, що вводяться, різноманітні, джерел може бути декілька. Це стосується і пристрою виведення.

Схематично загальна структура ПК зображена на рис.2.2.

Рис.2.2. Загальна будова ПК

Запам'ятовуючий пристрій — це блок ПК, призначений для тимчасового (оперативна пам'ять) та тривалого (постійна пам'ять) зберігання програм, вхідних і результуючих даних та деяких проміжних результатів. Дані в оперативній пам'яті зберігаються тимчасово лише при включеному живленні, але оперативна пам'ять має більшу швидкодію. В постійній пам'яті дані можуть зберігатися навіть при вимкненому комп'ютері, проте швидкість обміну даними між постійною пам'яттю та центральним процесором, у переважній більшості випадків, значно менша.

Арифметико-логічний пристрій — це блок ПК, в якому відбувається перетворення даних за командами програми: арифметичні дії над числами, перетворення кодів та ін.

Керуючий пристрій координує роботу всіх блоків комп'ютера. У заданій послідовності він вибирає з оперативної пам'яті команду за командою. Кожна команда декодується, при потребі елементи даних з указаних в команді комірок оперативної пам'яті передаються в АЛП. АЛП настроюється на виконання дії, вказаної поточною командою (в цій дії можуть брати участь також пристрої введення-виведення); дається команда на виконання цієї дії. Цей процес буде продовжуватися доти, доки не виникне одна з наступних ситуацій: вичерпано вхідні дані, з одного з пристроїв надійшла команда на припинення роботи, вимкнено живлення комп'ютера.

Описаний принцип побудови ЕОМ носить назву архітектури фон Неймана — американського вченого угорського походження Джона фон Неймана, який її запропонував.

Сучасну архітектуру комп'ютера визначають також такі принципи:

38)програми обслуговування файлової системи

У комплект Windows XP крім прикладних програм входять програми, призначені для обслуговування і оптимізації роботи системи. У структурі Головного меню доступ до службових програм здійснюється послідовністю команд Пуск —> Все программы —> Стандартные —> Служебные. Крім того, можна запустити програми з вікна властивостей магнітного диска, що відкривається за командою Свойства контекстного меню диска з вікна папки Мой компьютер.
чищення диска Програма очищення диска використовується для вивільнення простору на жорсткому диску шляхом видалення тимчасових файлів Internet, компонентів Windows і програм, які вже не використовуються, а також очищення кошика.

Перевірка диска Службова програма перевірки диска призначена для виявлення помилок файлової системи і пошкоджених секторів на жорсткому диску. Щоб скористатися цією програмою, у вікні властивостей диска на вкладці Сервис слід натиснути кнопку Выполнить проверку. У результаті на екрані відобразиться діалогове вікно Проверка диска. Перед запуском програми необхідно встановити режими Проверять и восстанавливать поврежденные сектора і Автоматически исправлять системные ошибки.

Резервне копіювання даних Програма архівації даних призначена для створення копій файлів на локальних або віддалених дисках і дискетах з метою збереження інформації від випадкових втрат. Якщо дані будуть випадково видалені, замінені або недоступні через пошкодження диска, можна використати резервну копію для їх відновлення.
39)процесор основні функції та характеристики

ЦП – це компактний модуль (розміром близько 5 х 5 х 0,3 см), що вставляється в гніздо на материнській платі. Напівпровідниковий кристал сучасного процесора містить мільйони чи навіть мільярди транзисторів.

Основні властивості процесорів

40)сканер типи сканерів принцип роботи

Сканер (англ. scanner) — пристрій, призначений для створення зображень певних об'єктів шляхом обробки променів, які відбиваються від поверхні об'єкта або проходять крізь об'єкт. В більш вузькому значенні — пристрій для отримання комп'ютерного цифрового зображення. Процес отримання зображення називають скануванням.

Принцип дії комп'ютерного сканера[ред. • ред. код]

Принцип дії сканера (схема)

В основі принципу дії комп'ютерних сканерів є застосування фотоелементів у вигляді лінійки або матриці світлочутливих датчиків для перетворення сигналів, отриманих в результаті відбиття світла від оригіналу. Переважно застосовуються два типи датчиків: прилади з зарядовим зв'язком і фотопомножувачі.

Найбільш поширеними моделями є планшетні сканерів, в яких сканований об'єкт розміщують на склі планшета сканованою поверхнею вниз. Під склом розташовується рухома лампа, її переміщення забезпечує кроковий електродвигун. Світло, відбите від об'єкта, через систему дзеркал потрапляє на лінійку фотоприймачів — ПЗЗ-лінійку або лінійку фотодіодів. Значення вихідних напруг лінійки фотоприймачів через комутатор подають на АЦП. Цифрові коди АЦ-перетворення передаються у комп'ютер. За кожен крок двигуна сканується смужка об'єкта, що потім поєднуєтьсяпрограмним забезпеченням драйвера сканера у загальне зображення.

Залежно від способу сканування об'єкта й самих об'єктів сканування існують такі види сканерів:

Планшетні — найпоширеніший[Джерело?] вид сканерів, оскільки забезпечує максимальну зручність для користувача — високу якість і прийнятну швидкість сканування. Являє собою планшет, усередині якого під прозорим склом розташований механізм сканування. Планшетні сканери відносять до систем з рухомим дзеркалом (оригінал нерухомий), які мають інтегровану сканувальну головку.

Ручні — у них відсутній двигун, отже, об'єкт доводиться сканувати користувачеві вручну, єдиним його плюсом є дешевина й мобільність, при цьому він має масу недоліків — низька роздільна здатність, мала швидкість роботи, вузька смуга сканування, можливі перекоси зображення, оскільки користувачеві буде важко переміщати сканер з постійною швидкістю.

Аркушопротяжні — аркуш паперу вставляють у щілину і він протягується по напрямних роликах усередині сканера повз лампу. Може мати менші розміри, у порівнянні із планшетним, однак здатен сканувати лише окремі аркуші, що обмежує його застосування переважно офісами компаній. Багато моделей мають пристрій автоматичної подачі, що дозволяє швидко сканувати велику кількість документів. Таку ж конструкцію мають фотосканери — пристрої для сканування фотовідбитків.

Планетарні сканери (також орбітальні) — застосовують для сканування книг або документів, що легко ушкоджуються. При скануванні немає контакту зі сканованим об'єктом (як у планшетних сканерах)

Барабанні — застосовують у поліграфії, мають велику роздільну здатність (близько 10 тисяч пікселів на дюйм). Оригінал розташовується на внутрішній або зовнішній стінці прозорого циліндра (барабана).

Слайд-сканери — як виходить з назви, слугують для сканування плівкових слайдів. Виробляються і як самостійні пристрої, і як додаткові модулі до звичайних сканерів.

Сканери штрих-коду — невеликі, компактні моделі для сканування штрих-кодів товарів у магазинах.

41) способи опису алгоритмів блоки для позначення типових структур алгоритмів

Алгори́тм (латинізов. Algorithmi за араб. ім’ям узб. математика аль-Хорезмі) — набір інструкцій, які описують порядок дій виконавця, щоб досягти результату розв’язання задачі за скінченну кількість дій; система правил виконання дискретного процесу, яка досягає поставленої мети за скінченний час. Для візуалізації алгоритмів часто використовують блок-схеми.

Блок-схема алгоритму визначеннядієвідміни в дієслові.

У процесі розробки алгоритму можуть використовуватись різні способи його опису, які відрізняються за простотою, наочністю, компактністю, мірою формалізації, орієнтації на машинну реалізацію тощо[29].

Форми запису алгоритму:

42)стандартні типи даних мп pascal

1) INTEGER (цілий). Діапазон значень даних цього типу, що можуть прийматися, зазвичай від -32768 до +32767. Граничні значення діапазону записано в стандартних константах, які мають імена MAXINT та MININT, тобто MININT -32768 та MAXINT=32767. Спроба отримати значення, що виходить за межі діапазону, призводить до помилки транслятора.

2) REAL (дійсний). Дані цього типу мають цілу, дробову частини та порядок (степінь числа 10). Цілі числа в операціях із дійсними даними автоматично приводяться до REAL-формату.

3) CHAR (символьний тип). Значенням символьної величини є один символ (літера, цифра і т.ін.). Всі символи занесено в спеціальну таблицю у певному порядку. Порядковий номер символу є кодом цього символу. Всього в таблиці 256 символів (порядкові номери від 0 до 255). Значення символьного типу записується у вигляді символу, взятого в одинарні лапки (апострофи). Для того, щоб представити сам апостроф, його потрібно повторити два рази.

4) BOOLEAN (булевий або логічний тип). Величини цього типу приймають одне з двох значень: TRUE (істина) чи FALSE (хибність). Слова TRUE і FALSE є булеві константи. До булевих операндів можна застосовувати такі операції: AND (логічне І), OR (логічне АБО), NOT (логічне НЕ). Якщо А, В, С — булеві змінні, то мовою Паскаль булевими виразами будуть, наприклад:

A and В

В and (C or A) and A

43)стандартні функції паскаль. правила запису стандартних функцій

Більшість інших операцій по обробці величин виконують стандартні функції. Функція має ім'я (ідентифікатор), за яким вказано один чи більше аргументів. При зверненні до функції викликається готова вбудована в транслятор програма обробки, якій, в якості вхідних величин, передаються аргументи функції. Результат повертається в головну програму через ім'я функції.

Cписок основних функцій:

abs(x) — абсолютна величина (модуль) х. Аргумент х — цілий або дійсний. Результат — відповідно цілий або дійсний.

sqr(x) — число в квадраті. Аргумент х — цілий або дійсний. Результат — відповідно цілий або дійсний.

sqrt(x) - обчислення кореня квадратного. Аргумент і результат – дійсні; х>=0

trunc(x) — відкидає дробову частину х. Аргумент — дійсний, результат — цілий.

Якщо y:= trunc (3.5) то значення змінної y буде дорівнювати 3.

round(x) — округлення х до найближчого цілого. Аргумент — дійсний, результат — цілий.

Якщо y:= round (3.5) то значення змінної y буде дорівнювати 4.

pred(x) — якщо х — ціле, дає попереднє ціле число, якщо х — символ, дає попередній символ, якщо х — нижня границя діапазону, то результат не визначено; х не повинний бути REAL.

Якщо y:= pred (3) то значення змінної y буде дорівнювати 2.

succ(x) — аналогічно дає наступне значення; якщо х — верхня межа, результат не визначено; х не повинний бути REAL.

Якщо y:= succ (3) то значення змінної y буде дорівнювати 4.

sin(x) - x — в радіанах, результат — дійсне число.

cos(x) - x — в радіанах, результат — дійсне число.

arctan(x) - х — дійсне, результат — значення в радіанах.

ln(х) - натуральний логарифм, х>0, х і результат — дійсні.

ехр(х) — e в степені х. Експонента х — дійсне.

Для піднесення х до будь-якого степеня у (х ^ у) можна користуватися формулою:

x ^ у = ехр(у * ln(х))

ord(x) — дає код символьної величини х.

Приклад:

ord(‘B') = 66

chr(x) - дає символ, код якого дорівнює цілому х.

Приклад:

chr(66)=B

Вирази

Вирази складаються з операцій, припустимих для величин, що використовуються. Послідовність виконання операцій така:

1) операції в круглих дужках;

2) функції;

3) not;

4) *, /, div, mod, and (операції типу множення);

5) +, -, or (операції типу додавання);

6) =, >, <, <=, >= (операції типу відношення).

44) створення і використання таблиць в word

Оформлення тексту у вигляді таблиці

Таблиці дозволяють організовувати інформацію у вигляді рядків та стовбців, що дуже зручно для представлення даних. В таблиці заносяться факти та цифри, на які читач може не звернути увагу в тексті, але які дуже наглядно представляються в таблицях.

Таблиця складається з:

~ Рядків – відображають інформацію по горизонталі;

~ Стовпців – відображають інформацію по вертикалі;

~ Комірки – це клітинка, що з’явилася на місці перетину рядків та стовпців.

Створення таблиці

Microsoft Word дозволяє три різних способи створення таблиці в документі:

~ Створення таблиці в документі за допомогою мишки;

~ Визначення розмірів таблиці за допомогою діалогового вікна де вказується стовпці і рядки;

~ Визначення розмірів таблиці за допомогою мишки та випадвючих меню.