Методичне забезпечення для самостійного вивчення матеріалу студентами

Тема: Поняття процедури і функції. Створення й використання властивих функцій. Стандартні процедури і функції.

МЕТА: дати поняття оформлення підпрограм (процедур) мовою програмування Delphi, поняття про формальні та фактичні параметри, області дії змінних;

Розвиток і закріплення умінь та навичок використання процедур. Формування умінь і навичок використання функцій;

Систематизувати знання про використання функцій і процедур.

Підпрограмою називається іменована, логічно закінчена група операторів мови, яку можна викликати для виконання будь-яку кількість разів із різних місць програми.

У мові Delphi для організації підпрограм використовуються процедури і функції.

Процедура - це незалежна поіменована частина програми, призначена для виконання визначених дій. Вона складається з тіла і заголовка. За структурою її можна розглядати як програму в мініатюрі. Після однократного опису процедуру дозволяється викликати за іменем з наступних частин програми. Використання імені процедури в програмі називається викликом процедури. Ім'я процедури не може знаходитися у виразі у якості операнду. У мові Delphi вся програма складається з окремих процедур. Саме середовище програмування створює процедури для кожної події. Клацання мишкою по кнопці чи по іншому об’єкту - це подія, запуск програми на виконання(створення форми) це також подія. Програміст може викликати як вже існуючу процедуру, так і свою власну.

Усі процедури і функції мови Delphi підрозділяються на дві групи:

1) вбудовані;

2) визначені користувачем.

Вбудовані (стандартні) процедури і функції є частиною мови і можуть викликатися за іменем без попереднього опису в розділі описового блоку. З багатьма з них ви вже знайомилися в попередніх розділах.

Процедури і функції користувача організовуються самим програмістом відповідно до синтаксису мови і являють собою локальні блоки. Попередній опис процедур і функцій користувача є обов'язковим. (Див. додаток 1)

Зі схеми видно, що процедури і функції можуть викликатися як з основної програми, так і з інших процедур і функцій.

Опис процедури включає заголовок (ім'я) і тіло процедури. Заголовок складається з зарезервованого слова Procedure, ідентифікатора (імені) процедури і необов'язкового списку формальних параметрів із вказівкою їх типу, який вкладається в круглі дужки.

Формат опису:

Procedure <ім'я> [(формальні параметри)];

Приклад:

Procedure Vybir;

Procedure Sort (A:byte);

Ім'я процедури - ідентифікатор, унікальний у межах програми. Тіло процедури являє собою локальний блок, за структурою аналогічний програмі:

Procedure <ім'я> [(формальні параметри)];

[<розділи описів>;]

Begin

<розділи операторів>

end;

Зверніть увагу, що як формальні параметри, так і розділ описів у процедурі може бути відсутній.

Щоб звернутися до процедури, треба використати оператор виклику процедури. Він складається з ідентифікатора (імені) процедури і списку фактичних параметрів, що відділені один від одного комами і знаходяться у круглих дужках. Якщо процедурі не передається ніяких параметрів, то фактичні параметри не вказуються.

Формат виклику процедури:

< ідентифікатор > [(фактичні параметри)];

Параметри забезпечують механізм заміни, який дозволяє виконувати процедуру з різними початковими даними. Між фактичними параметрами в операторі виклику процедури і формальними параметрами у заголовку опису процедури встановлюється взаємо-однозначна відповідність у результаті їхнього перебору зліва направо. Фактичні параметри за кількістю і типами повинні дорівнювати кількості і типам формальних параметрів.

Параметри, за допомогою яких здійснюється обмін значеннями змінних між підпрограмами та програмою, що їх викликає, можуть мати будь-який тип, в тому числі структурований. Існують два типи параметрів:

параметр-значення;